Динамічні процеси в лексико-семантичній системі та в словотворі української мови кінця ХХ ст. (на матеріалі мови засобів масової інформації) - Автореферат

Вихідні положення лінгвістичної теорії Ф. де Сосюра про розмежування синхронної лінгвістики, яка працює із статичними одиницями мови, і діахронної лінгвістики, яка вивчає еволюцію, динаміку мовних одиниць, зазнають корекції, коли дослідники звертаються до вивчення стану лексико-семантичної системи мови і до тих процесів, які відбуваються в лексиці протягом певного періоду. Важливим є твердження: “Немає нерухомості в мові… В мові, як і взагалі в природі, все живе, все рухається, все змінюється. Темпи і суттєвий характер змін у лексико-семантичній і словотвірній системі мови за відносно короткий відтинок часу дають підставу стверджувати про наявність діахронії на певному синхронному зрізі мови, іншими словами, засвідчувати існування характерного для сучасної літературної мови процесу мікродіахронії. Поряд із цим вивчаються якісні зміни в лексико-семантичній системі мови, зокрема явища семантичної деривації (В.Жайворонок, Л.Лисиченко, В.Манакін, І.Самойлова, Т.Бевз), архаїзація та пасивізація лексики (Л.Струганець), ревіталізація, або відродження слів, які перебували на периферії лексико-семантичної системи (Л.Мацько, М.Дудик), активізація певних словотвірних засобів, спричинена законами як внутрішньомовного, так і впливом зовнішніх позамовних чинників (Н.Клименко, К.Городенська, В.Ґрещук, Є.Карпіловська, Г.Віняр). Обраний підхід до аналізу лексико-семантичних змін у мові сучасних ЗМІ враховує досягнення лінгвістів, які вивчають аналогійні процеси в інших мовах.Еволюція в мові тісно повязана з трансформаційними процесами в її лексичній системі, спричиненими як зовнішніми умовами функціонування мови (мовна ситуація, контактування мов, взаємовплив культур), так і з внутрішніми механізмами - аналогією, тенденцією до компресії висловлювання, поширення експресивно-емоційних засобів вираження, виникнення нових синтагматичних звязків слова, що впливають на лексико-семантичні перетворення та ін. У пуристичних настановах, характерних для періодів історичних зрушень у свідомості мовців і суттєвих змін у словниковому складі, розрізняють позитивні явища, коли йдеться про самобутній розвиток національної мови, збереження її структурних основ, використання загальнонародних лексичних надбань, і негативні інтенції - “намагання звільнитися від того, що вже засвоєне мовою, субєктивне прагнення навязати штучно створені слова замість чужомовних, які вже увійшли в мову” (Л.Струганець). Серед внутрішньомовних чинників впливу на розвиток лексико-семантичної системи мови сучасних ЗМІ варто окремити такі: а) системність мови, що ґрунтується на взаємозалежності її елементів; б) тенденція до ускладнення, урізноманітнення мовної структури; в) тенденція до інтеграції, яка виявляється водночас з тенденцією до диференціації елементів мови; г) принцип економії мовної енергії, лінгвальних засобів (використання однослівних найменувань замість описових зворотів, конденсація, усічення слів, різні типи абревіації, скорочень); ґ) надання переваги експресивним мовним формам; д) дія аналогійних тенденцій тощо. На відміну від традиційного розуміння неологізму або як а) лексико-семантичної одиниці, стилістичну своєрідність якої вирізняють мовці, або як б) хронологічної ознаки слова, повязані з чітким визначенням часу входження його в мову, в дисертації запропоновано таку дефініцію: неологізми - це слова, словосполучення, фразеологізми, окремі їхні значення, що зявилися на певному етапі розвитку мови для позначення нових реалій і понять, периферійних номінацій, актуалізація яких зумовлена соціальними і територіальними чинниками функціонування літературної мови, а також оказіоналізми (індивідуально-авторські новації), використані одноразово в мовній практиці певного автора, видання, редакції чи в конкретному тексті. Щодо етапів освоєння неологізмів запропоновано таку класифікацію неолексем: 1) Моментальні входження, що виникають відразу з появою важливих і актуальних реалій: Чорнобиль, відеозал, державобудування; 2) Поступові входження, що апробуються в мові через вживання у синонімічних рядах, пор.: автозаправний (пор. автозаправочний), виставковий (пор. виставочний), позикоутримувач (пор. позикодержатель); 3) Несподівані (випадкові) входження - оказіональні текстові утворення, які після тривалого вживання в результаті соціальної апробації ввійшли до нормативного словника, напр.: ірландизація “втрата корінною нацією своєї мови і послуговування мовою метрополії, що є першим кроком до денаціоналізації”, африканізація - “процес крайнього зубожіння народу”.Здійснений аналіз інноваційних процесів у мові ЗМІ зазначеного періоду підтвердив закономірність: історичні та соціальні зрушення й революції (навіть “оксамитові”), тобто докорінні зміни в суспільстві, спричиняють відчутні перетворення, передусім на лексико-семантичному і словотвірному рівнях мови. Це зумовлено демократизацією всіх галузей суспільного життя і в звязку з цим свободою вибору слова в радіо-та телепередачах, статтях, урізноманітненням жанрово-стильової палітри мови, природним намагання мовці

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙОЇ РОБОТИ