Динаміка суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ – початку ХХІ століття (на матеріалі мови українських засобів масової інформації) - Автореферат

Хоч суспільно-політична лексика й термінологія були предметом наукового дослідження (Р.А.Будагов, А.А.Бурячок, І.О.Воробйова, Т.Б.Крючкова, Є.П.Левченко, І.Ф.Протченко, І.В.Ферм, І.В.Холявко), проте спеціальних монографічних досліджень динаміки суспільно-політичної лексики кінця ХХ ст. У праці вперше в українському мовознавстві ця група лексики досліджується в динамічному аспекті, що обумовлено значущістю мовних змін цієї тематичної групи, яка є невідємною складовою частиною лексико-семантичної системи української мови новітнього періоду. Сьогодні відсутні спеціальні узагальнювальні лінгвістичні студії, присвячені описові й аналізові динамічних процесів у суспільно-політичній лексиці, зокрема назріла потреба в дослідження динаміки кількісних і якісних структурно-семантичних та функціонально-стилістичних змін цієї лексики. Праця дасть змогу на прикладі активних мовних процесів, які діють в мові в зазначений період, цілісно показати динаміку суспільно-політичної лексики та її вплив на лексичну систему української мови. Мета дослідження - на матеріалі українських засобів масової інформації дослідити й описати мовні процеси в розвитку суспільно-політичної лексики української мови як однієї із лексико-семантичних підсистем, у якій особливо яскраво виявилася мовна динаміка кінця ХХ - початку ХХІ ст.Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження динаміки суспільно-політичної лексики” присвячений висвітленню вихідних теоретичних засад праці: визначено місце СПЛ в житті мовнокультурної спільноти України; описано політичну лексику як структурну одиницю політичного дискурсу; виокремлено основні концепти СПЛ, які формують ядро цієї лексико-семантичної категорії; визначено методологічні засади дослідження динаміки СПЛ. Сфера функціонування СПЛ - усне мовлення або друковані та електронні тексти, що обслуговують політичну галузь, мають спеціальну тематику, повязану з проблематикою цієї сфери, створюються людиною, яка займається або цікавиться політикою. До таких рис відносимо:нестабільний характер, повязаний більшою мірою з дією позамовних чинників; наявність у більшості лексем оцінного значення, що зумовлено впливом ідеологічно спрямованих чинників; здатність до семантичної переорієнтації лексем залежно від контексту; наявність у складі цієї групи лексики слів з інших галузей знань, що в політичному контексті мають тенденцію набувати в структурі значення додатковий компонент значення - політичну сему. У другому розділі “Лексико-семантичні процеси в складі суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ - початку ХХІ століття” розглянуто процеси, що відбуваються в структурі політичної лексики в новітній час та впливають на динаміку суспільно-політичної лексики. Це дало можливість підтвердити припущення про те, що вживання лексем суспільно-політичного характеру значно активізується під час соціальних зрушень, зокрема така активність спостерігається під час виборчих кампаній Президента України, депутатів Верховної Ради України та місцевих органів самоуправління. масовий лексика мова семантичнийЦе повязане з екстралінгвальними чинниками, оскільки мова миттєво реагує на зміни в екстралінгвальному світі. Саме мова газет найчутливіша до суспільно-політичних процесів у соціумі та найоперативніше відображає будь-які зміни в узусі. У її макроструктурі реалізується одна з основних антиномій, що діють у лексико-семантичній системі:поєднання в межах одного контексту спеціальних термінів і загальновживаних слів, суто книжної лексики й просторіччя, емоційно-експресивної й нейтральної лексики. Це зумовлено особливістю політичної термінології, яка переважно зрозуміла для більшості носіїв мови, що суперечить властивості термінології (загальновідомий термін переходить до активного словника мовців). СПЛ органічно входить у загальнонародну мову завдяки активній участі українського народу в політичному та громадському житті країни, зберігаючи при цьому свої специфічні ознаки, такі як ідеологізованість, соціальну оцінність тощо.

Основний зміст дисертації

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, сформульовано основні теоретичні та практичні здобутки.

1. Сучасна мова ЗМІ значно відрізняється від мови газет радянських років. Насамперед у лексико-семантичному аспекті, оскільки вже з кінця 80-х років минулого століття цей стиль починає активно змінюватися. Це повязане з екстралінгвальними чинниками, оскільки мова миттєво реагує на зміни в екстралінгвальному світі. Саме мова газет найчутливіша до суспільно-політичних процесів у соціумі та найоперативніше відображає будь-які зміни в узусі.

2. СПЛ відрізняється від інших лексичних підсистем розмитістю меж, загальновідомістю, широтою вживання тощо. Тому при визначенні критеріїв її виділення, складу і меж виникають значні труднощі. СПЛ є відкритою системою, оскільки вона постійно поповнюється одиницями з інших лексичних розрядів. У її макроструктурі реалізується одна з основних антиномій, що діють у лексико-семантичній системі:поєднання в межах одного контексту спеціальних термінів і загальновживаних слів, суто книжної лексики й просторіччя, емоційно-експресивної й нейтральної лексики. Це зумовлює створення нових переносних значень як у термінів, так і в нейтральних книжних слів.

3. Суспільно-політична термінологія входить до складу СПЛ і становить ядро цієї лексико-семантичної групи. Це зумовлено особливістю політичної термінології, яка переважно зрозуміла для більшості носіїв мови, що суперечить властивості термінології (загальновідомий термін переходить до активного словника мовців). Периферію СПЛ складають номінативні одиниці, які не мали суспільно-політичної семантики, але тяжіють до вживання в політичному дискурсі. Унаслідок уживання в спеціальному тексті та внаслідок взаємодії з ядерними політичними номінатемами такі лексеми набувають політичного компонента в структурі лексичного значення. За такої умови загальномовні слова стають суспільно-політичними лексемами, оскільки починають використовуватися для позначення політичних реалій. СПЛ органічно входить у загальнонародну мову завдяки активній участі українського народу в політичному та громадському житті країни, зберігаючи при цьому свої специфічні ознаки, такі як ідеологізованість, соціальну оцінність тощо.

4. Опрацювання політичних лексем, що послужили джерельною базою, дозволяє провести паралелі між активними мовними процесами на різних часових зрізах і показати динаміку СПЛ у лексичній системі новітнього періоду. Так, на початку аналізованого періоду найбільш активними були процеси актуалізації, неологізації, запозичення іншомовної лексики. У другій половині досліджуваного періоду в СПЛ найактивніше діють процеси жаргонізації, процес формування нових значень та метафоризації. Таким чином, суспільно-політична лексика є такою, яка постійно зазнає змін під впливом зовнішьомовних та внутрішньомовних чинників.

5. Мовні зміни в суспільно-політичній лексиці характеризуються інтенсивністю. Соціальні чинники є саме тією силою, що спричиняє значний рух лексичних одиниць в середині групи суспільно-політичної лексики. Під їх дією досліджувана група лексики весь час перебуває в русі: одні слова й словосполучення приходять з новими явищами, інші - відходять до пасиву. Характерним для досліджуваної лексики є й те, що структура значення окремих слів також не лишається незмінною, а поповнюється або втрачає певні семантичні компоненти.

6. Аналіз значної кількості фактичного мовного матеріалу свідчить про те, що нерідкими є випадки поєднання кількох процесів у межах однієї лексичної одиниці. Так, поява в українській реальності нового явища призводить до появи його назви, яка часто є запозиченням. Запозичена лексема спиймається мовцями згідно з ментальною свідомістю народу. Таким чином одна мовна одиниця може підпадати під дію кількох процесів.

7. Серед провідних тенденцій розвитку суспільно-політичної лексики найпомітніші тенденції до глобалізації, відхід від калькування та посередництва російської мови у процесах запозичення, неологізації, актуалізації, термінологізації, тенденції до очищення мови від застарілої та неактуальної політичної лексики тощо. Слід зазначити, що екстралінгвальні чинники відіграють найвагомішу роль у динаміці суспільно-політичної лексики.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Михайленко Л. Л. Місце суспільно-політичної лексики в житті лінгвокультурної спільноти України // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі. - К., 2008. - С. 72 - 78.

2. Михайленко Л. Л. Процес формування нових значень у лексем суспільно-політичного змісту // Лінгвістика. - № 2 (14). - 2008. - С. 39 - 46.

3. Михайленко Л. Л. Процес метафоризації в групі суспільно-політичної лексики як оцінка політичної ситуації в країні // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. - 2008. - № 3. - С. 26 - 29.

4. Михайленко Л. Л. Процес активізації лексем як показник динаміки в групі суспільно-політичної лексики української мови (на матеріалі українських ЗМІ к. ХХ - п. ХХІ ст.) // Стиль і текст. - 2008. - № 9. - С. 50 - 55.