Договір довірчого управління майном: порівняльно-правовий аналіз на матеріалах України, Республіки Молдова та Російської Федерації - Автореферат

До останнього часу не робилося спроб проведення порівняльного аналізу законодавства України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо договору довірчого управління майном. Це зумовлює актуальність порівняльного аналізу законодавства України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо договору довірчого управління майном шляхом зіставлення норм цивільного законодавства вказаних країн, визначення спільних рис та відмінностей і пошуку оптимальних способів вирішення правових проблем у досліджуваній сфері. Метою дисертаційного дослідження є комплексний порівняльний аналіз теорії та практики правового регулювання відносин, що виникають з договору довірчого управління майном, в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації, з формулюванням на цьому підґрунті низки теоретичних висновків та пропозицій стосовно вдосконалення національних законодавств вказаних країн у досліджуваній сфері. правовий договір довірчий майно Основним спеціальним науковим методом дослідження є метод порівняльно-правового аналізу, який дозволив провести зіставлення законодавчих положень про довірче управління майном в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації. 1053 ЦК РМ запропоновано викласти у такій редакції: «За договором довірчого управління одна сторона (установник управління) передає на певний строк майно в довірче управління іншій стороні (довірчому управителю), а довірчий управитель зобовязується управляти майном на користь установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача)»;«Формування концепції довірчого управління майном» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню довірчих конструкцій у римському приватному праві, аналізу особливостей правового регулювання довірчих відносин у європейських країнах та еволюції інституту довірчого управління в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації. «Виникнення ідеї довірчого управління майном у Стародавньому Римі» досліджуються витоки інституту довірчого управління майном. «Загальна характеристика договору довірчого управління майном за законодавством України, Республіки Молдова та Російської Федерації» складається з чотирьох підрозділів, присвячених аналізу особливостей визначення поняття договору довірчого управління майном, правового статусу його субєктів, предмета та обєкта, а також прав та обовязків сторін договору. «Поняття договору довірчого управління майном» проведено аналіз особливостей законодавчого закріплення договору довірчого управління майном в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації, за результатами якого було виявлено деякі розбіжності у підходах законодавців зазначених країн до визначення поняття договору довірчого управління майном, які впливають на сутнісні характеристики даного договору. 1053 ЦК РМ у такій редакції: «За договором довірчого управління одна сторона (установник управління) передає на певний строк майно в довірче управління іншій стороні (довірчому управителю), а довірчий управитель зобовязується управляти майном на користь установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача)».Обґрунтовано наявність впливу фідуціарних відносин римського права на формування концепції довірчого управління майном у країнах, законодавство яких було предметом наукового аналізу, що дозволяє спростувати поширену тезу про те, що основні сучасні характеристики довірчого управління майном зумовлені виключно специфічним для англо-американського права інститутом трасту. Порівняльний аналіз законодавства України, Республіки Молдова та Російської Федерації дозволяє дати наступну правову характеристику договору довірчого управління майном, що є типовою для континентальних систем цивільного права: це двостороння, реальна, оплатна або безоплатна угода, в ході якої установник управління передає довірчому управителю майно в управління, що припускає здійснення управителем правоможностей з володіння, користування і, з певними обмеженнями, розпорядження щодо цього майна, що, у свою чергу, зумовлює встановлення між сторонами договору особисто-довірчих відносин і дозволяє вважати цю угоду фідуціарною. За результатами аналізу законодавчих положень України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо обєкта договору довірчого управління майном зроблено висновок, що обєкт довірчого управління майном може включати передане в управління майно (окремі речі, сукупність речей, майнові права та обовязки) в його подальших модифікаціях, які відбуваються в ході управління, одержані від використання цього майна плоди, продукцію та доходи, а також права та обовязки, що виникають у результаті дій управителя з виконання договору. Порівняльний аналіз законодавчих положень України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо обєкта договору довірчого управління майном дозволив установити низку загальних вимог, яким має відповідати майно, що передається в довірче управління, та специфіку передачі в довірче управління окремих обєктів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Висновках сформульовано підсумки дослідження та визначено його найважливіші результати, зокрема: 1. Обґрунтовано наявність впливу фідуціарних відносин римського права на формування концепції довірчого управління майном у країнах, законодавство яких було предметом наукового аналізу, що дозволяє спростувати поширену тезу про те, що основні сучасні характеристики довірчого управління майном зумовлені виключно специфічним для англо-американського права інститутом трасту.

2. Порівняльний аналіз законодавства України, Республіки Молдова та Російської Федерації дозволяє дати наступну правову характеристику договору довірчого управління майном, що є типовою для континентальних систем цивільного права: це двостороння, реальна, оплатна або безоплатна угода, в ході якої установник управління передає довірчому управителю майно в управління, що припускає здійснення управителем правоможностей з володіння, користування і, з певними обмеженнями, розпорядження щодо цього майна, що, у свою чергу, зумовлює встановлення між сторонами договору особисто-довірчих відносин і дозволяє вважати цю угоду фідуціарною.

3. Порівняльний аналіз нормативно-правових актів України, Республіки Молдова та Російської Федерації дозволив дійти висновку, що правовідносини, які виникають у процесі визнання юридичної особи неплатоспроможною, не входять до сфери довірчого управління майном.

4. За результатами аналізу законодавчих положень України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо обєкта договору довірчого управління майном зроблено висновок, що обєкт довірчого управління майном може включати передане в управління майно (окремі речі, сукупність речей, майнові права та обовязки) в його подальших модифікаціях, які відбуваються в ході управління, одержані від використання цього майна плоди, продукцію та доходи, а також права та обовязки, що виникають у результаті дій управителя з виконання договору.

5. Порівняльний аналіз законодавчих положень України, Республіки Молдова та Російської Федерації щодо обєкта договору довірчого управління майном дозволив установити низку загальних вимог, яким має відповідати майно, що передається в довірче управління, та специфіку передачі в довірче управління окремих обєктів.

6. Доведено доцільність нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору довірчого управління нерухомим майном, у звязку з чим запропоновано ст. 1034 ЦК РМ доповнити ч. 2 такого змісту: «Договір довірчого управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації». Вважати укладеним договір довірчого управління нерухомим майном слід з моменту його державної реєстрації.

7. Обґрунтовано необхідність закріплення у законодавстві Республіки Молдова обовязку установника управління попереджати довірчого управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави.

8. Встановлено доцільність покладення на довірчого управителя обовязку відокремити майно, що передається в управління, та відповідальності за збитки, заподіяні внаслідок змішення переданого в управління майна з майном довірчого управителя.

1. Некіт К.Г. Морське судно як обєкт договору довірчого управління майном /К.Г. Некіт //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2008. - Вип. 39. - С. 284-288.

2. Некіт К.Г. Інститут довірчого управління майном: рецепція римського права /К.Г. Некіт //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2008. - Вип. 41. - С. 202-207.

3. Некіт К.Г. Довірче управління майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім /К.Г. Некіт //Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Право. - Ужгород: Поліграф-центр «ЛІРА», 2008. - Вип. 10. - С. 196-199.

4. Некіт К.Г. Договір довірчого управління майном підопічних осіб: порівняльний аналіз законодавства України, Республіки Молдова та Російської Федерації /К.Г. Некіт //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2008. - Вип. 43. - С. 158-164.

5. Некіт К.Г. Поняття і загальна характеристика договору управління майном /К.Г. Некіт //Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Право. - Ужгород: Поліграф-центр «ЛІРА», 2008. - Вип. 11. - С. 242-245.

6. Некіт К.Г. Деякі порівняльні аспекти щодо довірчого управління майном (за законодавством України і Республіки Молдова) /К.Г. Некіт //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. Одеса: Юридична література, 2008. - Вип. 42. - С. 145-152.

7. Некіт К.Г. Давньоримські категорії «fides» і «aequitas» як підґрунтя фідуціарних правовідносин /К.Г. Некіт //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2010. - Вип. 53. - С. 72-78.

8. Некіт К.Г. Довірче управління нерухомим майном: спірні питання /К.Г. Некіт //Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць. - Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2008. - С. 381-383.

9. Некіт К.Г. Відповідальність за договором управління майном /К.Г. Некіт //Правове життя сучасної України: тези доп. Всеукр. наук. конф., 18 - 19 квітня 2008 р. - Одеса: Фенікс, 2008. - С. 302-303.

10. Некіт К.Г. Представництво та конструктивний траст: проблема взаємозвязку /К.Г. Некіт //Життя І. В. Шерешевського як духовна єдність між поколіннями юристів: тези доп. Міжнар. наук. конф. 13 грудня 2008 р. - Одеса: Фенікс, 2008. - С. 44-47.

11. Некіт К.Г. До питання про правову природу договору (довірчого) управління майном /К.Г. Некіт //IV Міжнар. цивіліст. наук. конф. студ. та аспірантів: зб. тез наук. робіт учасн., 3 - 4 квітня 2009 р. - Одеса: Фенікс, 2009. - С. 485-488.

12. Некіт К.Г. Історичні витоки довірчих правовідносин /К.Г. Некіт //Правове життя сучасної України: тези доп. Міжнар. наук. конф. професор.-виклад. і аспірант. складу, 5 - 6 червня 2009 р. - Одеса: Фенікс, 2009. - С. 370-372.

13. Некит Е.Г. Категории fides и aequitas как основа фидуциарных правоотношений /Е. Г. Некит //XII Коллоквиум романистов стран Центральной и Восточной Европы и Азии: сб. научн. материалов, 14 - 16 октября 2009 г. - Иркутск: Изд-во Иркут. гос. ун-та, 2009. - С. 57-61.

14. Некіт К.Г. До питання про довірче управління інтелектуальною власністю /К.Г. Некіт //Від громадського суспільства - до правової держави: тези доп. V Міжнар. наук. конф. студ. та молодих вчених, 26 - 27 лютого 2010 р. - Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - С. 229-230.

15. Некіт К.Г. Про розмежування довірчого управління майном із суміжними інститутами /К.Г. Некіт //Сучасна цивілістика: тези наук. робіт учасн. V Міжнар. цивіліст. наук. конф. студ. та аспірантів, 31 березня - 1 квітня 2010 р. - Одеса: Фенікс, 2010. - С. 336-338.