Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України - Автореферат

Демократичні перетворення, що відбулися останнім часом в Україні обумовили перегляд традиційних уявлень юридичної наук, щодо принципів кримінального судочинства, та їх застосування при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ. Недостатня розробленість зазначеної проблеми, відсутність обємних досліджень, присвячених цьому питанню обумовили вибір теми дослідження “Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України”. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасних досягнень науки кримінально-процесуального права, діючого кримінально-процесуального законодавства та проекту нового КПК України, кримінального права та цивільно-процесуального права, судової та слідчої практики зясувати сутність диспозитивності як елементу принципу змагальності у кримінальному процесі, її структуру, розглянути співвідношення диспозитивності з принципами кримінального процесу; форми прояву диспозитивності у кримінальному процесі, а також розробити науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення кримінально-процесуального законодавства і поліпшення практики його застосування. Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання: - зясування поняття, сутності та ознак принципів кримінального процесу України на підставі Конституції України (1996 р.), суттєвих змін у кримінально-процесуальному законодавстві, обумовлених прийняттям цієї Конституції і сучасних наукових досліджень з цього питання; Компаративний метод, статистичний і документальний аналіз положень Конституції України, відповідних міжнародно-правових актів, чинного та проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України, постанов Пленуму Верховного Суду України, відомчих нормативно-правових актів МВС України, Генеральної прокуратури, проекту Модельного кримінально-процесуального кодексу для країн-учасників СНД застосовувалися при розробці наукових висновків та рекомендацій (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1; 2.2; 3.1-3.4).“Принципи кримінального процесу України: поняття та сутність” зроблено висновок, що у період реформування кримінально-процесуального законодавства України, інтерес до теорії принципів кримінального процесу обумовлений значенням даної правової категорії: для характеристики кримінально-процесуального права у цілому, його окремих норм і інститутів; для заповнення прогалин у праві; для ефективності здійснення правосуддя по кримінальних справах. До них належать наступні положення: принципи виражають сутність норм і правил поведінки, санкціонованих державою і регламентуючих провадження по кримінальних справах; принципи знаходяться у тісному звязку з правовою системою суспільства, за допомогою якої впливають на кримінально-процесуальні відносини; принципи існують як основні правила кримінально-процесуальної діяльності, опосередковані правовими нормами; принципи містять у собі світоглядні ідеї щодо організації кримінально-процесуальної діяльності. Узагальнення історико-теоретичних джерел щодо становлення та розвитку диспозитивності дозволило дійти висновку, що: у дорадянському періоді диспозитивність зароджувалась як “принцип вільного визначення” (де злочин це приватна образа, покарання - задоволення потерпілого; процес знаходився в повному розпорядженні приватної особи, міг бути початий по скарзі постраждалого, його родичів; примирення припиняло кримінальне переслідування; суд - посередник між обвинувачем і обвинуваченим; вирок суду ніяк не міг перевищувати вимог постраждалого); принцип вільного визначення поступається місцем публічності; зявляється думка про приватно-правову природу диспозитивності, зміст якої - це свобода розсуду користування процесуальними правами приватних осіб; трактували диспозитивність як “свободу розсуду” сторін та суду (П.І. У дослідженні визначено, що з розвитком теорії судового права зявилися прихильники наявності дії диспозитивності у цивільному процесі (визнання єдності процесуального права зумовлено спільністю засад, що покладені в основу кримінального і цивільного процесів) та у кримінальному процесі (М.М. У підрозділі зазначено, що структуру диспозитивності, як цілісного явища, складають наступні елементи: інтерес - особистий (приватний) інтерес, державний (публічний) інтерес, суспільний інтерес; матеріальна диспозитивність - справи приватного і приватно-публічного обвинувачення, цивільний позов у кримінальному процесі; процесуальна диспозитивність - свобода у наданні доказів і свобода розпорядження предметом цивільного позову; субєкти, основою процесуальної діяльності яких є реалізація диспозитивності у кримінальному процесі: сторона обвинувачення - прокурор, постраждалий, потерпілий, цивільний позивач та їх представники, сторона захисту - обвинувачений, підсудний та їх захисник або законний представник, цивільний відповідач і його представник.Доведено, що принципи кримінального процесу - це світоглядні ідеї максимально високого ступеня спільності в кримінальному процесі, що детермінують кримінального-процесуальну діяльність і виникають у ході її правовідносин,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ