Дослідження видів, способів реалізації, переваг та недоліків агросервісних підприємств. Мінімізація галузевих рисків та пом"якшення недоліків сезонності сільськогосподарських ринків як чинники диверсифікації діяльності підприємств аграрного сервісу.
Відтак непересічного значення для агросервісних підприємств набуває стратегічне планування, оскільки стратегія призначена забезпечувати ринкову стійкість підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища. Особливість співвідношення сфери сільськогосподарського виробництва та аграрного сервісу полягає в їх комплементарності, яка передбачає тісний взаємозвязок та взаємозалежність діяльності підприємств цих двох сфер. Проте недостатньо дослідженим для сфери агросервісу залишається питання місця та ролі підприємств аграрного сервісу в ринковій економічній системі, сутності диверсифікації як стратегічної орієнтації обслуговуючих підприємств, а також визначення механізму її формування та реалізації. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання: · уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема трактування сутності аграрного сервісу та диверсифікації; · оцінити роль і місце підприємств аграрного сервісу в ринковій економічній системі та обґрунтувати комплементарність розвитку сільськогосподарського виробництва та аграрного сервісу;У першому розділі - “Теоретичні засади диверсифікації діяльності підприємств аграрного сервісу” - узагальнено основні підходи до визначення сутності аграрного сервісу, розглянуто його місце і роль в ринковій економічній системі, запропоновано типологію та функціональну характеристику напрямів аграрного сервісу, здійснено ретроспективний аналіз формування системи аграрного сервісу, уточнено й доповнено тлумачення диверсифікації як стратегічної орієнтації підприємств. Співвідношення сфери аграрного сервісу та власне аграрного виробництва характеризується їх комплементарністю, яка передбачає тісний взаємозвязок та взаємозалежність діяльності підприємств цих двох сфер. Агросервісні підприємства різних напрямів діяльності (постачання ресурсів, технологічне, фінансове, маркетингове, інформаційно-консультаційне обслуговування) відзначаються специфікою функціонування, проте ефективне управління агросервісним підприємством будь-якого напряму передбачає, насамперед, розробку та імплементацію стратегічної орієнтації підприємства з огляду на її можливості забезпечення стійкості обслуговуючого підприємства у ринковому середовищі. Вибір же підприємством того чи іншого виду диверсифікації власною стратегічною орієнтацією зумовлюється, зокрема, стадією життєвого циклу, на якій перебуває підприємство. У другому розділі - “Характеристика діяльності підприємств аграрного сервісу і проблеми їх ринкової адаптації” - проаналізовано сучасний рівень та тенденції розвитку агросервісних підприємств, здійснено оцінку ефективності використання ними маркетингових інструментів, обґрунтовано необхідність диверсифікації як стратегічної орієнтації агросервісних підприємств, досліджено можливості та загрози ринку агросервісних послуг, визначено основні проблеми адаптації обслуговуючих підприємств до ринкових умов функціонування.В контексті агробізнесу, що включає процеси виробництва, зберігання, переробки, дистрибуції продукції сільськогосподарського походження, призначення аграрного сервісу вбачається в обслуговуванні всіх цих процесів, що передбачає надання широкого спектру послуг, повязаних із запровадженням новітніх технологій, якісним і безперебійним матеріально-технічним постачанням, маркетингом продукції, інформаційно-консультаційним супроводженням господарської діяльності сільгосптоваровиробників. Встановлено, що диверсифікація - це комплекс аналітичних, організаційних, контролюючих заходів, спрямованих на створення, підтримку та розширення економічно вигідних напрямів діяльності підприємства для досягнення його стратегічних цілей. Вихід до нових сфер діяльності передбачає для агросервісного підприємства неабиякі конкурентні переваги (ефективне використання ресурсів, економія за рахунок масштабів, скорочення залежності від постачальників, ефект синергії бізнесів, раціональне застосування побічної продукції, розподіл інвестиційного ризику). Водночас диверсифікація містить й певні небезпеки для підприємства, зокрема вибір неперспективного напряму розширення діяльності, недостатня компетентність менеджерів щодо управління різноплановими бізнесами, розпорошення ресурсів підприємства, значні витрати на входження до нових ринків, тому застосування диверсифікації вимагає ретельного попереднього аналізу і економічно обґрунтованого рішення. Обґрунтовано, що диверсифікація як стратегічна орієнтація агросервісних підприємств здатна забезпечити ефективне використання наявних у підприємства ресурсів і можливість залучення необхідних, зниження ризиків спеціалізації та сезонності, оптимізацію виробничої й управлінської структури підприємства, а також розширення діяльності у традиційних для підприємства сферах та вихід до нових, комерційно привабливих ринків.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Вывод
У дисертації теоретично узагальнено, науково сформульовано та практично обґрунтовано рекомендації з удосконалення методичних підходів щодо механізму реалізації диверсифікації діяльності агросервісних підприємств.
1. Аграрний сервіс розглядається як сукупність видів діяльності, що обслуговують процес виробництва та доведення до кінцевого споживача товарів аграрного походження й забезпечують ефективне функціонування процесу на всіх його стадіях. В контексті агробізнесу, що включає процеси виробництва, зберігання, переробки, дистрибуції продукції сільськогосподарського походження, призначення аграрного сервісу вбачається в обслуговуванні всіх цих процесів, що передбачає надання широкого спектру послуг, повязаних із запровадженням новітніх технологій, якісним і безперебійним матеріально-технічним постачанням, маркетингом продукції, інформаційно-консультаційним супроводженням господарської діяльності сільгосптоваровиробників.
2. Встановлено, що диверсифікація - це комплекс аналітичних, організаційних, контролюючих заходів, спрямованих на створення, підтримку та розширення економічно вигідних напрямів діяльності підприємства для досягнення його стратегічних цілей. Вихід до нових сфер діяльності передбачає для агросервісного підприємства неабиякі конкурентні переваги (ефективне використання ресурсів, економія за рахунок масштабів, скорочення залежності від постачальників, ефект синергії бізнесів, раціональне застосування побічної продукції, розподіл інвестиційного ризику). Водночас диверсифікація містить й певні небезпеки для підприємства, зокрема вибір неперспективного напряму розширення діяльності, недостатня компетентність менеджерів щодо управління різноплановими бізнесами, розпорошення ресурсів підприємства, значні витрати на входження до нових ринків, тому застосування диверсифікації вимагає ретельного попереднього аналізу і економічно обґрунтованого рішення.
3. Найважливішими потенційними можливостями, якими могли б скористатися агросервісні підприємства, є потенційно велика місткість ринку, підвищення попиту на цільовому ринку, відносно низькі витрати на входження до ринку, в т. ч. зовнішньому. Вказані потенційні можливості можуть бути реалізовані насамперед за сприятливої державної політики щодо агросервісних підприємств, пільгового режиму їх оподаткування, мінімізації сезонних коливань. Водночас основною загрозою ринку агросервісних послуг для обслуговуючих підприємств як потенційних та діючих його субєктів, що суттєво впливає на рівень привабливості цього ринку, є зниження платоспроможності цільових споживачів - сільськогосподарських товаровиробників.
4. Значна частина проблем функціонування підприємств як субєктів агросервісних послуг стосується системи управління маркетинговою діяльністю підприємств, розвязання яких лежить в площині розробки та реалізації економічно обґрунтованої стратегічної орієнтації підприємств. Головні проблеми функціонування підприємств агросервісу полягають у недостатній обізнаності споживачів про пропозицію на ринку агросервісних послуг, негативному впливі сезонності сільськогосподарського виробництва на діяльність агросервісних підприємств, значній залежності від постачальників ресурсів, занадто високій частці позикового капіталу, застарілій технології виробництва, високій плинності кваліфікованих кадрів, низькому рівні конкурентоспроможності за ціною та якістю.
5. Обґрунтовано, що диверсифікація як стратегічна орієнтація агросервісних підприємств здатна забезпечити ефективне використання наявних у підприємства ресурсів і можливість залучення необхідних, зниження ризиків спеціалізації та сезонності, оптимізацію виробничої й управлінської структури підприємства, а також розширення діяльності у традиційних для підприємства сферах та вихід до нових, комерційно привабливих ринків. Реалізація диверсифікації передбачає велику кількість потенційних можливостей для агросервісних підприємств, водночас супроводжується й значними труднощами, основними з них є суттєві витрати на освоєння нових напрямів діяльності, необхідність різнобічної фахової підготовки менеджерів, маркетологів та інших спеціалістів, небезпека обрання неперспективного напряму розширення бізнесу та (або) неадекватних заходів з реалізації визначеної стратегії, ймовірність розпорошення ресурсів підприємства.
6. Механізм управління диверсифікацією передбачає сукупність певних засобів впливу, що використовуються в наперед визначеній послідовності для формування й реалізації диверсифікаційної політики та оцінці соціально-економічного ефекту її впровадження. Методичне забезпечення реалізації диверсифікації діяльності агросервісних підприємств охоплює всі без виключення складові механізму диверсифікації й ґрунтується на основних підходах щодо визначення диверсифікації як стратегії. Ключовими дилемами диверсифікації агросервісних підприємств вбачаються вибір перспективних напрямів розширення діяльності, досягнення синергетичного ефекту або ринкової стійкості підприємства, забезпечення раціональної концентрації ресурсів в межах однієї стратегічної бізнес-одиниці, мінімізація інвестиційних ризиків. В цьому контексті визначаються галузевий, ресурсний, географічний, портфельний підходи, кожен з яких ґрунтується на мотиваційній складовій механізму диверсифікації, ключових компетенціях, що відповідають цілям розширення діяльності і є його основою, а також специфічних ризиках певного виду диверсифікації.
7. Прогнозування розвитку агросервісних підприємств дає підстави передбачати ймовірність їх переорієнтації на інші, більш комерційно привабливі, напрями діяльності, особливо це стосується підприємств, що надають послуги в рослинництві й тваринництві. Водночас згідно оптимістичного сценарію кількість агросервісних підприємств збільшиться на 47 %, обсяги реалізованої продукції на 55 %, чисельність працюючих - на 21 %. Реалізація оптимістичного сценарію розвитку системи агросервісного обслуговування відбудеться за умови забезпечення системності диверсифікації діяльності агросервісних підприємств в межах регіональних сервісних мереж.
8. Налагодження дієвих функціональних, структурних та організаційних звязків між обслуговуючими підприємствами та цільовими споживачами вбачається за доцільне на основі формування відповідних сервісних мереж, що передбачають координацію діяльності агросервісних підприємств різного профілю таким чином, щоб надати споживачам комплексне всебічне обслуговування, а підприємства агросервісу зможуть більш чітко структурувати власне маркетингове мікросередовище й, відповідно, застосовувати маркетингові інструменти, адекватні обраній стратегії. Оптимальною конфігурацією сервісних мереж в контексті даного дослідження вбачається агросервісний кластер з огляду на можливості використання в межах кластера переваг диверсифікації як стратегії агросервісних підприємств різних напрямів діяльності.
Список литературы
У наукових фахових виданнях: 1.Степаненко Н. І. Маркетинговий підхід до організації аграрного сервісу / Н. І. Степаненко // Таврійський науковий вісник. - 2004. - Вип. 32. - С. 287-293.
2.Степаненко Н. І. Диверсифікація та спеціалізація як стратегічні орієнтації підприємства / Н. І. Степаненко // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету / За ред. В. Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во ЛАНУ, 2004. - № 37 (49). - С. 254-258.
3.Степаненко Н. І. Види диверсифікаційної діяльності агросервісних підприємств / Н. І. Степаненко // Таврійський науковий вісник. - 2004. - Вип. 37. - С. 262-268.
4.Степаненко Н. І. Місце та роль підприємств аграрного сервісу в ринковій економічній системі / Н. І. Степаненко // Вісник Харківського національного технічного університету. - Харків: ХНТУСГ. - 2006. - Вип. 35. - С. 274-279.
5.Степаненко Н. І. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи як форма організації маркетингової діяльності сільгосптоваровиробників / Н. І. Степаненко, Швець Т. В. // Таврійський науковий вісник. - 2007. - Вип. 51. - С. 286-293. (Автором обґрунтовано зміст та основний інструментарій маркетингової діяльності кооперативів при сільських громадах).
6.Степаненко Н. І. Потреба в послугах агросервісних підприємств як основа для формування їх товарної політики / Н. І. Степаненко // Таврійський науковий вісник. - 2008. - Вип. 57. - С. 266-274.
В інших виданнях: 7.Степаненко Н. І. Особливості маркетингу агросервісних послуг / Н. І. Степаненко: збірник наук. праць за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. [Проблеми суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку], (Житомир, 1 червня 2004 р.) / МАУП, Житомир. - Житомир, 2004. - С. 66-69.
8.Степаненко Н. І. Роль підприємств аграрного сервісу в сучасному агробізнесі / Н. І. Степаненко: матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. студ. і молодих учених [“Сталий розвиток аграрного сектора економіки”], (Дніпропетровськ, 10-11 липня, 2004 р.) / Міністерство аграрної політики, ХНАУ. - Х.: ХНАУ, 2004. - С. 212-213.
9.Степаненко Н. І. Місце і роль кооперації в системі аграрного сервісу / Н. І. Степаненко: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [“Динаміка наукових досліджень 2004”], (Дніпропетровськ, 5-6 квітня 2004 р.) / Міністерство аграрної політики, ДНАУ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 64-66.
10.Степаненко Н. І. Місце та роль підприємств аграрного сервісу в ринковій економічній системі / Н. І. Степаненко: матеріали Міжнар. форуму молодих вчених [„Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”], (Харків, 19-20 травня, 2005 р.) / Міністерство аграрної політики, ХНТУСГ. - Х.: ХНТУСГ, 2005. - С. 110-111.
11.Степаненко Н. І. Методичні основи моніторингу діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Н. І. Степаненко, Т. В. Швець: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. [Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці], (Житомир, 3-5 березня, 2005 р.) / Міністерство аграрної політики, ДАУ. - Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2005. - С. 106-109. (Автором запропоновано основні напрями моніторингу функціонування обслуговуючих кооперативів).
12.Степаненко Н. І. Методичні засади обстеження діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Н. І. Степаненко, Т. В. Швець: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. [Формування стратегії регіонального АПК], (Житомир, 12 травня, 2005 р.) / Міністерство аграрної політики, ДАУ. - Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2005. - С. 132-134. (Автором обґрунтовано необхідність та основні принципи обстеження діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів).
13.Степаненко Н. І. Методичні підходи до обґрунтування стратегічної організації агросервісних підприємств / Н. І. Степаненко: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. [Формування стратегії регіонального АПК], (Житомир, 11 травня, 2006 р.) / Міністерство аграрної політики, ДАУ. - Житомир: Вид-во “ДАУ”, 2006. - С. 95-97.
14.Климюк Л. М. Кооперативи при сільських громадах як основа формування соціального капіталу на селі / Л. М. Климюк, Н. І. Степаненко, Т. В. Швець: матеріали Міжнар. симпозіуму [Роль соціального капіталу та локальних ініціатив у забезпеченні соціального розвитку], (Житомир, 16-18 травня, 2007 р.) / Міністерство аграрної політики, ДАУ. - Житомир: Вид-во “ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”, 2007. - С. 77-87 (Автором виявлено основні причини, що спонукають сільськогосподарських товаровиробників до самоорганізації у задоволенні потреб в агросервісних послугах, визначено джерела отримання сільгосптоваровиробниками цих послуг).
15.Степаненко Н. І. Особливості формування попиту на послуги агросервісних підприємств / Н. І. Степаненко: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. [Формування стратегії розвитку регіонального АПК], (Житомир, 31 травня 2007 р.) / Міністерство аграрної політики, ДАУ. - Житомир: Вид-во ДВНЗ „Державний агроекологічний університет”, 2007. - С. 179-182.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы