Диверсифікація промислового виробництва України в умовах міжнародної економічної інтеграції на прикладі харчової промисловості - Автореферат

Харчова промисловість до середини XX ст. розвивалася не тільки досить нерівномірно, але й відрізнялася суттєвими національними особливостями, зумовленими традиціями споживання продуктів харчування, які відбивали певні смаки та уподобання населення різних країн світу. Глобальна та регіональна конкуренція на продовольчих ринках спонукала виробників до диверсифікації випуску продукції, розширенні її асортименту, появі нових видів товарів, що врешті-решт сприяло заповненню тих сегментів ринку, які донедавна мали обмежені рамки. За технологічним та економічним змістом харчова промисловість є високоінтегрованою з сільським господарством галуззю виробництва і природньо, що неврожаї, конюнктурні коливання цін на сировину та матеріали призводять до коливання попиту та пропозиції на окремі види продукції. Природньо, що Україна, не може залишитися осторонь суттєвих змін на глобальному та європейському ринках продовольства, а коливання конюнктури та поява нових європейських пріоритетів (доступність у споживанні, підтримка низького рівня цін тощо) у розвитку харчової промисловості й у подальшому відіграватимуть домінуючу роль у визначенні оптимальної структури виробництва та експорту вітчизняної продукції за кордон. Разом з тим, сучасний аналіз тенденцій обміну продовольством у глобальній економіці переконливо доводить, що перспективним напрямом підвищення галузевої, а відтак і країнової конкурентоспроможності має стати інвестиційно-інноваційний, завдяки якому вдасться максимально диверсифікувати у першу чергу інноваційну частину власного виробництва, що врешті-решт сприятиме забезпеченню сталого розвитку усієї національної економіки.Дослідження показує, що в умовах глобалізації світового господарства у галузі виробництва продовольства сталися суттєві зміни, зумовлені збільшенням його обсягів, транснаціоналізацією, утвердженням нового харчового стилю відомого як “світова їжа”, універсалізацією та стандартизацією у споживанні продуктів, високою концентрацією виробництва, “хімізацією” та “технологізацією” основних процесів, збільшенням доступності для споживачів продукції, яка ще донедавна вважалася делікатесною, появою нових продуктів, що мають покращені від природних аналогів якості. Автором спрогнозовано, що під впливом нових чинників розвитку у структурі промисловості світу взагалі та харчової галузі зокрема упродовж наступних тридцяти років відбуватиметься значна трансформація, що повязана зі змінами у галузевій та регіональній структурі виробництва за рахунок збільшення питомої ваги інноваційно-інвестиційного комплексу, соціологізації економіки та загостренням конкурентної боротьби між провідними ТНК. В роботі виявлено, що на обсяги виробництва продукції харчової промисловості упродовж найближчих десяти-пятнадцяти років впливатимуть такі фактори, як: збільшення попиту на продукти харчування, як за рахунок зростання доходів населення, так і низької культури споживання, що призводить до масового переїдання в розвинутих країнах; посилення темпів “мясної революції”, в ході якої на перші місця вийдуть Індія та Китай; загострення боротьби між двома стилями споживання “швидкої їжі” і “здорової їжі”; впровадження досягнень біотехнології у харчову галузь, що призведе до здешевлення виробництва та зберігання продукції; посилення впливу на світову торгівлю продуктами харчування інструментів та механізмів наднаціональних структур (ЄС, ФАО тощо), активна експансія провідних продовольчих ТНК на ринки, які донедавна вважалися закритими. В умовах сьогодення, на думку автора, харчова промисловість, як структурний елемент глобального АПК, знаходиться у стадії переходу від неокейнсіанської моделі (державні закупки, дотації товаровиробниками, контроль за цінами тощо) до неоліберальної (стимулювання конкуренції, відмова від цінорегулювання), проте масована підтримка урядами та наднаціональними структурами “нижніх поверхів” харчового виробництва (тобто сільського господарства) ставить фірми постіндустріальних держав та країн що розвиваються на нерівноправні конкурентні позиції. Автором розроблена та апробована нова модель бінарних експортно-імпортних показників галузевої диверсифікації харчової промисловості, яка складається з коефіцієнту експортної диверсифікації ED, що показує співвідношення між змінами в обсягах експорту продукції між поточним та базовим періодом до аналогічних змін в обсягах експорту продукції АПК.У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове розвязання наукової задачі - визначення характеру та динаміки диверсифікації харчової промисловості в умовах глобалізації світового господарства взагалі та європейської інтеграції зокрема. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки: Під впливом глобалізації світового господарства взагалі та європейської економічної інтеграції зокрема у розвитку світового промислового виробництва упродовж останніх 30-ти років відбувалося прогресуюче скорочення питомої ваги базових галузей, мав місце протекціонізм з боку урядів щодо окремих секторів н

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ