Дитяча гра – як чинник формування інтелектуальної готовості дошкільника до навчання в школі - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Факультет педагогічної освіти Кафедра початкової та дошкільної освіти КУРСОВА РОБОТА з «Дошкільної педагогіки» на тему: «Дитяча гра - як чинник формування інтелектуальної готовості дошкільника до навчання в школі» ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ 1.1 Методологічні основи теорії ігрової діяльності дітей 1.2 Педагогічні умови організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку 1.3 Теоретичні засади класифікації ігор дітей дошкільного віку РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 2.1 Гра як основна діяльність дитини 2.2 Організація ігрової діяльності протягом дня 2.3 Взаємозвязок між окремими видами ігор як чинник формування інтелектуальної готовності дошкільника до навчання в школі 2.4 Ігри для формування інтелектуальної готовності дітей до навчання в школі ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Проблема готовності дітей до школи не нова. Однак, аби початок шкільного навчання став стартом нового етапу розвитку, дитина повинна бути готова до нових форм діяльності та спілкування, співробітництва із дорослими та однолітками, в іншому випадку дошкільна лінія розвитку загальмовується, а шкільна не може повноцінно розгорнутися. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально вирішити проблему інтелектуальної готовності до навчання у школі дітей дошкільного віку за допомогою гри. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ 1.1 Методологічні основи теорії ігрової діяльності дітей Для педагогічних досліджень методологічного значення набуває положення: теорія педагогіки може розвиватися й збагачуватися лише на основі постійної взаємодії таких сфер діяльності людини, як наукова і практична. Одним з основоположників теорії гри був німецький філософ, психолог, автор відомих праць «Ігри тварин» та «Ігри людей» К. Гроос. За теоретичною концепцією К. Грооса, гра спричиняється суто біологічними чинниками: Там, де індивідум, який розвивається, із власної внутрішньої спонуки і без будь-якої зовнішньої мети виявляє, зміцнює і розвиває свої нахили, там ми маємо справу із самими споконвічними явищами гри. Більш важливим завданням для педагогів є організація вільних дитячих ігор, їх використання для виховання. Теорія К. Спостереження за дитячими іграми дозволили Дж. Селлі виділити основні особливості рольової гри, а саме: грою дитина перетворює себе і навколишнє матеріальне середовище; у грі вона глибоко занурюється у власний вимисел і живе в ньому. Цей напрям наближений до сучасних концепцій дошкільного виховання, що розглядають гру як джерело формування особистості [11]. Тому, замість іграшок та інших предметів, вони використовують обєкти, якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі [22]. Дитина називає себе і партнера по грі (ляльку) імям іншої людини [11]. Вихователь повинен грати разом з дітьми.