Динамічні процеси в прийменниковій системі сучасної української літературної мови - Автореферат

Вона уклала Словник українських прийменників (Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2007), до реєстру якого внесено 1705 прийменників та їхніх еквівалентів - первинних і вторинних власне-прийменників, а також одиниць, які вживаються зі значенням або у функції прийменника, за аналогією до вже наявних моделей та оказіонально. Зокрема, у Словникові українських прийменників та інших працях проблемної групи Донецького національного університету розмежовано: 1) власне-прийменники, як первинні, так і вторинні; 2) слова, ужиті зі значенням прийменника; 3) слова, що постають у функції прийменника; 4) слова, які за аналогією виступають прийменниками; 5) слова, що вжиті оказіонально як прийменники. Для визначення ступенів переходу нових форм і сполук до розряду прийменників запропоновано такі критерії: зневиразнення лексичного значення вихідної частини мови, натомість набування нею категорійного значення релятивності, тобто здатності виражати відношення між повнозначними словами в реченні; регулярність уживання в синтаксичній позиції, притаманній прийменникам; безпосередня препозиція в реченні перед іменником; неможливість вільної заміни первинного прийменника, який уходить до складу сполуки або відмінкової форми; неможливість уточнення новотвору узгодженим означенням; можливість заміни прийменниково-відмінкової форми первинним прийменником за умови збереження семантичної цілісності; спрощення морфемної структури сполуки в напрямку одноморфемності. Завершення переходу лексичної одиниці в прийменник означає закріплення в певному елементі семантики відношень (релятивності) замість лексичного значення, втрату прямої семантичної співвідносності з вихідною лексичною одиницею й спільнокореневими словами, нівеляцію автосинтаксичності і перехід до відповідної семантико-граматичної групи прийменників (І. З-поміж 12 семантичних підгруп логічних прийменників найістотніше поповнився кількісний склад підгрупи соціативності (61), зокрема мікрогруп соціативності як неподільного звязку - 13 одиницями (функціональними еквівалентами у (в) єдності з, у взаємодії з, у (в) комплексі з, у (в) союзі з, у спілці з, у співдружності з, у співпраці з, у співробітництві з та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками у сувязі з, у (в) парі з, у (в) тандемі з, всуміш з, у (в) комбінації з); власне-соціативного значення - 11 (власне-прийменниками спільно з, у (в) поєднанні з, у (в) сполученні з, у супроводі, у (в) сукупності з, функціональними еквівалентами у (в) присутності, в унісон з, в унісон та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками невіддільно від, пліч-о-пліч з, вкупі з); соціативності - внутрішньої локалізації - 12 (власне-прийменниками у (в) колі, у (в) середовищі, функціональним еквівалентом в оточенні та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками у (в) комплексі, у (в) лавах, у (в) мережі, у (в) морі, у (в) поєднанні, у (в) родині, у (в) сімї, у (в) сукупності, у світі); соціативності - керівництва, командування, заступництва - 10 (власне-прийменником під керівництвом, функціональними еквівалентами під головуванням, під егідою, під захистом, під опікою, під орудою, під патронатом, під проводом, під протекторатом та зрідка вживаною в ролі прийменника сполукою під омофором); соціативності-способу дії - 9 (власне-прийменником за сприяння (сприянням), функціональними еквівалентами з відома, з дозволу, з подання, за пропозицією (пропозиціями), за підтримки, за ініціативою (з ініціативи), за участі (участю) та зрідка вживаною в позиції прийменника формою за клопотанням); соціативності - співвияву, співіснування - 6 (власне-прийменниками у (в) ряді, у (в) низці, у (в) системі, функціональними еквівалентами у (в) серії, у (в) циклі та зрідка вживаною ролі прийменника формою у (в) наборі). Напр.: Кожна людина має навчитися жити в єдності з правдою...У прийменниковій системі української літературної мови за останні 25 років сталися істотні зміни в її кількісному складі (зявилося близько 300 прийменникових новотворів - власне-прийменників та їхніх функціональних еквівалентів), що зумовлено насамперед розвитком функціональних стилів, зокрема подальшою стильовою диференціацією засобів вираження релятивних відношень, потребою точніше диференціювати наявні відношення у звязку з розширенням пізнавальних можливостей суспільства. На противагу первинним прийменникам, які через свою багатозначність надто загально вказують на різні типи логіко-семантичних відношень, нові вторинні прийменники, для яких характерна однозначність, вузька функціональна спеціалізація, точніше конкретизують ці відношення. Інші критерії, зокрема регулярність уживання в синтаксичній позиції, притаманній прийменникові, неможливість уточнення новотвору узгодженим означенням тощо, виконують допоміжну роль. За особливостями вияву критеріїв препозиціоналізації одиниць прийменникові новотвори української мови дослідженого періоду становлять два функціональні типи: 1) власне-прийменники; 2) функціональні еквіваленти прийменників, до складу яких уходять форми та сполуки, зрідка (або оказі