Добро і зло у творчості Ч. Діккенса на матеріалі романів "Пригоди Олівера Твіста" і "Домбі і син" - Курсовая работа

Будучи репортером-стенографістом газети «Морнінг Кронікл», романіст опинився в епіцентрі політичного життя, був присутній на основних парламентських дебатах 1832-1836 pp. Перебуваючи на галереї палати общин, майстер слова спостерігав безпринциповість політичної гри, не бачив справжнього бажання чиновників прийти на допомогу чесному працівникові. Автор вміло змальовує реалії вікторіанської Англії, до носить до свідомості читача істинну картину життя, націлює свої твори на покращення суспільного буття. Симпатію читача викликають образи персонажів: крихітки Нел («Лавка старовини»), сміливого Олівера Твіста («Пригоди Олівера Твіста»), знедоленого Смайка («Ніколас Нікльбі»), співчутливої Естер та сироти метільщика вулиць Джо («Холодний Дім»), люблячих одне одного брата та сестру Домбі («Домбі та син») та інші, - так вважало чимало дослідників творчості письменника. М е т а даної курсової роботи полягає в розкритті зображення добра і зла Чарльзом Діккенсом у його романах „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”.Якось Чарльз Діккенс сказав такі слова: „Там, де я впевнений в істині, я не буду хитрувати з будь-ким...” [;102] Цими словами письменник хотів розкрити нам зміст свого роману „Пригоди Олівера Твіста”, бо тільки через дитяче сприйняття можна реально показати світ, знайти правду істини. Містер Домбі виріс від Сина до Домбі і майже 20 років був єдиним представником фірми. Але містер Домбі задоволення не виявив: „в усякому разі задоволення він не виявив, бо виявлення будь-яких почуттів було йому взагалі не властиве” [5;382]. Різниця була лише в кольорі каретта масті коней, Під час церемонії він думав лише про свою велич: „Упродовж цієї процедури містер Домбі лишався тим же безстороннім джентльменом, яким був завжди, і, мабуть, не без його допомоги в церкщі схолодніло настільки, що з рота вікаря бухала пара. Вдома за столом він виголосив красномовну промову: „Мій син, містере Джоне, - з суворою врочистістю мовив містер Домбі, - безперечно був би дуже вдячний вам за вашу люб"язність, якби міг знати, яку честь ви йому робите.Містер Домбі, багатий лондонський бізнесмен, хазяїн торговельного дому „Домбі і син”, - людина амбітна, пихата і майже ніколи не виявляє своїх емоцій. Домбі мріяв про спадкоємця і нарешті має сина. Народження дитини викликає у нього радість, тому що вже протягом багатьох років він чекає на появу спадкоємця, - відтепер йому буде кому залишитипо своїй смерті головну справу всього життя - фірму ,Домбі і син”. Власник фірми сконцентрував усі свої честолюбиві мрії на постаті довгожданого спадкоємця, пильно стежив за його розвитком та вихованням, не довіряв будь-кому, „хто може стати між ним і його сином, мав надмірний страх зустріти суперника, з яким доведеться ділити повагу та привязаність хлопчика” [5;5;405]. 3 двадцяти років він був одружений із жінкою, котра, як дехто казав, не могла віддати йому серця, бо її щастя було в минулому, і вдовольнитися тим, що покірно й віддано слугувала подружнім обовязкам, давши нарешті спокій своїй понівеченій душі.Чарльза Діккенса в житті вирізняли пристрасне співчуття до життя і долі бідної людини. Впродовж усього життя він активно займався благодійництвом, був прекрасним актором, оратором, надзвичайно цікавим моралістом. Діти безпомилково вгадують у будь-якій людині її душу і тягнуться до тої людини, в котрої чуйне серце, в котрій не згас святий вогник добра та взаєморозуміння. У них померла мати, а батько вбачає в синові тільки спадкоємця великої фірми „Домбі і син”, а дочку влагалі не помічає. Флоренс не підпускали до маленького братика Поля, котрого вона ніжно любила і який обожнював її; батько дивився на Флоренс як на непотрібне створіння, що завжди плуталося під ногами, як шолудиве щеня; підлеглі містера Домбі шкірили на неї зуби, на диво схожі своїм вовчим оскалом на зуби їхнього патрона, хоча в душі вони ненавиділи його.

Чарльза Діккенса в житті вирізняли пристрасне співчуття до життя і долі бідної людини. Впродовж усього життя він активно займався благодійництвом, був прекрасним актором, оратором, надзвичайно цікавим моралістом.

Для Діккенса характерні потяг до спокійного домашнього затишку, вміння перевтілитись у свого літературного героя, ні з чим незрівнянна щедрість, делікатність та гордість, що ніби возвеличувались над усім, скромність і могутня воля.

Нетлінний спадок Ч. Діккенса - це нескінченно прекрасний і одухотворений світ у його романах, животворний і неповторний світ дитинства, який у той самий час є дуже не простим. У дитинстві все, що відбувається, закарбовується в памяті не подіями, а переживаннями. Для дитячого серця немає ні багатих, ні бідних, немає знатних і знаменитих, є лише люблячі і байдужі, злі і добрі. Діти безпомилково вгадують у будь-якій людині її душу і тягнуться до тої людини, в котрої чуйне серце, в котрій не згас святий вогник добра та взаєморозуміння.

Прикладом таких романів є „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”. Обидва романи про життя дітей: у першому викадку - це роман про життя дитини-сироти, а в другому - двоє дітей - Поль і Флоренс, теж напівсироти. У них померла мати, а батько вбачає в синові тільки спадкоємця великої фірми „Домбі і син”, а дочку влагалі не помічає. В обох романах діти нещасні, здавалося б, дитячі роки найкращі, проте саме тоді вони зазнали багато болю, зла і тривог.

Чи міг бути щасливий Поль у цьому домі? Чи любив його батько? Ні, а хлопчикові так потрібна була любов, у той час як для батька головне - це гроші. Поль розсуждає, як доросла, свідома людина. Гроші в нашому житті мають велике значення. Вони забезпечують наші матеріальні потреби. Та вони не всемогутні. Адже не змогли врятувати ні матусі Поля, ні дати здоровя йому. Головне - це життя, здоровя, воля. Не все можна купити. Не можна купити життя, здоровя, дружбу, кохання, прожиті роки. Людину збагачує доброта, безкорисливість, милосердя: кров для переливання помираючому, шкіра для пересадки обгорілому, ковток води в пустелі, матеріальна допомога бідному!

Флоренс не підпускали до маленького братика Поля, котрого вона ніжно любила і який обожнював її; батько дивився на Флоренс як на непотрібне створіння, що завжди плуталося під ногами, як шолудиве щеня; підлеглі містера Домбі шкірили на неї зуби, на диво схожі своїм вовчим оскалом на зуби їхнього патрона, хоча в душі вони ненавиділи його.

Після смерті Поля Флоренс зовсім осиротіла. Сподіваючись розбудити в серці батька хоч якесь почуття людяності, яке допомогло б її вирватися із лабіринту самотності, Флоренс відважується якось увечері зайти до кімнати містера Домбі. Цієї похмурої години, при світлі тліючої лампи, його обличчя було схоже на маску з грецької трагедії.

Ціле життя він належав тільки собі і фірмі. Для нього вона була всім. Та ось настав крах. Плани містера Домбі рухнули: син помер, до Флоренс він байдужий. Невдачею закінчується другий шлюб. Пихатий містер Домбі переконаний, що за гроші можна придбати все: кохання, щастя. Та Едіт - розумна жінка. Вона зрозуміла, що їхній шлюб нагадує купівлю. Містер Домбі вибрав Едіт, щоб виставляти перед товариством. Але підкорити не зміг. Непокірна Едіт втікає від чоловіка. Фірма потерпає краху. У цьому „заслуга” управителя фірми Каркер.

Якщо суспільство йтиме шляхом містера Домбі, воно деградує як морально, так і фізично. Та Діккенс не лишає надії на кращий світ майбутнього. Він оптиміст і вірить у людей добрих, щирих, безкорисних.

Коли містер Домбі, втративши все, вирішив покінчити з життям, зявляється Флоренс, яка своєю любовю зігріла батька. На його зло вона відплатила добром.

Таким за своєю суттю є роман „Пригоди Олівера Твіста”. Головний герой твору - Олівер Твіст народився у притулку, не знаючи ні матері, ні батька. Коли йому одягли стареньку сорочку та позначили ярличком, він одразу зайняв своє місце приходської дитини, сироти з робітнього дому, покірливого голодного бідняка, який пройде свій життєвий шлях під градом ляпасів та ударів, зневажений усіма, і ніде не зустрічаючи співчуття.

На сторінках «Олівера Твіста», цього „своєрідного роману виховання” розгортається історія життя знедоленого хлопчика, який залишився кругом сиротою після смерті матері. Він пройшов тяжку школу кривд у робітному домі, зазнаючи щодня голоду й холоду та моральних принижень. Утікши з „приюту”, Олівер Твіст опиняється на самісінькому дні Лондона. В жахливих нетрищах столиці Великобританії, серед ватаги злодіїв і вбивць, очолюваній користолюбним розбещувачем душ Феджіном, Олівер Твіст міг стати таким же негідником, як і його «нові» друзі, коли б містер Браунлоус, з яким випадково звела хлопчака доля, не забрав його до себе і не передав родині Олівера, яка вважала, що він давно вже загинув. Виявивши, за дивним збігом обставин, заповіт, що зберігався у Феджіна, Олівер стає вельми забезпеченою людиною, навіть після того, як поділився своїм несподіваним багатством з „братом” Монсом, котрий заподіяв йому свого часу чимало зла. Отже, доброчесність торжествує, зло покаране, й повільно опускається уявна завіса, ховаючи від ока зворушеного читача авантюрну фабулу, що розігралася перед ним, як в театрі.

Роман - повчання „Пригоди Олівера Твіста” закінчується, як добра казка, у ній доро перемагає зло. Однак автор хоче сказати, що в житті не завжди так стається. І якщо для Олівера Твіста все закінчилось благополучно, то для багатьох таких як він дітей далеко не так: хлопчики стають бандитами, а дівчатка - найчастіше повіями. Нажаль, така дійсність, і нічого тут не зміниться.

1. Адріан А. Про взаємини батьків та дітей у романах Ч. Діккенса. - К., 1968. - 208с.

2. Богачевська Л. Художнє втілення дитячих образів у творчій спадщині Ч. Діккенса та В. Винниченка //Зарубіжна література в нз. - 2004. - №3. - С.14-17.

3. Вітушкіна Л. Віднайти світло в тунелі //Всесвітня література та культура. - 2003. - №10. - С.26-28.

4. Ганіч Н. Навчати старшокласників досліджувати. На прикладі вивчення теми „Роман Чарльза Діккенса „Домбі і син” // Зарубіжна література в нз. - 1998. - №10. - С. 6-8.

5. Диккенс Ч. Собрание сочинений в 10 томах. - М., 1982. - Т.2.- 527с. ; - Т.5. - 767с.

6. Донаван Ф. Діккенс та молодь.

7. Левченко О. Подорож до вікторіанської Англії - з Олівером Твістом // Зарубіжна література. - 2002. - №17. - С.15-16.

8. Лібман З. Чарльз Діккенс: життя і творчість. - К., 1982. - 186с.

9. Логвин Г. Що проповідував Діккенс? //Зарубіжна література в нз. - 1997. - №7. - С.28-32.

10. Мацапура В. Своєрідність англійського реалізму та його відображення у творчості Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» // Всесвітня література та культура. - 2000. - №10. - С.39-41.

11. МІЩУКВ. Художній світ Чарльза Діккенса //Зарубіжна література в нз. - 1996. - №1. - С.20-22.

12. Мосейчук М. „Пригоди Олівера Твіста” - сумна книга про дитину-сироту //Зарубіжна література в нз. - 2004. - №9. - С.25-26.

13. Ненич Г. Я не буду хитрувати. Урок-літературна вікторина за романом Ч. Діккенса „Пригоди Олівера Твіста” //Всесвітня література та культура.-2002. - №10. - С.45-46.

14. Ніколенко О. Навчати старшокласників досліджувати. На прикладі теми «Роман Ч. Діккенса «Домбі і син» // Зарубіжна література в нз. - 1998. - №10. - С.6-8.

15. Проскурин Б., Яшенькина Р. Чарльз Диккенс (1812-1870) // Проскурин Б., Яшенькина Р. История зарубежной литературы. - М., 2004. - С.118-186.

16. Шахова К. Смуток і сміх Чарльза Діккенса // Шахова К. Нариси творчості зарубіжних письменників-реалістів ХІХ- ХХ століття. - К., 1975. - С.15-24.

Размещено на .ru