Динаміка українського іменника м. Донецька з 1890 по 1990-і роки - Автореферат

Дані антропонімії становлять цінність і для інших гуманітарних наук, оскільки містять значну інформацію про особливості соціальної організації, економічний розвиток, духовну культуру тощо. В українській антропоніміці зявляється все більше досліджень, присвячених вивченню особових імен. Сучасний стан системи особових імен ґрунтовно опрацьовується у працях П.П. Глибокий аналіз динаміки особових імен дозволить "уявити повністю всю антропонімійну систему в усьому її русі від початку до перспективи" (В.А. Дослідження складу й динаміки чоловічих і жіночих імен протягом значного часового проміжку здійснювалось на антропонімійному матеріалі окремих регіонів України: Буковини (Л.В.Донецька за сто років; розкривається суть кількісно-якісного методу, послідовне використання якого дозволяє встановити загальну кількість особових імен протягом досліджуваного часового проміжку, виявити компоненти схожості і види відмінностей в іменниках різних хронологічних зрізів, вивчити статистичну організацію донецького іменника. Протягом досліджуваного сторічного відрізка канонічні імена зазнають різних змін: 1) відбувається зміна старої святцевої форми імені на нову (Діомид - Демид, Іоанн - Іван, Феодор - Федір); 2) змінюється статус окремих антропонімів, що зумовлює зміну репертуару цілих частотних груп. Популярні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. імена Афанасій, Гаврило, Йосип, Степан, Тимофій, Федір, Юхим з часом стають рідкісними і, навпаки, імена нечастого вживання Артем, Денис, Максим набувають популярності і переходять до групи широковживаних; 3) утворюється фонд архаїчних імен: Акакій, Євтропій, Платин, Феофан; 4) відбувається повернення старих призабутих імен до активного фонду: Гліб, Нестор, Микита. Серед наступних пяти не виходять за межі десятка лише імена Григорій і Павло, інші оновлюються: у 1890-х зявляється імя Георгій, у 1890-1900-х - Михайло, Федір, у 1900-1910-х - Олексій, у 1910-х - Володимир, Віктор. У четвертому періоді (1960-1989 рр.) зміни у цій групі відбуваються ще динамічніше: у 60-х роках набувають популярності і входять у частотний десяток імена Ігор, Олег, Андрій, Геннадій, у 70-х - Дмитро, Олексій, Віталій, Євгеній, у 80-х - Максим, Денис, Артем, і вони потрапляють в десяток найчастотніших.Динаміка імен зумовлена різними екстралінгвістичними чинниками: змінами в політичному, соціальному, культурному житті українського народу; модою на різні імена, яка постійно змінюється, створюючи оптимальні умови то для одних, то для інших онімів. Спільним для чотирьох досліджуваних періодів виявилось те, що базою для всього іменника є канонічні імена. З часом ця іменна група зазнала змін: відбулась перебудова форми офіційного імені; змінився статус окремих антропонімів, що зумовило зміну цілих частотних груп; утворився фонд архаїчних імен; деякі зі старих забутих онімів змогли відродитися й повернутися до активного фонду. Найстабільнішими щодо складу й частоти вживання окремих онімів є чоловічий і жіночий іменники першого періоду. У складі та розвитку український і українсько-російський іменники мають більше спільного у порівнянні зі змішаним.

Основний зміст роботи

Основні результати аналізу закономірностей розвитку особових імен антропонімікону м. Донецька та специфіка їх динаміки з 1890 по 1980 роки сформульовано в загальних висновках.

1. Іменник українського населення м. Донецька за сто років характеризується різноманітним набором імен, який перебуває у постійному розвитку. Динаміка імен зумовлена різними екстралінгвістичними чинниками: змінами в політичному, соціальному, культурному житті українського народу; модою на різні імена, яка постійно змінюється, створюючи оптимальні умови то для одних, то для інших онімів.

2. Загальна структурно-статистична система іменника м. Донецька є стабільною. Він складається із частих (які повільно оновлюються і є базовими), маловживаних (більш-менш стабільних), і рідкісних імен (периферійних і швидкозмінюваних). Протягом 100 років співвідношення між цими групами залишається однаковим: часті імена є найуживанішими, рідкісні - найменш частотними.

3. Спільним для чотирьох досліджуваних періодів виявилось те, що базою для всього іменника є канонічні імена. З часом ця іменна група зазнала змін: відбулась перебудова форми офіційного імені; змінився статус окремих антропонімів, що зумовило зміну цілих частотних груп; утворився фонд архаїчних імен; деякі зі старих забутих онімів змогли відродитися й повернутися до активного фонду. Частіше такими є чоловічі антропоніми.

4. Відмінними в періодах є процеси оновлення іменного складу, а також інтенсивність змін. Найстабільнішими щодо складу й частоти вживання окремих онімів є чоловічий і жіночий іменники першого періоду.

5. Найсуттєвіших змін іменний склад зазнав у другому періоді під впливом соціальних і політичних змін. Найбільш помітним є наплив значної кількості запозичених, гіпокористичних та нових імен, особливо жіночих. В українському іменнику він припадає на 20-і роки. В українсько-російському й українсько-змішаному іменному складі - на 30-і .

6. Найвагомішими в плані загального розвитку іменника м. Донецька є зміни в групі найуживаніших імен. Саме вони й формують якість іменника на різних етапах. Зіставлення десяти найчастотніших імен кожного десятиріччя з 1890 по 1989 роки засвідчило, що іменники 1890, 1920 і 1980-х років є якісно новими.

7. Розвиток чоловічого й жіночого іменників м. Донецька виявляє певні відмінності. Жіночий склад імен є рухомішим від чоловічого й не поступається кількісно. Протягом останніх 40 років чоловічий іменник поновлюється найчастіше за рахунок старих призабутих імен, жіночий - нових і гіпокористичних. Оніми з національних іменників частіше функціонують у чоловічому іменному складі, і деякі з них навіть набувають активного вживання. У жіночому вони використовуються рідше.

8. Розвиток українського й українсько-змішаного іменного складу має відмінності. До 50-х років найбільшим і найдинамічнішим є український іменник. Здатність його до розширення й оновлення особливо помітна в другому періоді: в українському іменному складі активна перебудова здійснюється ще у 20-і роки, тоді як в українсько-змішаному - лише у 30-і.

9. У складі та розвитку український і українсько-російський іменники мають більше спільного у порівнянні зі змішаним.

10. Українсько-змішаний іменник виявляє специфіку як в кількісному, так і в якісному планах. Протягом досліджуваного періоду він (як чоловічий, так і жіночий) залишається найменшим. Водночас він включає в себе національні імена батьків. У ньому частіше вживаються знайомі імена, які, однак, серед місцевого населення не прижилися. Частіше використання всіх цих імен призводить до підвищення вагомості маловживаних і рідкісних онімів. За рахунок цього питома вага частих імен в українсько-змішаному іменнику є значно меншою, ніж в українському й українсько-російському. Це й стало причиною найнижчого рівня концентрації іменника в українсько-змішаних сімях.

11. На останньому етапі досліджуваного періоду відзначається активне зближення українського, українсько-російського й українсько-змішаного іменників як у кількісному, так і в якісному планах.

12. Спадковість між іменниками, яка зумовлюється вживанням неперервних імен, більшою мірою спостерігається в українсько-російському чоловічому й жіночому іменних складах. Однак у період з 20-х до 50-х років в жодному з іменників не спостерігається стабільності у використанні імен. Починаючи з 50-х років в українському й українсько-російському іменних складах починається розосередження вживаності імен. В останньому періоді неперервними стає переважна більшість онімів не лише серед частих, а й більшості рідкісних імен. У національно-змішаному іменнику навіть серед частих онімів переважають переривчасті.

13. У цілому український чоловічий і жіночий іменники м. Донецька є складовою частиною загальнонаціональної антропонімійної системи і виявляють спільні тенденції розвитку.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Динаміка українського іменника м. Донецька (1890-1899рр.) // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць. К., 1997. - С.146-151.

2. Динаміка українського іменника м. Донецька к. ХІХ - п. ХХСТ. (чоловічі імена) // Лінгвістичні студії. - Вип. 3. Збірник наукових праць. - Донецьк: ДОНДУ, 1997. - С.175-180.

3. Чоловічий іменник Донецька у 20-30-і роки ХХСТ. (кількісний і якісний аспект) // Лінгвістичні студії. - Вип. 4. Збірник наукових праць. -

Донецьк: ДОНДУ, 1998. - С.172-178.

4. Чоловічі імена в чистоукраїнських сімях м. Донецька 40-50-х років ХХСТ. (кількісний і якісний аспект) // Лінгвістичні студії. - Вип. 5. Збірник наукових праць. - Донецьк: ДОНДУ, 1999. - С.211-214.

5. Структура і динаміка жіночого іменника чистоукраїнських сімей м. Донецька 20-30-х років // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 1999. - №1. - С. 185-187.

Размещено на .ru