Поняття та характеристика дилерських договорів як правової форми посередництва. Особливості їх укладання в Україні. Правомірність обмеження здійснення права власності за документами цього типу. Класифікація дилерських договорів: їх види та зміст.
Великого значення набуває розробка єдиної наукової концепції, в рамках якої здійснювалося б удосконалення українського законодавства, бо сучасний стан цивільного обороту вимагає створення більш адекватних юридичних засад для цивілізованого розвитку ринку посередницьких послуг. Необхідною умовою вирішення цього завдання є докладне вивчення тих видів договорів, що не одержали нині належного правового врегулювання, серед яких особливе місце посідають дилерські договори. По цей час недостатньо уваги приділяється важливим питанням правового регулювання дилерських договорів, повязаних із дискусійністю поширення на них норм поставок, надання послуг, припустимості передбачених дилерським договором обмежень здійснення права власності на майно дилера, що пояснює необхідність системного підходу та осмислення зазначеної правової категорії у вітчизняному договірному праві. Дилерські договори відіграють важливу роль в системі правочинів про розміщення та відносин економічного посередництва. Відносини реалізації товарів та/або послуг юридично можуть опосередковуватися договорами між виробниками і споживачами або за участю економічних та юридичних посередників, що діють в інтересах виробників та/або споживачів з метою створення умов для виникнення нових правовідносин у сфері підприємницького обороту.У цьому розумінні традиційно економічне посередництво юридично опосередковується договорами прямого і непрямого представництва у вигляді доручення, комісії та агентства, згідно в якими посередники виступають або як представники підприємців перед субєктами обороту, з якими вони укладають угоди (договори про представництво виробників або торговців), або як субєкти угод з підприємцями щодо наступної реалізації клієнтурі належних довірителям товарів (комісія, агентські угоди, комерційне посередництво). Посилення ринкової конкуренції і збільшення труднощів при реалізації товарів та послуг, пошук найбільш ефективних форм і методів їх проходження на ринку, зокрема створення виробниками і торговцями спільної системи збуту виробів, призвело до використання, поряд із традиційними формами, нетрадиційних договірних типів економічного посередництва в торговельних відносинах у вигляді договорів про розміщення товарів та/або послуг (дилерство, про надання виключних прав продажу і про виключний імпорт, про франшизу) і договору про факторинг, що грунтуються на конструкціях купівлі-продажу та про надання послуг і створюють господарсько-економічну повязаність учасників цивільного обороту. Дилерські договори мають своїм предметом вчинення дій з купівлі-продажу і надання послуг із подальшого просування (реалізації) товару на ринку третім особам (роздрібним споживачам), що дає підстави визнавати такі правочини змішаними або непоіменованими договорами, тобто правочинами, які прямо не передбачені серед самостійних договірних типів і не суперечать закону. Закон передбачає договори, які зустрічаються найчастіше, але сторони можуть укладати і не передбачені законом договори, аби їх зміст не суперечив загальним принциповим положенням вітчизняного права. Необхідність правового захисту договорів, що знаходяться за межами створених законодавцем моделей, у цілому повязується з розвитком концепції природного права XVII-XVIII ст. і поширенням принципу раста sunt servanda взагалі на всі договори, що не суперечать закону.Договір про виключний збут є угодою, в якій одна сторона - постачальник надає іншій стороні - дистрибютору певну територію, на якій дистрибютор має сконцентрувати свої зусилля з продажу товару, а натомість постачальник бере на себе обовязок не поставляти визначених договором товарів іншому дистрибютору, який діє на цій же території, або працювати на цій території самостійно[ 23]. За наведеним дилерським договором на дилера можуть бути покладені такі обмеження його прав: 1.обовязок не виробляти або збувати товари, які конкурують з договірними товарами; Сторонам дилерського (дистрибюторського) договору заборонено під загрозою порушення антимонопольного законодавства країни роботи дилера (дистрибютора) обмежувати його право самостійно і незалежно від виробника визначати ціну товару, умови ведення господарської діяльності, вибір кінцевих споживачів тощо. Дилерський (дистрибюторський) договір виключної закупки є правочином, в якому одна сторона - дилер погоджується закупати договірні товари тільки у другої сторони - постачальника чи повязаної з ним особи або у іншої особи, якій постачальник доручив продаж товарів. Визначення, чи належать товари до однієї групи, може бути заснованим на технічних (наприклад, механізм, прилади і запасні частини до нього) чи комерційних принципах (наприклад, кілька видів товарів, що використовуються для однакових цілей) або на використанні в торгівлі (різні види товарів, які зазвичай пропонуються для продажу разом).Під дилерським договором необхідно розуміти правочин, згідно з яким одна сторона (постачальник) здійснює поставку товару (послуг) іншій стороні (дилеру) із зобовязанням наступного перепродажу безпосереднім (роз
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
