Дисфункція ендотелію, зміни добового профілю артеріального тиску, кардіогемодинаміки у хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента St на електрокардіограмі з артеріальною гіпертензією та їх медикаментозна корекція - Автореферат

Поглиблене вивчення механізмів ендотеліальної дисфункції, змін добового профілю артеріального тиску у хворих на нестабільну стенокардію та не-Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією та розробка диференційованих терапевтичних методик сприятимуть підвищенню ефективності їх лікування. У рамках зазначеної теми автором здійснено обстеження хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST (нестабільну стенокардію та не-Q-інфаркт міокарда) з артеріальною гіпертензією та проведено їх диференційоване лікування в залежності від змін функціонального стану судинного ендотелію, добового профілю артеріального тиску, кардіогемодинаміки. Мета дослідження - встановити особливості функціонального стану судинного ендотелію, добового профілю артеріального тиску, кардіогемодинаміки у хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST (нестабільну стенокардію та не-Q-інфаркт міокарда) з артеріальною гіпертензією та оптимізувати лікування шляхом корекції виявлених змін. Предмет дослідження - показники, які характеризують стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, добовий профіль артеріального тиску, функціональний стан судинного ендотелію, вміст вазоактивних ендотеліальних речовин (ендотеліну-1, 6-кетопростагландіну F1?) в сироватці крові у хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST з артеріальною гіпертензією та їх динаміка під впливом лікування карведілолом, небівололом, метопрололом на тлі базисної терапії. Методи дослідження - клінічні - для оцінки субєктивних і обєктивних проявів та ефективності лікування нестабільної стенокардії та не-Q-інфаркту міокарда з артеріальною гіпертензією проводили збір скарг та анамнезу, фізикальне обстеження; лабораторні - для верифікації діагнозу не-Q-інфаркту міокарда методом імуноферментного аналізу визначали рівень кардіального тропоніну І; для зясування функціонального стану судинного ендотелію імуноферментним методом визначали рівень ендотеліну-1 та 6-кетопростагландіну F1? в сироватці крові; інструментальні - для встановлення особливостей кардіогемодинаміки, добового профілю артеріального тиску та судиннорухової функції ендотелію при нестабільній стенокардії та не-Q-інфаркті міокарда з артеріальною гіпертензією використовували електрокардіографію, еходоплеркардіографію, комбіноване добове моніторування артеріального тиску та електрокардіограми, ультразвукове дуплексне сканування плечової артерії з проведенням проби з реактивною гіперемією; статистичні - для аналізу результатів дослідження використовували одно-і двовибірковий t-критерій Стюдента, однофакторний дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз, критерій хі-квадрат.До групи хворих на нестабільну стенокардію з АГ увійшли 74 хворих, з них 52 чоловіки та 22 жінки, середній вік 59,6±4,1 років; контролем служили 37 хворих на нестабільну стенокардію без АГ, з них 25 чоловіків та 12 жінок, середній вік 58,4±5,2 років; до групи хворих на не-Q-інфаркт міокарда з АГ включено 76 пацієнтів, з них 50 чоловіків та 26 жінок, середній вік 61,8±3,7 років; як контрольну групу обстежено 32 хворих на не-Q-інфаркт міокарда без АГ, з них 22 чоловіки та 10 жінок, середній вік 60,9±3,1 років. В залежності від призначеного бета-адреноблокатора в кожній групі виділяли три підгрупи: хворі, які отримували метопролол («Корвітол», фірма Берлін Хемі АГ, Немеччина) в дозі 50 мг двічі на добу; пацієнти, які приймали небіволол («Небілет», фірма Берлін Хемі АГ, Немеччина) в дозі 5 мг один раз на добу; хворі, яким був призначений карведілол («Коріол», фірма KRKA, Словенія) в дозі 25 мг двічі на добу. Незалежно від призначеного бета-адреноблокатора всі хворі з моменту госпіталізації отримували базисну терапію ГКС без елевації сегмента ST з АГ: аспірин, перорально 325 мг однократно, потім 250 мг один раз на добу (зранку, під час прийому їжі), за відсутності протипоказань, застосовували протягом усього стаціонарного курсу терапії і рекомендували до застосування після виписки; нефракціонований гепарин, який вводили внутрішньовенно-струминно в дозі 5000 ОД (болюс) з наступною інфузією 1000 ОД за годину, протягом 24 годин, потім підшкірно по 7500 ОД чотири рази на добу протягом 5 діб під контролем АЧТЧ, який підтримували на рівні, що перевищував початковий у 1,5 - 2 рази; або низькомолекулярний гепарин (еноксапарин) підшкірно по 1 мг/кг маси тіла пацієнта (в середньому 0,8 мл) двічі на добу протягом 5 - 7 днів; симвастатин, перорально в дозі 10 мг на добу однократно (ввечері), застосовували протягом усього стаціонарного курсу терапії і рекомендували до застосування після виписки; еналаприла малеат, перорально по 5 - 10 мг двічі на добу, застосовували протягом усього стаціонарного курсу терапії і рекомендували до застосування після виписки; ізосорбіда дінітрат, у першу добу внутрішньовенно-краплинно в добовій дозі 20 мг, потім перорально 20 - 40 мг тричі на добу. У хворих на не-Q-інфаркт міокарда на відміну від пацієнтів з нестабільною стенокардією, асоційованих з АГ, спостерігали більш виразну дилатацію ЛШ (КДО - на 7,62%, р<0,

Основний зміст роботи