Дитячі страхи як психолого-педагогічне явище - Курсовая работа

Дитинство - це важливий етап у житті людини, впродовж якого активно формується особистість, що нерідко супроводжується наявністю дитячих страхів. Крім того, розглянуто питання, повязані з визначенням поняття «страх» і розмежування його з іншими спорідненими поняттями. У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину обрушується безліч несприятливих факторів, здатних не тільки загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості, але й повернути процес її розвитку назад. Дитячі страхи в тій або іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер . Тому невротичні страхи вимагають особливої уваги психологів, педагогів та батьків, тому що при наявності таких страхів дитина стає скутим, напруженим.Артур Ребер у великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «емоційний стан, який виникає в присутності або в передчутті небезпечного або шкідливого стимулу. Страх зазвичай характеризується внутрішнім, субэктивним переживанням дуже сильного збудження, бажання бігти або нападати рядом схожих реакцій» Зігмунд Фройд пояснює: «страх-це стан афекта-обєднань відповідного типу ряда задоволення - незадоволених відповідними іннервациями розрядки напруги і їх сприйняття, а також вирогідно, і відображенняпевної важливої події.» [4, с.218]. В.Даль в «Толковом словаре живого великого русского языка» визначає, що говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). Їхнє джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вихователі), котрі несвідомо передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність небезпеки. В такий спосіб дорослі домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде розповсюджуватись.У психологічних словниках страх трактується як «емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної загрози» або «афективно-чуттєва емоція, яка виникає у ситуації загрози-боязні за свою соціальну чи біологічну екзистенцію у субєктах, а сам субєк спрямований на обєкт-джерело достовірно-конкретної чи ірраціонально-уявної загрози». Він також зазначає, що людина, яка боїться конкретних обєктів і думок, відчуває страх. А якщо «людина починає боятися самого факту виникнення страху, то тут високий, нерідко межовий рівень, а то тут високий, нерідко межовий рівень тривоги, оскільки людина боїться, а точніше, побоюється всього того, що може навіть опосередковано загрожувати її життю і благополуччю». Учені стверджують, що страх - це негативний емоційний стан людини, який виникає при отримані інформації про загрозу її біологічному чи соціальному стану, про реальну чи уявну загрозу. Прохоров у роботі, присвяченій нестійким станам людини(страх, тривога, щастя, гнів, жах, паніка, тощо), вказує на те, що такі стани характеризуються підвищеною психічною активністю, виникають а особливих умовах життєдіяльності, часто обумовлюються виникнення межових та паталогічних порушень.Страх може бути своєрідним засобом пізнання навколишньої дійсності, що приводить до більш критичного та вибіркового ставлення до неї. Захарова, страх може навіть певним чином мобілізувати «Я» перед можливістю зовнішньої небезпеки, сприяючи інтеграції внутрішніх психічних ресурсів. Так, дитина, в якої вроджена травма стравоходу, відчуває утруднення дихання під час проходження їжі, що стає причиною страху смерті, яке зберігається довгі роки.[3, с.17.] Її тахікардія через секунди викликає тахікардію плоду, а коли мати відчуває страх протягом 50 секунд, плід відчуває гіпоксію. Однак учений зазначає, що «дитина надто мала, щоб розрізнити та впізнати обєкт свого страху, вона внутрішньо безпорадна, не знає, як довго це иоже продовжуватись і що взагалі трапилося».Найчастіше таким страхам піддаються чуттєві діти з емоційними ускладненнями в відносинах з батьками. Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми. Особистісно обумовлений страх визначений характером людини, наприклад, його підвищеної підозрілістю, і здатний проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.Страх реальний і уявний, гострий і хронічний. Зазвичай страх короткочасний, звернемо, зникає з віком, не зачіпає глибоко ціннісні орієнтації людини, істотно не впливає на його характер, поведінку і взаємини з оточуючими людьми.В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи: Перша груп а - це гра зі страхом; На основі цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде в себе включати: - Методики основані на використанні ігрового: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній букві). Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігруючи сюжет

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти вивчення дитячих страхів і способи їх корекції

1.1 Визначення поняття страху

1.2 Сучасні уявлення про феномен дитячих страхів

1.3 Розвиток дитячих страхів

1.4 Класифікація страхів та психологічні детермінанти страху

2. Засоби подолання дитячих страхів у дітей дошкільного віку

2.1 Технологія профілактики та подолання дитячих страхів

2.2 Поведінка вихователів та допомога дитині в подоланні страхів

2.3 Поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей

Висновки

Список використаних джерел