Висвітлення національної структури народонаселення як чинника історичного процесу за допомогою аналізу та порівняння кількісного співвідношення етнічних груп у населенні Одеської області та його змін протягом трьох десятиліть (період 1959-1989 років).
Українці є головним чинником процесів державотворення, але дійсно і те, що в Україні з давніх часів мешкають представники багатьох етносів, які по праву вважають себе громадянами нашої держави і беруть активну участь в усіх процесах, які відбуваються в державі. Дане дисертаційне дослідження є спробою висвітлити динаміку національного складу населення як одного з компонентів етнодемографічних процесів, що тривали протягом 1959-1989 років в Одеській області, яка є територією через смугового та змішаного розташування представників різних народів. Саме надання можливості кожному етносу розкритися, показати всім свої особливості, свою унікальність перешкоджає процесові самоізоляції та концентрації етносу лише на вирішенні своїх проблем й дозволяє етносам вийти за межі власного “я”, відчути себе частиною стабільного суспільства. Проте, у населених пунктах, що раніш були німецькими, вже тривалий час мешкають представники інших етносів, які також вважають ці терени своїми. Для всебічної оцінки цих питань треба насамперед зясувати, представники яких саме етносів мешкають сьогодні в Україні, зокрема - на території Одеської області, які з них розселяються дисперсно, а які - компактно і мають етнічні громадські організації, зважити можливості виникнення тих чи інших національних проблем тощо.Відразу після приєднання Південноукраїнського степу до Російської імперії посилився інтерес вчених до історії та етнографії змішаного місцевого населення. Скальковським у “Спробі статистичного опису Новоросійського краю”, де наведено відомості про загальну чисельність населення та про приблизну кількість і територію розселення кожного етносу окремо. Увага до проблем етнічної структури населення зберігалась і в радянські часи, коли багато праць було присвячено теоретичним розробкам та становленню термінології (напр., Брук С.І., 1971, 1978; Козлов В.І., 1977, 1982 та ін.). Виходячи з головної мети дослідження - зясувати кількісне співвідношення та взаєморозташування етнічних груп населення, нам здалося доцільним розглянути процес історичного формування населення Одеської області, виявити особливості складу населення регіону в цілому протягом 1959-1989 рр. й перейти до розгляду структури населення кожного району та окремих поселень. XVIII - на початку ХІХ ст. в результаті активної імперської колонізації земель Південної Бессарабії (вирішальна роль тут належала представникам українського народу) та під впливом міграційних потоків з Європи, більшість з яких була повязана з турецькою політикою на Балканах, протягом порівняно короткого часу на території сучасної Одеській області склалася своєрідна етнічна структура населення, яка знаходилась у постійному русі і відбивала складні соціально-економічні і історичні процеси.У дисертації наведено аналіз динаміки кількісних характеристик етнічного складу населення Одеської області на рівні окремих поселень протягом 1959-1989 років і вперше введено до наукового обігу чималу групу раніше неопублікованих статистичних матеріалів. У складі населення районів Одеської області з півдня на північ поступово зростає відсоток українців та зменшується кількість болгар та молдаван. При цьому нечисленні етноси у іноетнічному оточенні й досі зберігають історично та географічно обумовлену схильність до утворення анклавів як у вигляді окремих поселень, так і через компактне розселення у межах поліетнічного населеного пункту. Відомості Всесоюзного перепису населення 1989 р. більш відповідають дійсності у порівнянні з надто генералізованими матеріалами 1979 р., коли майже всі невеличкі етнічні групи не враховувалися, що підтверджується даними з інших джерел.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вывод
У дисертації наведено аналіз динаміки кількісних характеристик етнічного складу населення Одеської області на рівні окремих поселень протягом 1959-1989 років і вперше введено до наукового обігу чималу групу раніше неопублікованих статистичних матеріалів.
У складі населення районів Одеської області з півдня на північ поступово зростає відсоток українців та зменшується кількість болгар та молдаван. По тій самій лінії змінюється й поліетнічність Одеської області; вона поступово збільшується з північного сходу на південний захід, помітно посилюючись у прикордонній смузі та у Буджаку. При цьому нечисленні етноси у іноетнічному оточенні й досі зберігають історично та географічно обумовлену схильність до утворення анклавів як у вигляді окремих поселень, так і через компактне розселення у межах поліетнічного населеного пункту. Характерні риси розселення представників різних національностей ілюструють розроблені автором етнічні карти.
Відомості Всесоюзного перепису населення 1989 р. більш відповідають дійсності у порівнянні з надто генералізованими матеріалами 1979 р., коли майже всі невеличкі етнічні групи не враховувалися, що підтверджується даними з інших джерел. Надмірне узагальнення статистичних даних подекуди призводить до втрати важливих аспектів.
Підсилення темпів урбанізації у зазначені десятиріччя майже не вплинуло на сталу етнічну структуру: відсоткове співвідношення представників національностей в сільських населених пунктах не змінюється через міграції до міст, які торкаються в рівній мірі всіх народів. Відносне зменшення частки сільчан серед представників різних етносів є цілком зіставимим. Велика відносна частка городян серед загальної кількості представників етносу спостерігається в тих народів, які історично оселялись в містах Одеської області: це євреї, росіяни та білоруси. Простежується чітка тенденція до перетворення великих населених пунктів у поліетнічні.
Етнічна мозаїчність Одеської області та міських населених пунктів, середній показник якої є досить високим, лишається майже незмінною, зазнаючи незначних коливань, що не вкладаються у чітку схему.
Створені картографічну та статистичну бази доцільно використовувати для подальшої дослідницької роботи по вивченню історії регіону, матеріальної та духовної культури етносів, що населяють Одеську область.
Список литературы
1. Богуславська Ю.Ю. Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) // Культура народов Причерноморья. - № 31. - Симферополь, 2002. - С.72-74.
2. Богуславська Ю.Ю. Питання про національність у програмах переписів та його залежність від пануючої ідеології // Інтелігенція і влада. Збірник наукових праць. - Вип.1 (2). Серія: Історія. - Ч.І. - Одеса: “Астропринт”, 2002. - С.28-31.
3. Богуславська Ю.Ю. Етнічний склад населення Одеської області у другій половині ХХ ст. // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство. - № 2. - Київ-Одеса, 2002. - С.14-18.
4. Богуславська Ю.Ю. Етнічна мозаїчність Одеської області (друга половина ХХ ст.) // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Вип. 3. Серія: Історія. - Одеса: Астропринт, 2004. - С.86-91.
5. Богуславська Ю.Ю. Характер просторового розташування етносів по теренах Одеської області (друга половина ХХ ст.) // Культура народів Причорноморя. - № 63. - Симферополь, 2005. - С.86-89.
6. Богуславська Ю.Ю. Всесоюзні переписи населення другої половини ХХ ст.: історіографічні оцінки // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Вип. 5. Серія: Історія. - Одеса: Астропринт, 2005. - С. 110-114.
7. Богуславская Ю.Ю. К вопросу об этническом составе населения Одесской области // Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження / Одеський державний університет ім.І.І.Мечникова. - Одеса: Гермес, 1998. - С.29-31.
8. Богуславська Ю.Ю. Методика етнічного картографування у вітчизняній історіографії // Труды Одесского политехнического университета. - Вып.2 (14). - Одесса, 2001. - С.275-278.
9. Богуславська Ю.Ю. Болгари Одещини у другій половині ХХ ст. (статистичний аспект) // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали та дослідження. - Т.3. - Одеса: Друк, 2002. - С.254-255.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы