Систематизація теоретичних засад, поняття й методи лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії. Структура базових концептів дискурсу антиутопії і особливості їх мовної реалізації. Комунікативні стратегії і тактики спілкування комунікантів в антиутопії.
При низкой оригинальности работы "Дискурс антиутопії (на матеріалі англійської, української та російської мов)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Дискурс антиутопії розглядається як цілеспрямована міжособистісна мовленнєва діяльність у сукупності лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників його організації та динаміки функціонування. Лінгвістична наука накопичила величезний матеріал щодо класифікації та опису окремих типів дискурсу: політичного (А.Д. Однак, незважаючи на інтенсивний розвиток дискурсивних студій й наявність досліджень дискурсу з урахуванням когнітивного, комунікативного та лінгвокультурологічного аспектів, виконаних на матеріалі окремих мов, бракує системного вивчення дискурсу у зіставному аспекті. Спілкування в антиутопії характеризується наявністю специфічних аксіологічних маркерів, окремої моделі рольової конфігурації, яка зумовлює використання певних комунікативних стратегій і тактик у конкретних комунікативних ситуаціях, що дає підстави розглядати тексти антиутопії як комунікативне утворення, як дискурс. Степанов) вимагає від дослідників не обмежуватися лише аналізом тактико-стратегічних аспектів спілкування, що є характерними для того чи іншого виду дискурсу, а й аналізувати концептосфери, які становлять його семантичну основу, вивчати особливості вербалізації дискурсотворчих концептів у мові.У першому розділі “Теоретичні засади лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії” узагальнено принципи аналізу дискурсу в сучасній когнітивно-дискурсивній парадигмі, обґрунтовано виокремлення дискурсу антиутопії як різновиду комунікації, визначено його основні характеристики, місце і статус в системі інших типів дискурсу; розглянуто особливості рольової структури в дискурсі антиутопії. Дефініція й поетика жанру антиутопії тісно переплетена з лінгвістичною інтерпретацією семантичних, синтаксичних, прагматичних особливостей його творення, що дає підстави розглядати текст антиутопії як писемне комунікативне утворення, як дискурс. У ході аналізу дискурсу антиутопії було визначено, що адресантно-адресатна конфігурація комунікації в антиутопії має такий вигляд: адресант (державні організації) - адресат (громадяни суспільства). У другому розділі “Особливості вербалізації концептуального простору дискурсу антиутопії” досліджено концептуальний простір антиутопії, визначено дискурсотворчі концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, розроблено фреймову модель для відтворення їх смислової структури й описано їхню семантичну структуру, виявлено універсальні та специфічні риси в характері структурування концептуального простору визначеного типу дискурсу та особливості вербалізації базових концептів у зіставлюваних мовах. Концептуальний простір дискурсу антиутопії утворюють концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, ВЛАДА, ПОЛІТИКА, ІДЕОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ОСВІТА, НАУКА, МИСТЕЦТВО, ЗМІ та емоційні концепти СТРАХ, НЕНАВИСТЬ, ЩАСТЯ, ДУША, ТУГА.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
