Дитяча опера в школі - Курсовая работа

Переорієнтація світоглядних позицій, значні втрати духовних цінностей у суспільстві вимагають удосконалення шляхів формування у молоді якісно нового мислення, розумово-вольової активності та високого рівня моральної свідомості. Протягом багатьох років питання естетичного виховання, а саме інтенсивно розробляються науково-дослідними інститутами психології, педагогіки, культури i мистецтва, проте сучасні розробки в цій галузі не завжди мають можливість реалізації в практиці тому що, формування особистості учня - завдання значно складніше, ніж тільки навчання музиці, образотворчому мистецтву, хореографії. В останні роки зросла увага до проблеми дитячої творчості як найважливішому засобу формування відносини до дійсності, засобу, морального й розумового виховання, тобто як засобу формування всебічно розвитий, духовно багатої особистості, який сприяє самовираженню дитиною свого «Я». А формуючи творчу особистість, здатну до самовираження, особливо важливо визначити через які форми і методи творчої роботи, є можливим процес творчого самовираження дитини. Можна визначити деяких авторів, які вивчали дитячу оперу, як жанр, з позицій впливу цього виду мистецтва на розвиток художньо - естетичного сприймання, музичного світогляду дітей, працювали над проблемою творчого самовираження дітей за допомогою оперного мистецтва: К. Є.творчий самовираження музика операОбєктом її діяльності й уваги є не лише зовнішній світ, а й вона сама, що виявляється у відчутті „Я”, в уявленні себе, в самооцінці, у програмі самовдосконалення, здатності до самоспостереження, самоаналізу, саморегуляції, самовираження. За словами Л.С.Виготського: „Якщо розуміти творчість в її прямому психологічному смислі, як утворення нового, легко дійти висновку, що творчість є справою всіх у більшій чи меншій мірі, вона ж є постійним супутником дитячого розвитку” [15]. Станіславський неодноразово повторював, що центр людської творчості - увага, що творчість - це, перш за все, повна зосередженість духовних і фізичних сил людської природи, а талант - це подовжений, тривалий період уваги. Завдяки творчості дитина виявляє свої здібності, довідується про "сильні" сторони своєї особистості. Сухомлинський розглядає творчість як діяльність, у котрій розкривається духовний світ особистості [7]; Б.В.Проблема дитячої опери досі залишається однією з найменш висвітлених у літературі, присвяченій музичному вихованню, тому дослідження, що узагальнюють жанрові особливості та роль даного типу оперної поетики для розвитку творчих здібностей дітей поки ще відсутні. До дитячої опери, і відповідно, до жанрової форми, повністю заснованій на семантиці дитячості, відносяться лише два різновиди опери: опера для дітей від 2-х до 12-ти років та опера, що виконується дітьми. З іншого боку, виходячи з природи дитячості, можна стверджувати, що жанрові риси дитячої опери «проростають» з «дорослої» оперної форми, котра, таким чином, стає їхнім структурно-змістовим контекстом. Можна також говорити про те, що передумови зародження дитячої опери зявилися ще в середині XVIII - на початку ХІХ ст.. і, розвиваючись поступово, досягли найбільшого масштабу в романтичній опері, перш за все, звичайно в її казково-фантастичному різновиді, що і привело у ХХ ст. до відокремлення даного різновиду в окремій формі дитячої опери - як опера про дітей та спрямована на дитячу аудиторію, передуюча жанровому відокремленню опери, що виконується дітьми. Досі маловідомими залишаються численні дитячі опери наших композиторів: Лисенко М.В., дитячі опери «Коза-дереза», «Зима i Весна» Сокальський Володимир Іванович , дитяча опера «Ріпка» (1900); Стеценко Кирило, дитячі опери «Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник», «Пан Коцький»; Лопатинський Ярослав Йосипович , дитяча опера «Зірка щастя» (20-і рр., незакінчена);Тележинський Михайло , дитяча опера «Дід Мороз», 1930-ті роки; Аркадій Філіпенко, дитяча опера «У зеленому саду» (1967); Л.Колодуб "Пригоди на Місісіпі", дитяча оперета (у співавторстві з Ж.Колодуб) 1967 рік; Ю.Рожавська, дитяча опера „Казка про загублений час” (лібретто композитора та Л.Компанієць за однойменною п”єсою Є.Дитяча опера дає можливість заповнити швидкоплинний, але основоположний період дитинства творчістю, видумкою, добрим гумором, акторською грою, музикою, співами, танцями, ні з чим незрівнянним почуттям успіху, визнання - все це дозволяє вирости гармонічній, творчій та впевненій в своїх силах особистості. Другою причиною близькості драматичної форми для дитини є звязок будь-якої драматизації з грою. Отже, ми вважаємо довести, що систематична робота з дітьми на основі музично-театралізованої діяльності - умова розвитку творчих здібностей, здатності до творчого самовираження, формування театралізованих здібностей дітей та формування їхніх естетичних смаків. Саме через гру дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особис

Зміст

Вступ

Розділ І Творче самовираження дитини, як педагогічна проблема

1.1 Сутність і структура творчого самовираження дитини

1.2 Використання жанру дитячої опери в історичній практиці

1.3 Дитяча опера, як форма організації творчої діяльності учнів

Розділ ІІ Педагогічні умови творчого самовираження учнів

2.1 Взаємозвязок уроків музики та позакласних форм навчання

2.2 Методи організації музично - театральної діяльності учнів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки