Характеристика добра як вищої цінності моральної свідомості. Розгляд широкої популярності еволюціоністської етики наприкінці XIX — на початку XX ст. Походження і сутність морального зла. Типологічні риси, що створюють певний узагальнений образ зла.
Передусім звернімо увагу на звязок ідеї добра з іще позаетичним, загальнофілософським за своєю суттю поняттям блага. І це не випадково: від того, як ми розумітимемо сенс поняття «благо», великою мірою залежить, який смисл ми будемо вкладати і в наші уявлення про добро. Проте в історії філософії й культури більш значне місце посідає інше, духовно осмислене розуміння блага - як позитивного змісту буття взагалі, повязаного з розвитком його різнобічних потенцій, звільненням його продуктивних засад, реалізацією його призначення. Благо з такого погляду - як позитивна здійсненність буття загалом - є світоглядною характеристикою, що визначає певну цілісну якість ставлення людини до дійсності. Адже для того, щоб серйозно ставитися до своїх обовязків, прагнути до реалізації добра, шукати можливість зробити свій внесок у розвиток позитивних начал зовнішнього буття, людина передусім має бути впевненою, що ці позитивні начала справді-таки існують, має бути переконаною у благості буття загалом; в іншому разі її життєве завдання могло б бути зведене до примітивного егоїстичного самоствердження.Найбільш формальне, але ж і незаперечне визначення сутності добра зводилося б до того, що добро - це інтегральний зміст усієї сукупності моральних вимог, свого роду цілісний образ того, що моральність узагалі вимагає від людини. Детальніше, втім, кантівську етику ми розглянемо в іншому місці, тут же достатньо зазначити, що добро в Канта постає як атрибут автономної моральної волі; добрим є вчинок, відповідний моральному законові як такому - не менше, але й не більше. Не торкаючися тут подальшої еволюції уявлень про добро, підкреслимо лише один момент, відносно якого точка зору Мура, за всієї її дискусійності, виявилася цілком обгрунтованою: принципова неможливість звести зміст поняття про добро до яких би то не було кінцевих визначень підтверджується всією історією світової етичної думки. Безперечно, можна сказати, що задоволення є добро, і щастя - добро, і корисність - добро, і досконалість, тим більше, за Кантом, виконання морального закону також є добро. Разом з тим ця потенційна необмеженість ідеї добра не позбавляє визначеності й конкретності кожну одиничну ситуацію розпізнавання добра й вибору між добром і злом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
