Динамічні процеси в прийменниковій системі сучасної української літературної мови - Автореферат

В останні роки зявилося кілька праць, у яких прийменники досліджено в різних аспектах. Вихованець), після чого прийменники постали як окремий тип службових слів-морфем (Теоретична морфологія української мови). Примітно, що саме в останні десятиліття кількість похідних прийменників значно зросла, що й спричиняє потребу укласти найповніший реєстр нових власне-прийменників та їхніх функціональних еквівалентів, систематизувати їх за ступенями препозиціоналізації, способами творення та функціонально-семантичними виявами. Вона уклала Словник українських прийменників (Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2007), до реєстру якого внесено 1705 прийменників та їхніх еквівалентів - первинних і вторинних власне-прийменників, а також одиниць, які вживаються зі значенням або у функції прийменника, за аналогією до вже наявних моделей та оказіонально. Для розвязання поставлених у дисертаційній роботі завдань застосовано кілька методів дослідження, основними з яких є описовий, що уможливив аналіз семантичних типів і підтипів нових просторових, темпоральних та логічних власне-прийменників і їхніх функціональних еквівалентів, метод зіставлення, за допомогою якого встановлено звязок між уже вживаними в українській мові прийменниками та новими власне-прийменниками або їхніми функціональними еквівалентами в межах просторових, темпоральних та логічних відношень.У першому розділі „Теоретичні аспекти дослідження прийменників у сучасному мовознавстві” узагальнено основні підходи мовознавців до розмежування власне-прийменників та їхніх функціональних еквівалентів; зясовано причини та умови їх появи, визначено критерії встановлення ступенів препозиціоналізації нових прийменниково-відмінкових і відмінкових форм та інших сполук. Зокрема, у Словникові українських прийменників та інших працях проблемної групи Донецького національного університету розмежовано: 1) власне-прийменники, як первинні, так і вторинні; 2) слова, ужиті зі значенням прийменника; 3) слова, що постають у функції прийменника; 4) слова, які за аналогією виступають прийменниками; 5) слова, що вжиті оказіонально як прийменники. Для визначення ступенів переходу нових форм і сполук до розряду прийменників запропоновано такі критерії: зневиразнення лексичного значення вихідної частини мови, натомість набування нею категорійного значення релятивності, тобто здатності виражати відношення між повнозначними словами в реченні; регулярність уживання в синтаксичній позиції, притаманній прийменникам; безпосередня препозиція в реченні перед іменником; неможливість вільної заміни первинного прийменника, який уходить до складу сполуки або відмінкової форми; неможливість уточнення новотвору узгодженим означенням; можливість заміни прийменниково-відмінкової форми первинним прийменником за умови збереження семантичної цілісності; спрощення морфемної структури сполуки в напрямку одноморфемності. Сюди потрапило 11 власне-прийменників (у (в) час (часи), у (в) період, у (в) пору, у (в) добу, в епоху, у (в) момент (моменти), на час, на період, на етапі, на момент, за період), 4 функціональні еквіваленти темпоральних прийменників (за часів, у (в) годину, в еру, за час) та 4 сполуки, зрідка вживані в ролі прийменників часткової одночасності (на добу, у (в) перебігу, у (в) плині, з плином). Напр.: „Прапороносці” зявилися в час наступу офіційної, вульгарно-реакційної критики... З-поміж 12 семантичних підгруп логічних прийменників найістотніше поповнився кількісний склад підгрупи соціативності (61), зокрема мікрогруп соціативності як неподільного звязку - 13 одиницями (функціональними еквівалентами у (в) єдності з, у взаємодії з, у (в) комплексі з, у (в) союзі з, у спілці з, у співдружності з, у співпраці з, у співробітництві з та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками у сувязі з, у (в) парі з, у (в) тандемі з, всуміш з, у (в) комбінації з); власне-соціативного значення - 11 (власне-прийменниками спільно з, у (в) поєднанні з, у (в) сполученні з, у супроводі, у (в) сукупності з, функціональними еквівалентами у (в) присутності, в унісон з, в унісон та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками невіддільно від, пліч-о-пліч з, вкупі з); соціативності - внутрішньої локалізації - 12 (власне-прийменниками у (в) колі, у (в) середовищі, функціональним еквівалентом в оточенні та зрідка вживаними в ролі прийменників сполуками у (в) комплексі, у (в) лавах, у (в) мережі, у (в) морі, у (в) поєднанні, у (в) родині, у (в) сімї, у (в) сукупності, у світі); соціативності - керівництва, командування, заступництва - 10 (власне-прийменником під керівництвом, функціональними еквівалентами під головуванням, під егідою, під захистом, під опікою, під орудою, під патронатом, під проводом, під протекторатом та зрідка вживаною в ролі прийменника сполукою під омофором); соціативності - способу дії - 9 (власне-прийменником за сприяння (сприянням), функціональними еквівалентами з відома, з дозволу, з подання, за пропозицією (пропозиціями), за підтримки, за ініціативою (з ініціативи), за участі (участю) та зрідка вживаною в позиції

2. Основний зміст роботи