Динаміка та рівень економічного розвитку Туреччини - Курсовая работа

Ще 10 років тому важко було уявити економіку Туреччини однією з двадцяти головних економік світу, а за темпами зростання турецька економіка випереджає економіки інших розвинених країн, наприклад, другу у світі головну економіку Китаю. Фактори, які вплинули на такий розвиток подій, а також сучасні проблеми і недоліки такої, на перший погляд, сильної економіки розглянуті у цій роботі. Актуальність теми полягає у тому, щоб завдяки оновленню деяких застарілих баз ретельніше підійти до вирішення поставленої проблеми. Зараз існують спеціальні центри, які займаються періодичною статистичною обробкою даних у різних галузях (наприклад, Турецький інститут статистики відомий під назвою «Туркстат» [15], книга фактів ЦРУ [8] ті інші). Робота виконувалась на базі книг, підручників, довідників та навчальних посібників, які надали необхідну інформацію з питань економічного розвитку, сучасного стану економіки та інших.Населення Туреччини за оцінкою 2011 року складає 78785548 осіб (за цим показником країна посідає 17 місце в світі). Більшу частину населення , а саме 67,1%, складають люди віком від 15 до 64 років; діти від 0 до 14 років складають 26,6% населення, а люди віком 65 і більше років - 6,3%. Темпи приросту населення - 1,24% (за оцінкою 2011 року); за цим показником Туреччина займає 95 місце в світі. У 2009 році ВВП Туреччини за офіційним обмінним курсом складав 617 099 млн. доларів США (17 місце у світі), у розрахунку на душу населення - 7931 доларів США (47 місце); ВВП за паритетом купувальної здатності складав 859 800 млн. доларів США (18 місце), у розрахунку на душу населення - 11 500 доларів США (97 місце). У 2010 році ситуація дещо змінилася і згідно з даними таблиці ВВП за офіційним обмінним курсом становив 741,9 млрд. доларів США (країна залишилась на 17-ій сходинці), на душу населення - 9535 доларів США (57 місце); ВВП за паритетом купувальної здатності - 960,5 млрд. доларів США, на душу населення - 12345 доларів США.За 2000-2010 роки країна потерпіла багато змін і далі будуть розглянуті найсуттєвіші з них. У період з 2000 року по 2010 рік ВВП Туреччини зріс на 218% і сягнув 741,9 млрд. доларів США, у тому ж періоді ВВП на душу населення зріс з 3500 до 9535 доларів США. Отже, зміни, які потім отримали назву «турецького економічного дива», почалися з приходом до власті восьмого президента Тургута Озала, але закріпилися вони завдяки серйозним реформам початку 2000-х років, які витягнули країну з економічного занепаду. Зміни, що торкнулися податкової політики (зменшення податків на прибутки), можна віднести до непрямих факторів економічного зростання. [10] Також здійснилися приватизація великих банків і підприємств і поступове відкриття власних ринків (наприклад, у автомобільній галузі переважають іноземні компанії, для яких Туреччина - вигідне місце збирання).У перші роки свого утворення, починаючи з 1923 року, країна прискорила еволюцію в бік європеїзації та основний акцент у своїй економічній політиці намагалася зробити на посиленні ролі приватного національного капіталу; фактично була обрана світська модель розвитку. Однак, не зважаючи на ці зусилля, Туреччина не могла уникнути історично сформованого, ще з часів існування Османської імперії, державного втручання у економіку. Але все одно позиції держави мали місце у економіці під видом планування. Прискорення темпів економічної модернізації водночас із досить високою долею державної власті в економіці призвело до порушення соціально-політичних структур. Після прийняття країни до асоційованих членів ЄС у Туреччині відбулися чисельні структурні реформи: посилення ролі приватного сектору в економіці, укріплення фінансового сектору та посилення соціального забезпечення.[14] Цей багатий потенціал забезпечує широкий асортимент таких продуктів, як зернові (пшениця, ячмінь) та бобові культури, технічні культури (бавовна, цукровий буряк, тютюн), фрукти й овочі, молоко та молочні продукти та інші. У структурі сільського господарства ведучим являється рослинництво (60% виробленої продукції), яке забезпечує близько 2/3 сумарного доходу галузі; 30% - тваринництво; 6% - ведення лісового господарства; менш ніж 4% - на рибальство. Наприклад, бавовна, що вирощується в Егейському регіоні Туреччини, вважається найбільш якісною бавовною у світі, але через зменшення фінансування цієї галузі виробництво було скорочено. Також країна входить у першу шістку країн-виробників пшениці, доля пшениці в Туреччині серед загального виробництва зернових складає близько 2/3, тобто більш ніж 19 млн тон. [7] Головним недоліком в землеволодіннях залишається збереження великого числа дрібних господарств, які мають невисокі показники ефективності виробництва через велику вартість нового обладнання.[8] Протягом багатьох років співвідношення основних галузей промисловості залишалося приблизно однаковим і складалося з більш ніж 80% обробляючої промисловості, біля 5% з видобувної промисловості та решта приходилася на енергетику. Туреччина не багата на джерела енергоресурсів, але являється важливою тр

Зміст

Вступ

Розділ 1. Макроекономіка країни

1.1 Основні економічні показники

1.2 Фактори і динаміка економічного розвитку

1.3 Стратегія економічного розвитку

Розділ 2. Характеристика народного господарства

2.1 Первинний сектор

2.2 Вторинний сектор

2.3 Третинний сектор

Розділ 3. Країна в світовому господарстві

3.1 Структура зовнішньої торгівлі

3.2 Іноземні інвестиції і борги

3.3 Конкурентноздатність і міжнародне співробітництво

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А Додаток Б