До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI-III століття до нашої ери - Статья

До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI-III століття до нашої ери І.О. Снитко, В.Б. Гребенников 8.10.2014 Анотація Висвітлюється історія та основні проблеми в дослідженнях некрополів хори Ольвії. Ключові слова: Ольвія, хора, некрополь. Перший етап, умовно розпочинається з відкриття та археологічного дослідження Марицинського некрополя М. Ебертом у 1911 р. та завершується роботами наприкінці 20-х рр. XX століття Ф.Т. Камінського і створеної їм групи «Друзі музею», складеної з миколаївських краєзнавців та ентузіастів археологічної справи, які приймали участь у дослідженні Ольвії, в експедиціях очолюваних Б.В. Фармаковським, проводили археологічні розвідки та охоронні розкопки у Нижньому Побужжі, поповнюючи інформацію про античні поселення, городища та некрополі по узбережжях Бузького лиману. Тим не менше, роботи цього етапу дозволили нанести на археологічну карту більш ніж 100 городищ, поселень та могильників, а також надали значний матеріал, який різнобічно висвітлював історію та культуру населення Нижнього Побужжя в античну епоху [Славин, 1955; 1958; див.: Буйських, 1997-б, с. Такий же охоронний характер мали і розкопки некрополя пізньоархаїчного - ранньокласичного та класично - елліністичного часів в урочищі Дідова Хата поблизу м. Миколаїв, які наприкінці 60-х рр. проводились В.І. Нікітіним [1966, 1968] та В.В. Лапіним [1969]. Ці роботи були розпочаті Ольвійською експедицією Інституту археології АН УРСР у 1971 р. (А.В. Бураков, С.Б. Буйських, В.М. Отрешко, В.В. Рубан). 31-42] за рахунок планомірних та систематичних розвідок значною мірою поповнилась та нині налічує 323 пам’ятки хори Ольвії, з яких 107 належить до часів архаїки, 152 - до класично-елліністичного періоду і 64 - датуються римським часом [Крыжицкий и др., 1990, с. Археологічне вивчення некрополів сільської округи Ольвії було розпочато у 1910 - 1911 рр. відомим німецьким археологом та істориком Максом Ебертом який провів розкопки біля нині неіснуючих сіл Аджигол та Пітухівка (Солонча- ківська та Дмитрівська с/р, Очаківський р-н, сучасний р-н Аджигольської балки (плато по обох боках) між Дніпрово-Бузьким лиманом та шосе Миколаїв - Парутине - Очаків [Т- 1507], на південний схід та південь від Верхнього (північного) Аджигольського Маяка). Первинний умовний розподіл автора розкопок єдиного великого некрополя на два - Аджигольський та Пітухівський, у майбутньому, щодо Аджигольського курганного могильника, який вченими - скіфологами був відокремлений від Пітухівського, як територіально, так і за хронологічними та культурно-етнографічними ознаками, певною мірою, сприяв появі такого спірного поняття в науковій літературі, як „локальний варіант” скіфської культури у Нижньому Побужжі, [Яценко, 1959; Ильинская, Тереножкин, 1983; Мурзин, 1984; Гребенников, Фридман, 1985; Черненко и др., 1986; Гребенников, 2008]. Мешканці цих поселень, хуторів та садиб безумовно і залишили великий спільний некрополь в пониззі балки [Снытко, 1992, с. Миколаїв, розташований біля матеріальних воріт судноремонтного заводу ім. Із знахідок вказано чорнолаковий посуд, тавровані амфори, залізні ножі, цвяхи, бронзові вістря стріл, за якими могильник умовно можна датувати IV - III ст. до н.е.[Снитко, 2009, с.