Дипломатичні зусилля Росії щодо відкриття морського торговельного шляху через Азов і закриття сухопутного шляху через Україну до Туреччини - Статья

У цій статті автор аналізує зусилля російської дипломатії щодо відкриття морського шляху з Азова до Туреччини в кінці XVII - на початку XVIII ст. Ця проблема була пов ’язана з функціонуванням традиційного сухопутного шляху, який проходив через українські землі. Автор наводить факти про ставлення Москви до сухопутного шляху - від пропозицій його фунціонування одночасно з морським і до пропозицій його закриття. Також пояснено причини незгоди Туреччини з російськими ініціативами щодо ведення торгівлі Чорним морем на російських суднах. Саме ця позиція не дозволила укласти відповідну торговельну угоду. дипломатія російський туреччина азов

Ключові слова: Україна, Росія, Туреччина, торгівля, торговельні шляхи, купці, Чорне море, Азов, Молдова, Петро Толстой.

In this article the author analyzes the work of Russian diplomacy for opening of the maritime trade route from Azov to Turkey in the late XVII - the beginning of XVIII century. This problem was related to the functioning of traditional land route that passed through Ukrainian lands. The author presents facts about Moscows attitude to the land route - the proposals of its operation simultaneously with maritime route and proposals its closure. Also there are explained the reasons of disagreement between Turkish and Russian initiatives concerning the trade on the Russian sea vessels in the region of the Black Sea. This disagreement of Turkey with Russian approach did not allow concluding the relevant trade agreement.

Keywords: Ukraine, Russia, Turkey, trade, trade routes, merchants, Black Sea, Azov, Moldova, Pyotr Tolstoy.

Туреччиною здійснювалися здебільшого сухопутним шляхом. Ним купці їхали територією України та далі підвладними султану землями, а зокрема, Молдови, Валахії чи Буджаку. В залежності від ситуації вони могли змінювати окремі ділянки своїх поїздок. Морем можна було приїхати до Стамбула з певних прибережних пунктів, як з Галаца. Іноді купці прямували через Крим, а звідти діставалися морем до османської столиці.

Однак такий стан справ не влаштовував царя Петра І, який з середини 90-х рр. XVII ст. пробував реалізувати свої плани по захопленню територій, які би придалися для створення зручних морських портів. Історикам добре відомо про намагання влади Російської держави перетворити Азов, завойований в 1696 р., на великий торговельний центр, з якого мала би розвинутися торгівля Чорним морем. Однак при цьому здебільшого обходиться увагою звязок планів відкриття нового морського торговельного шляху зі ставленням Москви до вже існуючого сухопутного шляху.

Віднайдений нами архівний матеріал у фонді 89 «Зносини Росії з Туреччиною» Російського державного архіву давніх актів, а також вже опубліковані дані у збірниках документів та працях попередників дали змогу прослідкувати зазначений звязок у дипломатичних заходах Росії. Також підкреслимо, що розгляд цієї теми, по-суті, є розглядом певного етапу дипломатичних кроків для досягнення стратегічної мети Росії, яка не декларувалась, але яку необхідно враховувати. Тому насамперед маємо вести мову про те, що було цією метою, що ховалося за широко проголошуваним прагненням розвивати торгівлю через Азов. Вже побіжний перегляд фактичного матеріалу свідчить про певну умовність цього прагнення. Адже розвинений азовський порт був потрібний Москві лише при умові здійснення торгівлі на Чорному морі на російських суднах. Таке застереження змушує думати, що Росія мала більші амбіції, аніж розвиток торгівлі в цьому регіоні.

Початок реалізації цих амбіцій був позначений розривом в 1686 р. Бахчисарайського договору 1681 р., і розвязанням воєнних дій Москви проти Османської імперії. Війна мала наступальний характер з боку Росії, тривала до 1700 р., а її найважливішими результатами було закріплення російських військ на підступах до Криму, створення плацдарму для подальших дій проти Очакова та завоювання виходу до Азовського моря. Прагнення здобути виходи до морів задля вступу в боротьбу за провідну роль у світовій політиці було однією з найважливіших цілей Петра І. Саме цей цар зумів зорганізувати зусилля держави настільки, що російський флот з’ явився на Азовському морі. Лише перерахуємо ключові дії російської влади, які свідчать про масштабність завойовницьких планів у південному напрямі: Азовський похід 1695 р.; будівництво суден і взяття Азова за їх сприяння в 1696 р.; початок будівництва морського флоту; відправка росіян для навчання морській справі в Західну Європу, поїздка самого царя на чолі Великого посольства в європейські країни задля навчання, наймання фахівців для нової кампанії проти турків та укладення договорів про спільні дії проти Османської імперії в 1697-1698 рр.; реформування війська; будівництво Таганрога. І вже після укладення Карловицьких договорів, в 1699 р. цар направив свого посла до османської столиці на військовому кораблі, щоб продемонструвати нову якість сили своєї держави.