Дистанційне навчання у вищих гуманітарних навчальних закладах Сполучених Штатів Америки - Автореферат

Організація дистанційного навчання як проблема педагогічної теорії і практики знайшла своє відображення в Указі Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” (2000), Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні (2000), Законі України „Про Національну програму інформатизації” (2001), „Положенні про дистанційне навчання” (2004). Актуальність дослідження проблеми розвитку дистанційної освіти в Україні зумовлена, на нашу думку, низкою суперечностей, які потребують свого вирішення, а саме між: швидким розвитком глобального інформаційного простору та нерозробленістю сучасних дистанційних технологій у сфері надання освітніх послуг; необхідністю введення у навчально-виховний процес ВНЗ новітніх інформаційних технологій та недостатністю науково-теоретичних та методичних розробок у цій галузі; потребами розвитку гуманітарної освіти в державі, у тому числі і шляхом запровадження дистанційних програм такого профілю, і недостатністю технологічного та організаційно-методичного забезпечення навчального процесу; потребою особистості в отриманні комплексу освітніх послуг відповідно до індивідуальних потреб та низьким рівнем розвитку сегменту дистанційного навчання в сфері освіти України. Зважаючи на те, що Сполучені Штати Америки стали однією з перших країн, де накопичено значний досвід реалізації ідей дистанційного навчання в системі вищої гуманітарної освіти, який недостатньо досліджений з порівняльно-педагогічної точки зору і фрагментарно представлений у вітчизняній теорії та практиці, а тому є малодоступним для освітніх політиків, теоретиків і практиків, темою дисертаційного дослідження обрано: „Дистанційне навчання в системі вищої гуманітарної освіти Сполучених Штатів Америки”. Уточнити базові поняття дослідження: „дистанційна освіта”, „дистанційне навчання”, „гуманітарна освіта США”. Методологічну основу дослідження складають положення про діалектичний взаємозвязок субєктів освітнього процесу; системно-структурний та особистісно-діяльнісний підходи, що дозволяють розглядати дистанційну освіту як можливість індивідуалізації освітнього розвитку особистості; інформологічний підхід, за допомогою якого визначалася специфіка й головні характеристики віртуального освітнього простору в системі вищої гуманітарної освіти США; теорія відкритої освіти, яка окреслює перспективи розвитку дистанційного навчання в майбутньому; теорія постіндустріального суспільства, у межах якої окреслена специфіка впливу соціально-економічних та соціокультурних чинників на розвиток дистанційної освіти в США та Україні.У першому розділі - „Дистанційна освіта як науково-педагогічна проблема” - вивчено стан дослідженості проблеми дистанційної освіти в філософській, історичній, та психолого-педагогічній літературі; представлено основні науково-теоретичні підходи, визначено головні етапи становлення та провідні світові моделі дистанційного навчання; подано технологічні характеристики дистанційної форми навчання; окреслено категоріально-понятійний апарат. Обґрунтовано, що на розвиток системи дистанційного навчання в постіндустріальному суспільстві впливають, насамперед, глобалізаційні, інтеграційні процеси та впровадження інформаційних технологій, що розглядаються як передумови функціонування інформаційно-освітнього середовища для „освіти впродовж життя” в різних країнах світу. XXI ст.), головним критерієм виокремлення яких став рівень розвитку інформаційного суспільства та технологізація сфери освіти: 1) епістолярно-кореспондентський (середина XIX - 30-ті роки XX), головними характеристиками якого стали: використання технічних можливостей листування; поява перших підрозділів кореспондентського навчання в університетах; нормативно-правове оформлення кореспондентської форми навчання як дистанційної; трансформація змістового та навчально-методичного забезпечення дистанційної освіти; 2) етап розвитку заочної форми навчання як дистанційної (30-90 рр. Аналіз головних етапів становлення та розвитку дистанційної освіти в різних країнах світу дав змогу виділити три головні групи передумов, що детермінували цей процес: 1) соціально-економічні: потреби ринку праці в якісній освіті та нових формах навчання, розвиток інформаційних технологій у соціально-економічній сфері; необхідність фінансування дистанційної форми навчання; 2) соціокультурні: розробка і змістова специфіка освітньої концепції в суспільстві; рівень культури наукової праці в галузі дистанційної освіти; здатність суспільства до сприйняття технологічних інновацій; 3) організаційно-методичні: наявність організаційно-методичного забезпечення та гнучкості нормативно-правової бази дистанційної освіти, ступінь автономності університетів США. Дистанційне навчання тлумачиться як процес засвоєння знань, умінь та навичок за умови просторово-часової віддаленості субєктів освітнього процесу з використанням сучасних інформаційних та комунікаційних технологій; дистанційна освіта - як процес і

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ