Дискреція в слідчій діяльності: юридико-психологічні особливості - Автореферат

Недостатнє законодавче регулювання слідчої діяльності свідчить про те, що до цього часу існують правовідносини, які мало або взагалі не врегульовані законом, і субєкти вказаних правовідносин під час прийняття рішення покладаються лише на власні переконання. Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених - представників філософії права, загальної теорії держави та права, історії держави та права, кримінального та адміністративного права, кримінального процесу, юридичної психології: М. М. Саме в органах виконавчої влади спостерігаються тенденції до посилення корупційних ризиків, зумовлених, згідно із Концепцією подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”, затвердженою Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742/2006, непрозорістю та недосконалістю процедур прийняття управлінських рішень (мається на увазі неврегульованість проблеми застосування дискреційних повноважень, можливість створення і використання альтернативних (тіньових) адміністративних процедур, суперечність у повноваженнях державних органів, зокрема конфлікти контрольної і дозвільної функцій, контрольно-дозвільної і господарської функцій тощо). Обраний напрям дисертаційного дослідження виконаний відповідно до основних положень Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98, положення якої надалі знайшли своє відображення в Концепції подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”, затвердженої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742/2006; тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 років, затвердженої Наказом МВС України “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05 липня 2004 року № 755; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; відповідає плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ і, зокрема, кафедри юридичної психології КНУВС. У роботі використано принцип комплексного підходу, згідно з яким можна виокремити такі методи та принципи, які застосовувались у нашому дослідженні: філософські - діалектичний метод (під час формулювання загальних понять, аналізу дискреційних явищ у слідчій діяльності (протягом усього дослідження); герменевтичний (при тлумаченні нормативно-правових актів (підрозділи 1.2; 2.1; 3.1); аксіологічний (використовувався для аналізу філософських, правових, психологічних джерел, присвячених досліджуваній проблемі (підрозділ 1.1);У підрозділі 1.2 “Дискреція у слідчій діяльності та її особливості” представлена специфіка професійної діяльності слідчих як різновиду трудової діяльності, що передбачає застосування дискреційних повноважень (Є.О. Визначено, що дискреційні повноваження: а) надають можливість органу (службовій (посадовій) особі) на власний розсуд визначати спосіб виконання певного рішення, делегувати повноваження щодо виконання прийнятого рішення підпорядкованим службовим (посадовим) особам, іншим органам, встановлювати терміни та порядок виконання; б) надають органу (службовій (посадовій) особі) право повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, терміни їх виконання та послідовність; в) дозволяють органу (службовій (посадовій) особі) обирати форму реалізації своїх повноважень (у вигляді нормативного правового акта, усного розпорядження, адміністративних дій); г) надають можливість органу (службовій (посадовій) особі) на власний розсуд обирати різновиди публічно-правового впливу стосовно громадян та організацій, визначати їх ступінь та спосіб реалізації; д) дозволяють органу (службовій (посадовій) особі) на свій розсуд оцінити юридичний факт як такий, що тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин та визначити форму реагування на нього. У підрозділі 2.1 “Апробація методики дослідження особливостей застосування дискреційних повноважень у слідчій діяльності” на основі опитування слідчих стосовно особливостей реалізації їх дискреційних повноважень у ситуаціях різного типу дискреції було виділено три варіанти дій слідчих: будуть діяти за вказівкою безпосереднього керівника; будуть намагатися спростити свою діяльність або спробують ухилитися від прийняття рішення; мають намір опікуватися інтересами обєкта діяльності. У підрозділі 2.2 “Психологічні особливості особистості слідчого ОВС та застосування дискреційних повноважень” надаються результати вивчення особливостей застосування дискреційних повноважень у слідчій діяльності залежно від індивідуально-психологічних особливостей особистості слідчого та від терміну практичної служби у слідчих підрозділах ОВС. До найпоширені

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ