Дисбіотичні аспекти патогенезу, профілактики і лікування діабетичної ретинопатії - Автореферат

ЦД призводить до розвитку дуже багатьох ускладнень з боку серцево-судинної [Сергеева-Кондраченко М. Ю., 2007] і нервової систем [Ефимов А. С., 1989], нирок [Дедов И. И. и соавт., 2001], очей [Жабоедов Г. Д. и соавт., 2000; Мальцев Э. В. и соавт., 2003]. Домінуючі на сьогоднішній день уявлення про патогенез ЦД будуються на догмі глюкозотоксичності [Ефимов А. С., 2002; Маньковский Б. Н., 2007], згідно з якою підвищена концентрація глюкози в крові й міжклітинній рідині визначає характер патологічних процесів: підсилення вільно-радикального окиснення [Балаболкин М. И., 2006], активація поліолового шляху обміну глюкози, що призводить до нагромадження сорбітолу в клітинах і закінчується їхньою загибеллю [Леус Н. Ф., 2003], реакції глікування білків [Solini А. et al., 2000], створення стресової ситуації [Орловский М. А., 2006]. Побудована на цих патогенетичних уявленнях стратегія лікування передбачає, крім обмеження надходження вуглеводів з їжею [Христич Т. М., Кендеровська Т. Б., 2004], пригнічення всмоктування глюкози [Johnston К. et al., 2005], інгібування поліолового шляху обміну вуглеводів [Кулишов С.К., Яковенко А.М., 2006], блокування реакцій глікування [Ковельман И. Р. и соавт., 2002], пригнічення вільно-радикальних реакцій за допомогою антиоксидантів [Воскресенська Л. К. та співавт., 2007; Петруня А. М., Спектор А. В., 2008; Coskun О. et al., 2005]. Вивчити лікувально-профілактичну дію пребіотиків і гепатопротекторів у клініці у хворих на діабетичну ретинопатію. Вперше запропонована модель експериментального дисбіозу з застосуванням антибіотика лінкоміцину, при якій спостерігається гіперглікемія та запалення в слизових оболонках травного тракту і печінці щурів (патент України № 31012 від 25.03.2008 «Спосіб моделювання дисбіозу (дисбактеріозу)»), а також ферментативний метод визначення ступеня дисбіозу (патент України № 43140 від 10.08.2009 «Спосіб оцінки ступеня дисбіозу (дисбактеріозу) органів і тканин»).Для відтворення інтоксикаційного синдрому дисбіозу використовували препарати кишкового ендотоксину ліпополісахариду (ЛПС) з E. coli (0111:B4, очищеного фенольною екстракцією «Sigma-Aldrich” США) та пірогенал («Медгамал» Росія) з Salmonella typhi, які вводили в/м дозами 6,0, 6,6, 200 мкг/кг 1 раз на день протягом 1, 3, 7 або 14 діб. Як лікувально-профілактичні засоби використовували пребіотики і гепатопротектори: інулін, виділений з коріння цикорію, (таблетки виробництва НВА "Одеська біотехнологія", Україна), який вводили дозою 300 мг/кг per os щоденно протягом 28 діб; ЕКСО" - комплекс біологічно активних речовин (БАР) із насіння сої, який містить ізофлавони, пребіотики стахіоза і рафіноза та інгібітор лейкоцитарної еластази (таблетки виробництва НВА "Одеська біотехнологія", Україна), який вводили дозою 300 мг/кг per os щоденно протягом 14 діб; кверцетин (кверцетин-гранули), що містить 40 мг кверцетину в 1 г препарату (Борщаговський ХФЗ, Україна), який вводили дозою 100 мг/кг per os щоденно протягом 14-28 діб у вигляді 10 % суспензії (4 мг чистого кверцитину на 1 кг живої маси); "Лецитин-2" - фосфоліпіди із насіння соняшника, цітрат кальцію (НВА "Одеська біотехнологія", Україна), який вводили дозою 1 г/кг per os щоденно протягом 10-25 діб; настоянка софори японської (Tinctura Sophorae japonical, АТ "Эффект", м. Основні групи хворих перорально одержували додатково до базового лікування пребіотики «Інулін» дозою 3 г на добу, «ЕКСО» дозою 4 г на добу та гепатопротектор «Лецитин» дозою 3 г на добу. Результати визначення рівня маркерів запалення (МДА і ЗПА) у тканині печінки щурів з експериментальним дисбіозом показують, що обидва маркери запалення в печінці підвищувалися під час розвитку кишкового дисбіозу, досягаючи найбільших величин в останній строк дослідження: МДА - контроль (30,3±4,4 ммоль/кг), дисбіоз (48,4±4,3 ммоль/кг), р<0,01; ЗПА - контроль (17,6±2,7 нкат/кг), дисбіоз (33,0±2, 4 нкат/кг), р<0,001. Результати визначення двох печінкових маркерів - загального білірубіну і АЛТ у сироватці крові щурів з експериментальним дисбіозом показали, що обидва печінкових маркери підвищували свій рівень у сироватці крові у міру розвитку дисбіозу, що свідчить про ураження гепатоцитів, причому більш чутливим маркером виявився білірубін (білірубін, мкмоль/л: контроль 2,45±0,27; дисбіоз 5,75±0,45, р<0,001).У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової проблеми патологічної фізіології, яке полягає у висвітленні дисбіотичної концепції розвитку судинних ускладнень цукрового діабету і на цій підставі запропонована антидисбіотична профілактика і терапія діабетичної ретинопатії з використанням пребіотиків і гепатопротекторів. Аліментарна гіперглікемія, яка виникає внаслідок введення цукру з питною водою (3 г/кг живої маси), викликає розвиток дисбіозу в слизових оболонках травного тракту щурів, з більш вираженими проявами в слизових оболонках язика і щоки, рівень якого залежить від тривалості введення цукру. Моделювання цукро

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ