Диригентсько-хорове мистецтво Галичини другої половини ХІХ–першої третини ХХ ст. - Автореферат

Незважаючи на складність політичних обставин, в яких відбувалося становлення національної самосвідомості української інтелігенції, - невизначеність юридичного статусу галицьких територій під владою Австро-Угорщини, Польщі, Росії, Німеччини, - її громадська позиція щодо відновлення історичної справедливості, - тобто права народу на власну мову та збереження духовних традицій успадкованих ним від предків, визначила загальну спрямованність культурно-історичних процесів та обумовлене ними піднесення національно-визвольного руху в усіх українських землях. Дослідниками була зроблена перша спроба виокремити ті тенденції, які обумовили регіональну своєрідність музичних явищ та розглянути їх у контексті мистецьких звязків Галицького краю з Наддніпрянщиною та Західною Європою. Зявляються праці, автори яких прагнуть відтворити її “портретні” характеристики в різних сферах музичного життя та на прикладах творчої і просвітницької діяльності відомих митців ХІХ - першої половини ХХ ст.: композиторів, диригентів, виконавців тощо (Ю.Булка, Й.Волинський, Я.Колодій, Л.Мазепа, С.Павлишин, Л.Ханик, Ю.Ясіновський та ін.). В них необхідно виокремити підходи, що передають можливість поглянути на розвиток музичної культури Галичини цілісно (М.Загайкевич), у взаємозвязку різних напрямків композиторської, концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності (М.Черепанин), розмаїтті міжнаціональних (українських, польських, німецьких, чеських) стильових впливів (Л.Кияновська, Н.Костюк). Для досягнення мети дисертантом використані такі методи дослідження: аналітичний - при вивченні мистецтвознавчих параметрів обраної теми; історичний - у накопиченні первісних даних, архівних матеріалів і документів; системний - у створенні загального “портрета” організаційних форм, у яких відбувався розвиток диригентсько-хорового мистецтва на Галичині; метод історичного моделювання - при розгляді особливостей динаміки руху у формуванні галицької диригентсько-виконавської професійної школи; культурологічний - у відтворенні специфічних рис, притаманних розвитку цієї школи, порівняно з іншими; теоретичний - для підведення підсумків дослідження.Спочатку це був потрійний чоловічий квартет, який швидко розростаючись та збагатившись жіночими голосами, згодом перетворюється на хор з репертуаром зі складних творів відомих композиторів. Всі надіслані твори хор виконував на публічному концерті без оголошення імені автора. Паралельно з хором “Лютня” у 80-ті роки розпочинають свою діяльність “Львівський чоловічий хор” та польське співацьке товариство “Ехо”. Серед них найбільш відомими були хор “Зоря”, “Академічний хор”, “Технічний хор”, хор Товариства Друкарів “Вогнище”, “Робітничий хор” тощо. На початку ХХ століття виникають перші професійні музичні організації - обєднання діячів культури, композиторів, диригентів, співаків і музикантів інших професій: “Союз співацьких та музичних товариств”, “Союз українських хорів”, Музичне товариство імені М.Лисенка.