Особливості та реконструкція походження, ідейної семантики, динамічного розвитку звичаю людських жертвоприносин у східних слов’ян-язичників. Регулярний характер приношення людських жертв богам після впровадження князем Володимиром язичницької реформи.
Деякі дослідники дотримуються думки, що наші предки в язичницький період взагалі не приносили людських жертв, поодинокі ж літописні повідомлення про приношення людей у жертву язичницьким богам були, нібито, запозиченням з інших джерел[5,с.54;8,с.227]. Таким чином, на нашу думку, більше відповідає дійсності точка зору тих дослідників, на думку яких звичай приношення людей у жертву язичницьким богам східних слов’ян був повсякденним явищем[14,с.134]. Так, в праслов’янських святилищах I-V ст. н.е. археологи зафіксували залишки людей, вірогідно, принесених у жертву язичницьким богам. Приносили наші предки в жертву богам і дітей, ще у праслов’янську епоху. Трапляється, що вони наказують принести жертву творцеві їхньому тим, чим вони побажають: жінками, чоловіками, кіньми.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
