Виникнення перших антифранцузьких коаліцій, передумови та особливості створення, причини та умови їх розпаду, наслідки діяльності. Їх ефективна роль та їх вплив на політику Франції в контекстуальному супроводі подій Великої антифранцузької революції.
При низкой оригинальности работы "Дипломатична історія перших антифранцузьких коаліцій у 1792-1805 рр.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
До революції у Франції політика Австрії щодо Франції базувалася на французько-австрійському союзі 1756 року, скріпленому шлюбом Людовика XVI з австрійською принцесою. Це з одного боку убезпечувало можливість кинути всі французькі сили для боротьби з Англією, з іншого - дозволило Австрії використовувати Францію у своїй зовнішній політиці. Іспанія також була звязана з Францією союзом, який стосувався колоніального впливу держав, а де-факто був спрямований проти колоніальної переваги Англії. Щодо Англії, то боротьба з Францією за торгову і колоніальну перевагу на заморських територіях була ключовим питанням до 1789 року, незважаючи на ослаблення монархічної Франції. Напередодні революції 1789 року ця англо-пруссько-голландська ліга, що підтримувала Туреччину і Швецію, була найсильнішим обєднанням держав.Цьому обєднанню протиставлялися окремі союзи - Австрії з Росією та Франції з Австрією та Іспанією.А коли у Франції врешті було прийнято закон, за яким дозволялося приєднання земель, якщо населення цих земель проголосує за відповідне приєднання, Франція не могла не скористатися цим. Новий монарх Австрії Франц І (1792-1806рр.) відвернув вимогу жирондистського уряду розірвати союз із Пруссією і припинити допомогу озброєним емігрантам, які планували проти Франції похід. в ультимативній формі зажадав від Франції відмовитися від конституції й передати всю повноту влади королівському двору Вимоги Австрії і Пруссії скасувати конституцію і поновити абсолютизм Законодавчі збори сприйняли як втручання у внутрішні справи Франції. (школа) Проте де-факто оголошення війни на той час було надзвичайно вигідним для Людовика XVI, оскільки це було чи не єдиним його шансом повернути собі владу як законного монарха. Війська ці в тактичному відношенні (за тодішніми поняттями) були в кращих умовах від французьких, але з самого початку військових дій виявилося те, що між сторонами відсутнє спільне бачення операційного плану: наступальний запал пруссаків зіткнувся з повільністю і перебільшеною обережністю австрійців. Дії в Альпах, на кордоні Італії, були вдалі для французів, якими командував генерал Келлерман: сардинці, які вступили було в Савойю, були розбиті при Альбаретте 20 вересня 1793р. і Вальмені 14 жовтня 1793р. і відступили до своїх позицій на Мон-Сенісе.Страх перед поширенням революцій по всій Європі став тією ниткою, яка міцно повязувала між собою навіть ті держави, які ще донедавна були ворогами. І якщо союз Австрії та Росії в рамках першої антифранцузької коаліції не був здивуванням ні для кого, зважаючи на допомогу Австрії Росії у Семилітній війні, то союз Австрії і Пруссії для Європи став повною несподіванкою. Звичайно, не можна не віддати належне англійській дипломатії на чолі з Піттом, який де-факто був засновником і натхненником усіх трьох антифранцузьких коаліцій. Формування перших антифранцузьких коаліцій було зумовлене не лише перемогами англійської дипломатії, але й помилками дипломатії французької. Те, що перша антифранцузька коаліція у своєму повному складі сформувалася саме після страти Людовика XVI показало реальний стан речей: Європа була надто сильно привязана до монархічної форми правління і аж ніяк не була готова щось в цьому змінювати; страх європейських монархів та аристократії перед революцією, перед втратою своїх позицій у власних державах штовхав їх на швидкі, проте повні суперечностей союзи, а бажання придушити революцію як свого найбільшого ворога - хапатися за зброю.
Вывод
Велика французька революція започаткувала собою новий етап у міжнародних відносинах кінця XVIII - початку XIX. Страх перед поширенням революцій по всій Європі став тією ниткою, яка міцно повязувала між собою навіть ті держави, які ще донедавна були ворогами. І якщо союз Австрії та Росії в рамках першої антифранцузької коаліції не був здивуванням ні для кого, зважаючи на допомогу Австрії Росії у Семилітній війні, то союз Австрії і Пруссії для Європи став повною несподіванкою. Непримиренні держави, які ще недавно не могли поділити між собою Сілезію і вважалися запеклими ворогами обєднуються, щоб протистояти революційній Франції. Сам Кауніц засудив цей союз. Звичайно, не можна не віддати належне англійській дипломатії на чолі з Піттом, який де-факто був засновником і натхненником усіх трьох антифранцузьких коаліцій. Використовуючи найрізноманітніші методи, а здебільшого метод підкупу та видачі державних субсидій, він цим самим схиляв на свій бік все нових і нових союзників, залишаючись непримиренними ворогом Франції.
Формування перших антифранцузьких коаліцій було зумовлене не лише перемогами англійської дипломатії, але й помилками дипломатії французької. Яскравим прикладом чого стало втрата поширення сфер впливу Франції у Голландії і її перехід на бік Пруссії та Англії 1789 року.
Таким чином європейські держави зрозуміли - аби перебороти поширення революційного впливу Європою, потрібно об єднатися і консолідувати свої зусилля. З іншого боку, надмірні апетити учасників коаліції, та їх неорганізованість, а також відсутність належної підтримки союзникам, яка надавалася до так званого безпечного рівня кожного разу призводили до перемоги Франції над цим коаліціями. Так, перша антифранцузька коаліція розпалася де-факто тому, що Австрія з Росією поставили Пруссію перед фактом третього поділу Польщі, що звичайно лише прискорило зближення Франції з Пруссією. А причиною таких дій союзників став той факт, що можливість отримання Пруссією польського Кракова може призвести до надмірного посилення Пруссії на міжнародній арені.
Попри все, консолідувавши свої зусилля, європейським державам потрібно було якось обґрунтувати їх вторгнення у Францію. Саме тоді і поширилась ідея про виправдане вторгнення на територію держави з метою придушення революційних рухів. Незабаром цей принцип був затверджений на конгресі у Троппау і став санкціонованою причиною іноземних інтервенцій в подальшому.
Ще на початку французької революції було утверджено ще один принцип того часу, який вміло використовувала Франція - принцип суверенітету нації. Цей принцип був утверджений декретом Національних зборів від 14 вересня 1791 року, коли до території Франції було приєднано Авіньон, населення якого попередньо висловило на це згоду.
Те, що перша антифранцузька коаліція у своєму повному складі сформувалася саме після страти Людовика XVI показало реальний стан речей: Європа була надто сильно привязана до монархічної форми правління і аж ніяк не була готова щось в цьому змінювати; страх європейських монархів та аристократії перед революцією, перед втратою своїх позицій у власних державах штовхав їх на швидкі, проте повні суперечностей союзи, а бажання придушити революцію як свого найбільшого ворога - хапатися за зброю. Зважаючи на те, що вся дипломатія тодішніх європейських держав підпорядковувалась безпосередньо правителям, які, як і аристократія, аж ніяк не були зацікавлення у поширенні революції на свої держави, дипломатичні зусилля чи не усієї Європи були спрямовані на збереження існуючого стану речей у цих монархіях.
Європа кінця XVIII - початку XIX не була готова ні до демократичних реформ, а тим паче до революцій і встановлення влади народу, ні до ліберальних ідей та Просвітництва. Принцип Людовіка XIV «Держава - це я» надто сильно вкорінився у свідомість Старого Світу.
З іншого боку, так званий третій стан - не тільки Франції - всієї Європи, який годував своїх монархі, не міг миритися з існуючим станом речей. Хвиля обурення прокотилася всією Європою, наслідки її були відчутні в Англії. Прикладом того, наскільки популярними були революційні ідеї, було хоча б те, як радісно народ в Італії сприймав зміни. Повязані із поваленням там королівств та створенням республік. І тільки боротьба антифранцузьких коаліцій гальмувала цей процес. Саме вони, анти французькі коаліції, відтягнули процес повалення монархій та створення республік на теренах Європи, хоча першим анти французьким коаліціям 1792-1805 рр так і не вдалося досягти своєї мети - придушити революцію у Франції і відновити там монархію.
Список литературы
1. Александрова А.Ю. Экономика и териториальная организация международного туризма: уч. пособие / А.Ю. Александрова - М. : 1996. - 317 с.
2. Александрова А.Ю. Международный туризм: уч. пособие / А.Ю. Александрова - М. : 2008. - 250 с.
3. Бабкин А.В. Специальные виды туризма: учебник / А.В. Бабкин - М. : Феникс, 2008. - 252с.
4. Балабанов И.Т. Туристические особенности: дис. канд. геогр. Наук. - М., 2010. - 22 с.
5. Вишневська О.О. Туристичне країнознавство: підручник / О.О. Вишневська, А.Ю. Парфіненко, В.І. Сідоров - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. - 594 с.
8. Любіцева О.О. Туристичні ресурси України: навч. пос. / О.О. Любіцева, Є.В. Панкова, В.І. Стафійчук - К. : Альтерпрес, 2007. - 369 с.
9. Мельниченко С.В. Соціально-економічне становище: дис. докт. економ. наук. - К. 2011. - 20 с.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
