Систематизація теоретичних засад, поняття й методи лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії. Структура базових концептів дискурсу антиутопії і особливості їх мовної реалізації. Комунікативні стратегії і тактики спілкування комунікантів в антиутопії.
Аннотация к работе
Дискурс антиутопії розглядається як цілеспрямована міжособистісна мовленнєва діяльність у сукупності лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників його організації та динаміки функціонування. Лінгвістична наука накопичила величезний матеріал щодо класифікації та опису окремих типів дискурсу: політичного (А.Д. Однак, незважаючи на інтенсивний розвиток дискурсивних студій й наявність досліджень дискурсу з урахуванням когнітивного, комунікативного та лінгвокультурологічного аспектів, виконаних на матеріалі окремих мов, бракує системного вивчення дискурсу у зіставному аспекті. Спілкування в антиутопії характеризується наявністю специфічних аксіологічних маркерів, окремої моделі рольової конфігурації, яка зумовлює використання певних комунікативних стратегій і тактик у конкретних комунікативних ситуаціях, що дає підстави розглядати тексти антиутопії як комунікативне утворення, як дискурс. Степанов) вимагає від дослідників не обмежуватися лише аналізом тактико-стратегічних аспектів спілкування, що є характерними для того чи іншого виду дискурсу, а й аналізувати концептосфери, які становлять його семантичну основу, вивчати особливості вербалізації дискурсотворчих концептів у мові.У першому розділі “Теоретичні засади лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії” узагальнено принципи аналізу дискурсу в сучасній когнітивно-дискурсивній парадигмі, обґрунтовано виокремлення дискурсу антиутопії як різновиду комунікації, визначено його основні характеристики, місце і статус в системі інших типів дискурсу; розглянуто особливості рольової структури в дискурсі антиутопії. Дефініція й поетика жанру антиутопії тісно переплетена з лінгвістичною інтерпретацією семантичних, синтаксичних, прагматичних особливостей його творення, що дає підстави розглядати текст антиутопії як писемне комунікативне утворення, як дискурс. У ході аналізу дискурсу антиутопії було визначено, що адресантно-адресатна конфігурація комунікації в антиутопії має такий вигляд: адресант (державні організації) - адресат (громадяни суспільства). У другому розділі “Особливості вербалізації концептуального простору дискурсу антиутопії” досліджено концептуальний простір антиутопії, визначено дискурсотворчі концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, розроблено фреймову модель для відтворення їх смислової структури й описано їхню семантичну структуру, виявлено універсальні та специфічні риси в характері структурування концептуального простору визначеного типу дискурсу та особливості вербалізації базових концептів у зіставлюваних мовах. Концептуальний простір дискурсу антиутопії утворюють концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, ВЛАДА, ПОЛІТИКА, ІДЕОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ОСВІТА, НАУКА, МИСТЕЦТВО, ЗМІ та емоційні концепти СТРАХ, НЕНАВИСТЬ, ЩАСТЯ, ДУША, ТУГА.