Визначення поняття комунікативної культури та компетентності. Висвітлення класифікації комунікативних умінь вітчизняними науковцями. Обґрунтування важливості формування комунікативних умінь студентів-психологів у період навчання в університетах.
При низкой оригинальности работы "До питання формування комунікативних умінь майбутніх психологів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У статті проаналізовано поняття комунікативної культури та компетентності, висвітлено класифікацію комунікативних умінь вітчизняними науковцями, обґрунтовано важливість формування комунікативних умінь студентів-психологів у період навчання у ВЙЗ, виокремлено ряд комунікативних умінь майбутніх психологів, необхідних для подальшої ефективної професійної діяльності. Key words: communication, communicative competence, communicative culture, communicative skills, future psychologists, learning process. Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що у спілкуванні як діяльності виділяють такі структурні компоненти: предмет спілкування інша людина, тому партнер по спілкуванню розглядається як суб’єкт взаємодії; потреба у спілкуванні прагнення людини до пізнання й оцінки інших людей, а також, відповідно, до самопізнання й самооцінки; комунікативні мотиви саме те, що спонукає людину до спілкування (відповідно до названого предмета спілкування мотиви комунікації втілюються або «опредмечуються» (за О. Леонтьєвим) у тих якостях конкретної людини або інших людей, заради пізнання та оцінки яких особистість вступає у взаємодію з оточуючими; дії спілкування одиниці комунікативної діяльності, цілісні акти, адресовані іншій людині та спрямовані на неї як на свій об’єкт; завдання спілкування те, на досягнення чого в цих конкретних умовах спрямовані різноманітні дії, що здійснюються у процесі спілкування; засоби спілкування ті операції, через які реалізуються дії спілкування; продукти спілкування матеріальні та духовні утворення, що виникають у процесі спілкування. Поняття «компетентність в спілкуванні» трактується як уміння долати труднощі в спілкуванні насамперед соціально-перцептивного плану, здатність рефлексувати власні прояви в спілкуванні і використовувати отриману інформацію для самопізнання.
Список литературы
1. Андреева Г. Социальная психология / Г. Андреева. М. : Изд-во МГУ, 1980. 416 с.
2. Бачманова Н. К вопросу о профессиональных способностях психолога / Н. Бачманова, Н. Стафурина // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. С. 72-77.
3. Елканов С. Профессиональное самовоспитание учителя / С. Елканов. М., 1986. 97 с.
4. Кан-Калик В. Учителю о педагогическом общении / В. Кан-Калик. М. : Просвещение, 1987. 190 с.
5. Корніяка О. Психологія комунікативної культури школяра : [монографія] / О. Корніяка. К. : Міленіум, 2006. 336 с.
6. Леонтьев А. Педагогическое общение / А. Леонтьев. М. : Знание, 1979. 47 с.
7. Мрищук Л. Общее и особенное в психологии субъектности студентов-психологов / Л. Мрищук, Т. Юхновец // Психология обучения. 2013. № 2. С. 62-74.
8. Мудрик А. Общение как фактор воспитания школьников / А. Мудрик. М. : Педагогика, 1984. 112 с.
9. Мудрик А.Учитель: мастерство и вдохновение / А. Мудрик. М. : Просвещение, 1986. 160 с.
10. Рудєва Л. Психологічні особливості комунікативної компетентності майбутніх психологів / Л. рудєва // Вісник психології і соціальної педагогіки : зб. наук. праць. Вип. 3. К., 2010. [Електронний ресурс]. Режим доступу : www.psyh.kiev.ua
11. Словарь практического психолога / сост. С. Головин. Минск : Харвест, 1998. 800 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
