Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа - Автореферат

У сучасній болгарській мові вживання запозичень із турецької мови здебільшого є стилістично маркованим: у літературній мові вони становлять нечисленний прошарок, у розмовному мовленні функціонують у значній кількості. Невідємними елементами розмовного мовлення є дискурсивні слова, які забезпечують звязність тексту, виражають ставлення адресанта до переданої інформації, його емоційну реакцію на неї. У звязку з актуалізацією турцизмів у мові сучасних болгарських друкованих масмедіа зріс інтерес до їх вивчення (В. Актуальність теми дисертації визначається необхідністю проведення комплексного аналізу ДС у текстах сучасних болгарських друкованих масмедіа у звязку з вивченням функціонування одиниць, що безпосередньо беруть активну участь у побудові формально-граматичної та змістової звязності мас-медійних текстів, забезпечують їх комунікативну спрямованість. Дослідження ДС турецького походження, уживання яких актуалізувалося в мові ЗМІ в останні десятиліття, розширює знання про функціонування турецьких запозичень у болгарській мові на сучасному етапі її розвитку, дає змогу зясувати певні особливості їхнього значення, які раніше залишалися поза увагою дослідників.Поряд із характеристиками, притаманними будь-якому тексту (цілісність, звязність, членованість, лінійність, інформаційність, завершеність), текстам засобів масової інформації властиві й специфічні риси, повязані насамперед зі змістом і формою викладу (формулювання заголовку, зміни у структурі текстів і висловлень, прийоми інформування, установлення контакту із читачем, субєктивність викладу). Такі тлумачення не розкривають повністю семантики слів, не дають можливості зрозуміти, у чому полягає відмінність між словами, оскільки різні лексеми пояснюються за допомогою одних і тих самих слів або описів. Опис ДС складається з восьми частин, кожна з яких містить інформацію про різні характеристики лексеми: 1) слово та його фонетичні варіанти; 2) тлумачення слова в лексикографічних джерелах; 3) походження; 4) формулювання загального значення слова (інваріанта); 5) опис конкретних значень слова на основі аналізу його прагматичних характеристик; 6) місце слова в комунікативній структурі висловлення; 7) місце слова у формальній структурі висловлення; 8) особливості сполучуваності з іншими словами. Аслъ і зер використовуються в запитаннях, однак по-різному його формують: зер є запитальним словом, обовязковим складником, за допомогою якого адресант може формувати запитання; аслъ не вживається у функції запитального слова, а служить елементом запитання, який указує на впевненість адресанта й передбачає позитивне розвязання спрогнозованої ситуації. Так, аджеба виражає вагання адресанта між двома ймовірними реалізаціями однієї ситуації, вводить поширене аргументування припущення; белким реалізує своє функціональне значення за обовязкової наявності двох пропозицій у висловленні, співвідношення яких формує значення; санким акцентує увагу на важливому для автора елементі; чунким підкреслює сумніви щодо того, чи адресат правильно зрозумів адресанта.У мові ЗМІ почали широко використовувати невластиві літературній мові елементи з виразним стилістичним забарвленням: діалектизми, просторічні форми, жаргонізми, сленгізми, вульгаризми тощо. Дослідження показало, що більшість ДС турецького походження мають фонетичні варіанти (наприклад, аджеба, аджаба, аджиба, ажеба, ажаба), що свідчить про їхнє тривале функціонування в розмовному мовленні в різних діалектах. На підставі аналізу функціонально-семантичних характеристик ДС турецького походження, що вживаються в мас-медійних текстах, виділено чотири групи ДС: ДС субєктивної оцінки, ДС емоційної оцінки, ДС міри ознаки й релятивні ДС. Основною ознакою ДС невпевненості є сумніви автора в достовірності змісту висловлення (аджеба, белким, санким, чунким), спричинені існуванням імовірної перешкоди здійснення Р, відсутністю мотивації для розуміння ситуації (аджеба й белким); можливістю вибору адресанта з-поміж двох імовірних реалізацій однієї ситуації (аджеба, белким), невпевненістю адресанта в тому, що адресат його правильно зрозумів (чунким), у підкресленні виокремленого елемента сукупності (санким). ДС можуть займати різне місце у формально-граматичній структурі висловлення: частина з них уживається тільки в його складі (аслъ, зер, аджеба, белким, санким, чунким, хич, кешки, барем, бая, хептен, баш, хеле, барабар, демек, нерде, хем), інші можуть формувати окреме висловлення (йок, сакън, нейсе, аферим, ашколсун, евала, машала, аман, байгън, сиктир, язък, ядец, анджак, таман).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У звязку з радикальними змінами політичного устрою в Болгарії, які розпочалися наприкінці 1989 р., суттєві перетворення відбулися в засобах масової інформації. У прагненні відійти від публіцистичних шаблонів, штучних зразків побудови тексту, зарегламентованості виражальних засобів, притаманних ЗМІ доби тоталітаризму, масмедіа швидко демократизувалися. Одним із проявів цього процесу став вільний вибір мовностильових засобів, вільна побудова тексту. У мові ЗМІ почали широко використовувати невластиві літературній мові елементи з виразним стилістичним забарвленням: діалектизми, просторічні форми, жаргонізми, сленгізми, вульгаризми тощо. У болгарській мові значна кількість стилістично маркованих лексем є запозиченнями з турецької мови. Протягом століть вони активно функціонували в розмовному мовленні, але практично не вживалися в офіційних сферах. З кінця 1989 р. турцизми почали широко використовуватися в болгарських поліінформативних друкованих виданнях. Уживання турцизмів призводить до зниження стилю викладу й має на меті за допомогою лексичних засобів наблизити інформацію до читачів, зробити її доступнішою й легшою для сприйняття. Турцизми надають мові масмедіа неофіційності, безпосередності, максимально наближують її до повсякденного розмовного дискурсу. Обовязковими елементами розмовного мовлення, усної, непідготовленої спонтанної комунікації є дискурсивні слова. Одним із результатів тенденції наслідування особливостей усного спілкування є вживання ДС у друкованих текстах ЗМІ.

У результаті здійсненого дослідження встановлено, що в болгарській мові достатньо широко представлені ДС турецького походження. Запозичення ДС з однієї мови в іншу можливе за умови активних і тривалих мовних контактів у ситуації білінгвізму. Така ситуація довгий час (упродовж 500 років) існувала на болгарській мовній території. Суцільна вибірка з лексикографічних джерел показала, що загалом у болгарській мові зафіксовано понад 400 дискурсивних слів турецького походження. Вони є семантично, синтаксично й комунікативно активними словами, які, взаємодіючи з іншими словами, формують значення висловлення. Дослідження показало, що більшість ДС турецького походження мають фонетичні варіанти (наприклад, аджеба, аджаба, аджиба, ажеба, ажаба), що свідчить про їхнє тривале функціонування в розмовному мовленні в різних діалектах.

У роботі проаналізовано ДС, запозичені з турецької мови, що активно вживаються в сучасному болгарському мас-медійному тексті. На підставі аналізу функціонально-семантичних характеристик ДС турецького походження, що вживаються в мас-медійних текстах, виділено чотири групи ДС: ДС субєктивної оцінки, ДС емоційної оцінки, ДС міри ознаки й релятивні ДС.

ДС субєктивної оцінки виражають ставлення адресанта до переданої інформації, допомагають адресату адекватно зрозуміти основний зміст повідомлення та сформувати власну думку. Серед ДС субєктивної оцінки виокремлено пять підгруп: ДС упевненості, невпевненості, заперечення, байдужості й бажаності. ДС упевненості (аслъ і зер) уживаються з метою переконати реципієнта в обєктивності поданої інформації, сприяють вираженню достовірності й істинності висловленого, указують на впевненість адресанта у висловленому і його високий рівень поінформованості. Основною ознакою ДС невпевненості є сумніви автора в достовірності змісту висловлення (аджеба, белким, санким, чунким), спричинені існуванням імовірної перешкоди здійснення Р, відсутністю мотивації для розуміння ситуації (аджеба й белким); можливістю вибору адресанта з-поміж двох імовірних реалізацій однієї ситуації (аджеба, белким), невпевненістю адресанта в тому, що адресат його правильно зрозумів (чунким), у підкресленні виокремленого елемента сукупності (санким). ДС заперечення вказують на категоричне заперечення або незгоду адресанта з висловленим (йок, сакън, хич), на нестачу чи невелику кількість чогось, заміняють розгорнуту частину висловлення із запереченням, таким чином надаючи текстові динамізму (йок), помякшують різкість висловлення, виражають імпліцитну непряму незгоду (хич), застереження (сакън). Байдужість адресанта до змісту висловлення (нейсе) спричинена його субєктивним небажанням сперечатися, що зумовлене неважливістю висловленого для подальшого розвитку подій. Нейсе свідчить про закінчення висловлення, перехід до іншої теми чи до її узагальнення. Під час аналізу ДС кешки були виділені функціонально-семантичні значення бажаності, ймовірності та шкодування.

ДС емоційної оцінки вказують на емоційний стан адресанта, викликаний сприйняттям дійсності, ставленням до субєкта чи обєкта висловлення. Серед ДС емоційної оцінки виділено дві підгрупи: повязані з позитивними емоціями й повязані з негативними емоціями. ДС, що виражають позитивні емоції (аферим, ашколсун, евала, машала), повязані з захопленням адресанта чимось чи кимось. Вони є абсолютними синонімами, повністю рівнозначними й характеризуються тотожними функціонально-семантичними ознаками, емоційно-експресивним забарвленням, місцем у формальній структурі висловлення, сполучуваністю. ДС, повязані з негативними емоціями (аман, байгън, сиктир, ядец і язък), виражають реакцію автора на неприємні події, обставини тощо. Аман, байгън і сиктир характеризуються синонімічними відношеннями з віддаленим ступенем близькості та наявністю градуальних емоційно-експресивних відтінків у значенні: від менш емоційно-експресивного ступеня забарвлення в аман до середнього в байгън і найвищого в сиктир. Розчарування, виражене ядец, і жаль, виражений язък, спричинені наслідками від події, дії, явища тощо.

Серед ДС міри ознаки, запозичених із турецької мови, виділено інтенсифікатори й квантифікатори. Інтенсифікатори (барем, бая й хептен) виражають міру ознаки, якості, властивості обєктів чи субєктів, яка або недосягає норми (барем), або перевищує її (бая й хептен). ДС квантифікації (анджак, баш, таман і хеле) виокремлюють щось одне, притаманне всій сукупності: особу, до якої звертається автор (анджак), те, із чим жодним чином не може погодитися автор (баш), співучасника субєкта висловлення (таман), видове поняття з родового (хеле).

У текстах сучасних болгарських друкованих масмедіа активно вживаються ДС, що позначають поєднання й уточнення. ДС поєднання (барабар, нерде й хем) установлюють звязок між окремими словами, частинами висловлення, власне висловленнями й більшими складовими тексту. Демек виражає уточнення, представлене синонімічним словом або висловленням, яке розкриває причину попередньої дії, її мету й передумови; конкретизує її, проводить паралель з іншими діями; підсумовує й узагальнює, а іноді пояснює значення метафоричного вислову чи прислівя.

ДС можуть займати різне місце у формально-граматичній структурі висловлення: частина з них уживається тільки в його складі (аслъ, зер, аджеба, белким, санким, чунким, хич, кешки, барем, бая, хептен, баш, хеле, барабар, демек, нерде, хем), інші можуть формувати окреме висловлення (йок, сакън, нейсе, аферим, ашколсун, евала, машала, аман, байгън, сиктир, язък, ядец, анджак, таман).

Дослідження показало, що ДС мають різний характер сполучуваності. Одні з них можуть сполучатися з іншими елементами висловлення, інші такої здатності не мають. Сполучуваність ДС є індивідуальною й різноманітною, уніфікувати її неможливо. Своєрідність кожного ДС проявляється також у можливості їх редуплікації (аслъ, йок, аман), сполучуваності з іншими ДС (анджак, баш, аман та ін.). У таких випадках вони посилюють значення інших слів й, відповідно, значення всього висловлення.

Про адаптацію запозичених лексем у системі мови болгарської мови свідчить те, що частина проаналізованих ДС (аман, аслъ, барабар, аферим, ашколсун, хем та ін.) входить до складу болгарських фразеологічних зворотів.

ДС турецького походження є елементами розмовного мовлення, які почали використовуватися в текстах болгарських ЗМІ внаслідок їх демократизації. Вони вживаються як засоби експресивізації мови та виражають різне емоційне ставлення автора до повідомлюваного. ДС турецького походження також можуть використовуватися для вираження іронії та вживатися як засіб, що формує мовну гру.

Уживання ДС у текстах сучасних болгарських масмедіа дозволяє авторові реалізувати свій інтерпретаційний задум, вибудувати аргументований, логічний текст, виокремити найважливіше, сприяє полегшенню сприйняття та запамятовування тексту адресатом. ДС помякшують категоричність, наголошуючи на різносторонньому погляді на проблеми, ситуації, урахуванні адресантом різних обставин.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Огієнко І. С. Особливості функціонування повторюваного дискурсивного слова хем у сучасному болгарському медійному дискурсі / Огієнко І. С. // Компаративні дослідження словянських мов і літератур. Памяті академіка Леоніда Булаховського: зб. наук. праць. - Вип. 7. - К. : ВЦ «Просвіта», 2007. - С. 155-163. - (Бібліотека Інституту філології).

2. Огієнко І. С. Екстралінгвістичні умови реактуалізації тюркізмів у сучасному болгарському медійному дискурсі / Ірина Огієнко // Проблеми словянознавства. - Львів : ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - № 57. - С. 191-198.

3. Огієнко І. С. Дискурсивне слово аман у сучасній болгарській мові: походження, значення, функціонування / Огієнко І. С. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. - № 132. - С. 71-74.

4. Огієнко І. С. Дискурсивне слово анджак у сучасному болгарському медійному дискурсі / Огієнко І. С. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. - № 137, т. 2. - С. 122- 126.

5. Огієнко І. С. Болгарсько-турецький білінгвізм та його наслідки / І. С. Огієнко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - Вип. 24, ч. 3. - С. 14-20. - (Бібліотека Інституту філології).

6. Огієнко І. С. Хич як маркер підсилення (на матеріалі сучасного болгарського медійного дискурсу) / Огієнко І. С. // Компаративні дослідження словянських мов і літератур. Памяті академіка Леоніда Булаховського: зб. наук. праць (Ювілейний випуск до 120-річчя з дня народження). - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 131-141. - (Бібліотека Інституту філології).

7. Огієнко І. С. Барем у сучасному болгарському медійному дискурсі / І. С. Огієнко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - Вип. 25, ч. 3. - С. 114-118. - (Бібліотека Інституту філології).

8. Огієнко І. С. Функціонально-семантичне значення дискурсивного слова аферим (на матеріалі текстів сучасних болгарських масмедіа) / Огієнко І. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. - № 163. - С. 85-88.

Размещено на .ru