Дискурсний аналіз проповіді як морально-духовного жанру словесності (на матеріалі православної різдвяної проповіді) - Автореферат

У сучасній лінгвістиці вивчення проповіді як жанру, безсумнівно, викликає значний інтерес. Актуальність дослідження жанрів мови посилюється тим, що лінгвістика досі не володіє відносно повним їх переліком, відсутні праці, присвячені комплексному науковому описові лінгвістичних особливостей творів деяких жанрів, зокрема проповіді. У звязку з цим виникає потреба характеристики проповіді як жанру в сукупності лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, тобто дискурсного опису. Різдвяна проповідь є самостійним жанром релігійного дискурсу, оскільки вона поєднує в собі характерні риси, притаманні будь-якому жанру: комунікативна мета, концепція автора, концепція адресата, зміст події, фактор комунікативного минулого, фактор комунікативного майбутнього, мовне втілення. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в роботі вперше на гомілетичному матеріалі здійснено комплексний аналіз проповіді як морально-духовного жанру словесності; ідентифіковано і описано ознаки проповіді як жанру з впровадженням нової категорії сакральний / профанований; зясовано функціонально-стилістичні особливості проповіді в системі функціональних стилів російської мови; комплексно проаналізовано фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні та синтаксичні особливості Різдвяної проповіді; зясовано структурно-смислове членування тексту проповіді з урахуванням особливостей текстових категорій; досліджено умови комунікації, в основі яких - паралінгвістична ситуація.У першому розділі "Проповідь як морально-духовний жанр словесності" розглянуто історію виникнення і розвитку Різдвяної проповіді, схарактеризовано сутність основних категорій комунікативної взаємодії: дискурсу і мовленнєвого жанру. У роботі вперше здійснено аналіз дискурсу проповіді, який грунтується на розумінні тексту, переважно як абстрактної, формальної конструкції дискурсу, різних видів її актуалізації, що характеризується з погляду ментальних процесів і відповідно взаємодії екстралінгвістичних факторів. Проповідь на Різдво Христове визначається в цьому аспекті як текст у літургії. Проповідь, зокрема Різдвяна, належить до статусно-орієнтованого виду спілкування, маючи характерні риси особистісного виду комунікації. Основні два погляди на категорії тексту (і дискурсу) грунтуються на тому, що висхідним компонентом у моделюванні цих категорій може виступати власне текст, або ж текст у ситуації спілкування.Проповідь співвідноситься із публіцистичним стилем як один із різновидів ораторського мистецтва. Проповідь на Різдво Христове є повчально-просвітницьким словом - тематичною проповіддю, в якій подія втілення Бога розкривається з достатнім обґрунтуванням, переважно у формі логічного міркування. Кожна проповідь містить так званий моральний додаток - перелік речень із вираженою ілокутивною спрямованістю. Завдяки вербальному аналізові Різдвяної проповіді, визначено характерні особливості цього жанру.

Основний зміст роботи

Проповідь співвідноситься із публіцистичним стилем як один із різновидів ораторського мистецтва. Свідченням цього є низка вербальних та екстралінгвістичних чинників.

Проповідь на Різдво Христове є повчально-просвітницьким словом - тематичною проповіддю, в якій подія втілення Бога розкривається з достатнім обґрунтуванням, переважно у формі логічного міркування.

Кожна проповідь містить так званий моральний додаток - перелік речень із вираженою ілокутивною спрямованістю. У Різдвяній проповіді є умовляння, докори, настанови, емоційна підтримка. Моральна складова проаналізованої проповіді - заклик до внутрішнього удосконалення, Богоуподібнення, морального росту.

Завдяки вербальному аналізові Різдвяної проповіді, визначено характерні особливості цього жанру.

Усна форма реалізації визначає властивості проповіді на фонетичному рівні: вимоги до літературної вимови, володіння висотою і тембром голосу, повільний темп проповідування, вживання слів, у яких відсутня палаталізація перед о, неповноголосні звукосполучення, якими обумовлено наявність великої кількості старословянізмів.

Лексика Різдвяної проповіді містить велику кількість запозичень. Найбільша частотність вживання лексичних запозичень належить старословянізмам.

Перевага іменних частин мови над вербальними - характерна риса Різдвяної проповіді на морфологічному рівні.

Синтаксис проповіді на Різдво Христове має ряд особливостей. Відзначається тематична постпозиція в актуальному членуванні речення. Здебільшого вживаються розповідні конструкції. Просте речення менш вживане, ніж складне. Основний тип складного речення - складнопідрядне речення нерозчленованої структури.

Аналіз образу автора виявив ряд особливостей проповіді як жанру: 1) ставлення автора проповіді до адресата будується як до "свого", "на рівних";

2) вказівка на умовне старшинство виражена паралінгвістично;

3) адресат Різдвяної проповіді завжди виражений у множині і є "своїм" для автора проповіді.

Часова перспектива категорії змісту подій Різдвяної проповіді двокомпонентна: позитивна подія в особистій сфері адресата із футуральною перспективою та негативна подія адресата із перфектною часовою перспективою. Футуральна перспектива позитивної події витікає із властивості проповіді як поради, настанови і переважає. Перфектна часова перспектива негативної події в особистій сфері адресата і автора пояснюється елементами дорікання. Оцінка змісту подій Різдвяної проповіді підкреслено позитивна.

Жанрова специфіка Різдвяної проповіді зумовлена особливостями релігійного дискурсу. Комунікативна мета Різдвяної проповіді різнобічна, що, в свою чергу, не дозволяє віднести цей жанр ні до інформативного, ні до оцінного, етикетного чи імперативного жанрів. Проповідь, що проаналізована, має характерні риси усіх чотирьох типів жанру. Це протиріччя усувається наявністю адресата: кожний, до кого звертається проповідник, сам для себе визначає більш важливе, те, що є найбільш актуальним для нього в цей момент. Уявна відокремленість комунікативної мети Різдвяної проповіді пояснюється основною відмінною рисою будь-якої проповіді як жанру - її сотеріологічністю. Цей чинник, орієнтований на особистісний порятунок, є релевантним як на вербальному, так і на екстралінгвістичному рівнях. Зазначена вище властивість Різдвяної проповіді дає підстави для виділення нового жанру - сакрального.

Паралінгвістичною рисою є також чітка інституційність, обмеження у сфері вживання кінем. Найбільшого поширення у Різдвяній проповіді набули такі фонаційні паралінгвістичні засоби, як інтонація, наголос, тон, темп. Ситуаційні кінеми виконують головним чином розяснювальну функцію, мануальні, мімічні та пантомімічні - емоційно-експресивну.

Отже, проведений дискурсивний аналіз Різдвяної проповіді дозволяє виокремити цей різновид словесності як окремий жанр церковного підстилю публіцистичного стилю релігійного дискурсу.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях: 1. Кот С.А. О некоторых узуальных вариантах русской орфографии // Система і структура східнословянських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред. ) та ін. - К.: Знання, 2002. - С.267-272.

2. Кот С.А. Проповедь как дискурс (паралингвистическое оформление) // Язык и культура. Серия "Филология". Вып.5, Т.1, Философия языка и культуры. - К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2002. - С.161-168.

3. Кот С.А. Изображаемое пространство Рождественской проповеди // Актуальні проблеми металінгвістики. Збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної наукової конференції. - Черкаси: Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 2005. - С.187-190.

4. Кот С.А. Старославянизмы как неотъемлемая составляющая современной православной проповеди // Константинополь. Сборник статей и материалов. - Винница, 2005. - С.127-131.