Добро та зло в слов’янській чарівній казці - Курсовая работа

А так як словяни є нашими предками, то знати історію їх вірувань нам також необхідно. На сьогодні ми не можемо точно визначити приналежність богів до рівнів, не можемо з впевненістю сказати, чи відповідають імена їх створеним образам. Мета дослідження - визначити основні передумови виникнення феномену словянської казки,, дослідити її космогонічні казки. Встановити особливості світобудови словян, на основі казок та легенд. Досягнення мети наукового дослідження передбачає виконання наступних завдань: - визначити поняття космології словянської казки, як такої;Проаналізовано ступінь досліджуваності проблеми, вказано на роль фольклору для тогочасного світу, проаналізовано шляхи формування поняття людини про світ та втілення цих уявлень в фольклорі.Судячи с вище зазначеного, космогонізм словянської міфології - є поняттям будови світу у віруваннях древніх словян, та співвідношенням між основними його персонажами, їх подібними та відмінними, негативними та позитивними рисами.Базові поняття: «антагонізм», «потойбіччя», «вірування», «Змій», «Кощій», «Баба Яга», «феномен».Кощій, подібно Змію, тримає в полоні царівну викрадену в доброго молодця Івана царевича. Опис Кощієвої смерті належить до глибокої старовини - його душа, як відомо, зберігається поза тілом і представляє собою неживий предмет (голку); її вартує все живе і неживе: вода (море, що оточує острів Кощія), земля (сам острів), дерево (дуб, на якому висить скриня), звірі (заєць), птиці (качка); яйце ж, у якому зберігається голка, в міфології часто є символом усього всесвіту - іншими словами, Кощій колись представлявся владикою всього сущого[16,с.46]. Відгомін того самого бачимо в українських казках, коли кров убитого дракона перетворюється на річку, або коли герої, втікаючи від змія, кидають на шляху чарівні речі, здобуті у змієвому ж царстві, - гребінь, рушник, пасок, які перетворюються на ліс, море, гору тощо [6,c.129]. У казці «Семиліток» змій-супротивник героя мешкає в лісовому гнізді на двадцятьох дубах, в різних казках зустрічаються подібні сюжети: «У полі - золота груша, на золотій груші - золоте гніздечко, у золотім гніздечку - гадюка-шевелюха, цариця...»; «На морі, на окіяні, на річці на Ордані - дуб золотокорий, а в тім дубі три гнізді, цар Савул, і цариця Олена, і царенко...». В українських і білоруських казках, легендах та переказах мовиться, що змій живе під каменем або на горі: «...коли розійшлася скрізь чутка, що в такім-то царстві, в такім-то государстві, тамто і тамто єсть золоті гори, і хто ті гори одбере од зміїв, то тому цар пів свого царства оддасть»; «Змій під каменем жив, у свої палаци зносив гроші та коштовності» [13,c.62].Баба-Яга Кістяна нога - вигаданий персонаж у словянській міфології та фольклорі (найчастіше являється в казках) словянських народів, стара чарівниця, наділена магічною силою, відьма чи перевертень. У фольклорі словянських народів, Баба-Яга має кілька стабільних атрибутів: насамперед можливість чаклувати, літати в ступі, також, зазвичай, живе в лісі, в деревяному будиночку на курячих ніжках, з огорожею з людських кісток та черепів. Найбільший фахівець з теорії та фольклору - Володимир Пропп, виділяє три види Баби-Яги: перший - це дарувальниця, вона дає герою казкового коня чи інший магічний обєкт; викрадачка дітей; Баба-Яга воїн, ведучи з якою боротьбу «не на життя, а на смерть», герой казки переходить до наступного рівня зрілості. Так багато казок в яких Баба-Яга хоче зїсти героя, але нагодувавши його, дозволяє йому йти, даючи деякі таємні знання, в іншому випадку, герой тікає від неї сам. На мові комі слово Yag означає сосновий ліс, баба - жінка, тобто Баба-Яга - це лісова жінка, чи жінка соснового лісу.У замовляннях всіх словянських традицій в магічних цілях використовується формула спадного рахунку як спосіб «зведення нанівець» небезпеки, засобу в російській змові від червяків: «У нашого (імя річок) девять дружин; після девяти дружин вісім дружин, після восьми дружин сім дружин … після двох дружин одна дружина; після однієї дружини жодної» Саме поняття множинності виражається різними предметними символами (такими як зерно, пісок, трава, листя дерев, мак, шерсть, волосся і т.п.), асоціюється з достатком, багатством, благополуччям і отримує продуктивне значення [15,c.118]. Число два символізує парність, подвоєння, і отримує переважно негативну оцінку, вважається диявольським числом; рідше оцінюється позитивно. Народження близнюків часто сприймалося як нещастя; небезпечними вважалися зрощені плоди, яйця з двома жовтками, дві одночасно палаючі свічки тощо; не слід було удвох пити воду, мести підлогу, втиратися одним рушником, гойдати колиску та інше, двічі здійснювати будь-яку дію (так, поганим оком володітиме дитина, якого двічі забирали від грудей; магічні ритуали доручали проводити жінці, яка була двічі одружена, і т.п.). Разом з тим число два могло наділятися здатністю протидіяти нечистій силі, наприклад загадка про півня: «Два рази народиться, жодного разу не хреститься, а біс його боїться». Сприйняття числа два в

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. КОСМОГОНІЗМ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

1.1 Аналітичний огляд літератури з теми

1.2 Теоретико-методологічні шляхи формування поняття людини про світ та втілення цих уявлень в фольклорі

1.3 Висновки до Розділу І РОЗДІЛ ІІ. ЗВЯЗОК МІЖ СВІТАМИ ЖИВИХ ТА МЕРТВИХ У ДРЕВНІХ СЛОВЯН

2.1 Антагонізм «світ живих - світ мертвих»

2.2 Образ Баби-Яги в словянській міфології. Її роль як посередниці між світами живих та мертвих

2.3 Символіка чисел у словянській міфології

2.4 Висновки до розділу ІІ

РОЗДІЛ ІІІ. ДОБРО ТА ЗЛО В СЛОВЯНСЬКІЙ ЧАРІВНІЙ КАЗЦІ

3.1 Процес становлення та закріплення позитивних та негативних персонажів у словянській міфології

3.2 Відображення архаїчних ритуалів у фольклорі

3.3 Висновки до Розділу ІІІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Судячи с вище зазначеного, космогонізм словянської міфології - є поняттям будови світу у віруваннях древніх словян, та співвідношенням між основними його персонажами, їх подібними та відмінними, негативними та позитивними рисами.

Поняття про будову світу зосереджувалося на принципах одухотворіння природних стихій, які зображувались справедливими богами, непізнаними створіннями, епічними героями.