Сутність, зміст та особливості здійснення банківської інвестиційної діяльності в сучасних умовах. Аналіз можливих ризиків та оцінка їх впливу на здійснення діяльності банку. Характеристика підходів до формування диверсифікованого інвестиційного портфеля.
Комерційні банки є невідємним учасником інвестиційного процесу та відіграють важливу роль на інвестиційному ринку, виступаючи посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів і розміщенні їх в інвестиції. Здійснення банківської інвестиційної діяльності повязано з підвищеним ризиком, а прийняття оптимального рішення щодо вибору обєктів інвестування супроводжується високим рівнем складності та трудомісткою оцінкою інвестиційних якостей активів. Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю комерційних банків за рахунок диверсифікації дозволяє не тільки значно знизити рівень ризику інвестиційних операцій та зменшити імовірність і розмір збитків від цієї діяльності , але і створити умови для покращення фінансових результатів. Серед теоретичних та методологічних питань удосконалення банківської інвестиційної діяльності, які потребують дослідження, слід виділити наступні: засоби зниження ризику інвестиційної діяльності комерційного банку, обґрунтування доцільності вибору тих чи інших методів управління інвестиційним портфелем, вибір найбільш ефективного варіанту розміщення банківського капіталу. Більш глибокого дослідження потребують недостатньо вивчені питання функціонування механізму формування оптимального інвестиційного портфеля банку на засадах диверсифікації інвестицій з урахуванням специфіки національної економіки, особливостей функціонування банківського сектора, розвитку фондового ринку України.У розділі 1 “Теоретичні засади диверсифікації інвестицій комерційного банку” висвітлено особливості інвестиційної діяльності банків в умовах становлення ринкової економіки України, а також підходів до управління банківським інвестиційним портфелем на основі диверсифікації. На підставі вивчення існуючих поглядів на сутність диверсифікації запропоновано авторське визначення цього поняття як дієвого механізму управління інвестиційним портфелем банку, повязаного з розподілом інвестиційних ресурсів між фінансовими інструментами з різними співвідношеннями прибутковості і ризику, розміщенням інвестицій у різних регіонах та в обєкти інвестування різних видами економічної діяльності, а також вкладенням коштів на різні періоди часу з метою захисту інвестицій від специфічних інвестиційних ризиків”. В роботі сформульовано етапи управління інвестиційним портфелем банку: розробка інвестиційної політики, дослідження інвестиційного середовища і прогнозування конюнктури інвестиційного ринку, встановлення типу інвестиційного портфеля, вироблення стратегії управління якісним складом інвестиційного портфеля банку, формування початкового інвестиційного портфеля, коригування та остаточне формування інвестиційного портфеля. У розділі 2 “Управління диверсифікацією інвестиційної діяльності банків” вирішується проблема ефективного управління диверсифікацією банківських інвестицій через призму загальних проблем формування інвестиційного портфеля, оцінки доцільності здійснення банківських інвестиційних операцій з традиційними фінансовими інструментами та вибору ефективних напрямів інвестування. В роботі представлено алгоритм здійснення диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності, відповідно до якого вона проводиться в чотири етапи: визначення рівня концентрації або диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності; встановлення доцільності різних форм диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності в межах певних видів економічної діяльності; обґрунтування доцільності різних форм диверсифікації банківської інвестиційної діяльності в розрізі різних, не повязаних між собою, видів економічної діяльності; поглиблений аналіз інвестиційної привабливості та диверсифікація обєктів інвестування у розрізі окремого виду економічної діяльності.Для цього проаналізовано взаємозвязок між фондовими індексами ринків країн світу. 3) показали, що низький ступінь взаємозвязку вітчизняного фондового ринку (PFTS) з іншими фондовими індексами. Отримані результати дають підстави стверджувати, що вкладення коштів в фінансові інструменти, які обертаються на різних міжнародних ринках, дозволить банкам знизити ризики інвестування та стабілізувати доходність портфеля. З метою зясування взаємовпливу вітчизняного фондового ринку з іншими фондовими ринками також проведено регресійний аналіз показників їх доходності. В цьому розділі також запропоновано включати до банківського інвестиційного портфеля нерухомість, яка є привабливим активом для потенційних інвесторів з таких міркувань: інвестиції в нерухомість характеризуються значним ступенем безпеки і можливістю контролю з боку інвестора; у момент придбання нерухомості інвестор одержує пакет прав (власності), у той час як більшість інших обєктів інвестування не призводить до набуття ним аналогічних прав; вкладення в нерухомість дозволяють зберегти кошти від інфляції.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних та методи
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
