Кількісний склад інтелігенції радянської України в 1960-х—1980-х років, спрямованість процесу змінення кількісного складу та діючі на нього чинники. Термін "радянська інтелігенція" за офіційним статусом стосовно різних груп працівників розумової праці.
Аннотация к работе
Питання про кількість представників інтелігенції в 1960-х - на початку 1980-х років з повного підставою можна вважати проблемою 30-річноп давнини, оскільки у 80-х вона доволі широко досліджувалася в Україні. Чи не найбільшу проблему у зясуванні кількісного складу інтелігенції становить виділення груп населення, які ототожнювалися з поняттям «інтелігенція». Ширяев та інші фахівці звертали увагу на те, що до інтелігенції слід відносити не всіх осіб розумової праці, а лише спеціалістів народного господарства і культури, виключаючи ту частину службовців, праця яких не вимагала високої кваліфікації і була працею обслуговування. Все зайняте населення розподілялося за видами економічної діяльності (промисловість; сільське та лісове господарства; будівництво; транспорт і звязок; торгівля; громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівлі; житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового обслуговування населення; охорона здоровя, фізкультура та соціальне забезпечення; освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування; фінансування, кредитування та страхування; апарат органів державного та господарського управління, кооперативних і громадських організацій, інші галузі). Про те, що висуванців було багато, можна судити за даними перепису населення 1970 р.: тільки 53 % інженерів (за посадою) мали вищу освіту, 37,4 % - середню спеціальну освіту або вчилися і мали незакінчену вищу освіту, а 9,1 % інженерів взагалі не мали спеціальної освіти.