Дифузний нетоксичний зоб у підлітків: ґенез, діагностика, лікування - Автореферат

Дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) - найбільш поширена форма тиреоїдної патології у дітей; в свою чергу, серед хворих на ДНЗ 50 % складають підлітки. За останні десять років розроблені та впроваджені у практику інтенсивні методи дослідження ендокринної системи, що дозволило отримати чітке уявлення про регуляцію функції ЩЗ, аутоімунний генез ряду її захворювань, оновлену структуру тиреоїдної патології. Дисертаційна робота виконана у рамках Державної програми “Профілактика йодної недостатності у населення” 2002-2005 рр., та згідно з наказами МОЗ України “Про вдосконалення ендокринної допомоги особам, які на момент Чорнобильської катастрофи були у дитячому або підлітковому віці (1968-1986 рр. народження)”, “Про удосконалення ендокринної допомоги при захворюваннях щитовидної залози”, постанови Президії Верховної Ради України від 15.05.1995 “Про стан медичного обслуговування та оздоровлення дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 “Про деякі заходи щодо масової профілактики захворювань, повязаних з йодною недостатністю”. Дослідити фактори ризику розвитку дифузного нетоксичного зоба у підлітків та розробити методи ранньої діагностики, патогенетично обгрунтованого лікування і профілактики захворювання. Дослідити звязок показників ультразвукових параметрів щитоподібної залози із показниками гормональних досліджень тиреоїдної системи у здорових підлітків і підлітків, хворих на дифузний нетоксичний зоб.У відповідності до мети та завдань дослідження групу обстежених склали 248 підлітків (171 дівчина віком від 12 по 15 років і 77 хлопців від 13 по 16 років, згідно зі схемою вікової періодизації онтогенезу людини), хворих на дифузний нетоксичний зоб, яких виявили при профогляді дітей із різних районів Вінницької області, що відпочивали на базі Вінницького центру “Здоровя”. З метою вивчення питань диспансеризації і тактики ведення хворих із ДНЗ нами на базі Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру було проведено ретроспективний аналіз 310 амбулаторних карт підлітків різних районів Вінницької області, яких спостерігали з приводу дифузного нетоксичного зобу (78 хлопців від 13 по 16 років та 232 дівчини від 12 по 15 років). Для подальшого поглибленого дослідження обрано такі методи: антропо-метричний, соматотипологічний, дерматогліфічний, визначення тиреоїдного статусу (пальпаторне та ультразвукове дослідження ЩЗ, визначення рівнів гормонів тиреоїдної системи) у здорових підлітків різного віку і статі та підлітків, хворих на ДНЗ. Визначали такі параметри: 1) на пальцях кисті - типи та частоту стрічальності пальцевих візерунків на лівій і правій кисті (дуга, ульнарна петля, радіальна петля, завиток, центральна кишеня, латеральна кишенькова петля, подвоєна петля, випадковий візерунок), за якими вираховували дельтовий індекс за Волоцьким [Хармацов Е. В., 2002]; гребеневий рахунок на кожному пальці правої та лівої кисті (від дельти до центру візерунка), у випадку бездельтових візерунків (дуги) гребеневий рахунок дорівнював 0; сумарний гребеневий рахунок на пяти пальцях кожної кисті; тотальний гребеневий рахунок на десяти пальцях обох кистей; 2) на долонях - величини кутів atd, ctd, atb, btc та dat; довжину лінії ct; міжпальцеві гребеневі рахунки a-b та b-c; наявність долонного трирадіуса кисті у зоні t (до 41° довжини долоні), t` (від 41 до 60° довжини долоні) та t`` (більше 60° довжини долоні) [Гальперина З. З., 1987]; наявність завитка або петлі на тенарі або гіпотенарі долонь кистей; закінчення головних долонних ліній, за якими вираховували величину індексу головних долонних ліній (індекс Каммінса) [Гусева И. С., 1982], (рис. Воно полягало у визначенні таких розмірів тіла: тотальних (довжини і маси тіла), парціальних (повздовжних - висота верхньогрудинної, акроміальної, пальцевої, лобкової та вертлюжної точок; обхватних - на грудях (при паузі, глибоких вдиху й видиху), на плечі (при максимальному напруженні та в розслабленому стані), передпліччі (у верхній та нижній частині), стегні, гомілці (у верхній та нижній частині), шиї, талії, стегнах, стопі та кисті; поперечних - ширина дистальних епіфізів плеча, передпліччя, стегна та гомілки, міжгребневого та міжостистого розмірів тазу; передньозадніх - зовнішня конюгата, ширина плечей, середньогрудинний, нижньогрудинний та передньозадній діаметр грудної клітки і товщини шкірно-жирових складок (на задній і передній поверхні плеча, на передній поверхні передпліччя, під нижнім кутом лопатки, на боці (верхньоклубова), на животі, на стегні та на гомілці).У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми, яка полягає у встановленні патогенетичних факторів розвитку ДНЗ у підлітків та визначення нормативних показників тиреоїдного статусу практично здорових підлітків у залежності від віку, статі як основи критеріїв діагностики ДНЗ. На основі вивчення ефективності різних тактик лікування запропоновано й обгрунтовано оригінальний алгоритм діагностики та лікування

Основний зміст роботи