Дифтерія в умовах промислового міста (клініко-імунологічна характеристика) - Автореферат

Особливостями епідемії дифтерії 90-х років стали перевага в загальній структурі захворюваності дорослого населення (ВОЗИАНОВАЖ.И.и соавт.,1991; Руденко А.О. із співавт.,1993; Лобода Т.В.,1995; Щербінська А.М.,1995; Возианова Ж.И., 1996), тяжкий перебіг захворювання та висока частота розвитку поліорганних уражень (Барштейн Ю.А.и соавт.,1996; Малый В.П.и соавт.,1996;Тітов М.Б. із співавт.,1996;Бондарев Л.С.и соавт.,1998; Чорна Т.Т.із співавт.,2000; Малий В.П. із співавт.,2001; Мостюк А.І. із співавт.,2001). Дослідження стану імунної системи у хворих на дифтерію, як одного із важливих чинників патогенезу цього захворювання, сприяє виявленню прихованих зрушень і може бути запропоновано як додатковий метод діагностики та контролю ефективності лікування (Сенюк О.Ф. і співавт., 1993). Розуміючи роль імунологічної реактивності організму у розвитку, клінічному перебізі й наслідках захворювання, ми вважали за необхідне вивчити клінічний перебіг й імунологічні показники у щеплених і нещеплених хворих на дифтерію в вікових групах, з різним ступенем тяжкості захворювання, при ускладненнях та у бактеріоносіїв в умовах промислового міста. Мета дослідження: вивчити особливості клінічного перебігу дифтерії в умовах промислового міста та стан імунної системи в хворих на дифтерію. Вивчити рівень антитоксичного протидифтерійного імунітету в щеплених і нещеплених хворих на дифтерію в залежності від тяжкості перебігу, віку, з різними клінічними формами, при ускладненнях, у бактеріоносіїв C. diphtheriae.Відповідно до мети дослідження хворі були розподілені на 2 групи: I - щеплені хворі АДПМ по затвердженій МОЗ України схемі - 72 особи (64.3 %), II група представлена нещепленими хворими - 40 осіб (35.7 %). У нещеплених хворих (II група) - легкий перебіг дифтерії відзначався в 11 (27.5 %) хворих (1-а підгр.), у 11 (27.5 %) хворих - середньотяжкий (2-а підгр.) і тяжкий в 18 (45 %) хворих цієї групи (3-я підгр.). Тяжкість перебігу дифтерії визначалась за критеріями, викладеними в методичних рекомендаціях “Тактика ведения больных дифтерией, ангинами, носителей коринебактерий дифтерии в условиях эпидемического роста заболеваемости дифтерией “(Возианова Ж.И.и соавт.,1993). З віком змінювався її характер, збільшувалася тяжкість: у хворих юного й молодого віку переважала патологія ЛОР-органів-у 40 % і 50 %, відповідно.У пацієнтів зрілого віку переважала патологія ЛОР-органів - 29 %, але серцево-судинною - страждало 26,7 %, алкоголізмом - 11,1 % хворих. Аналіз титру антитоксичного імунітету при госпіталізації у хворих в вікових групах виявив наступне: із збільшенням віку відзначається його (p <0.05) зниження, у щеплених хворих титр був (p <0.05) вищим, ніж у нещеплених; визначався на рівні захисного і умовно-захисного.Найвищою вона відзначалась у найбільш екологічно забрудненому районі міста Заводському-85 хворих на 100 тис. населення (у 8 разів більше, ніж в Україні, і 4 рази, ніж у місті). Серед хворих переважали особи старших вікових груп: зрілого (40 %) і середнього (35 %) віку. Серед хворих переважали щеплені, але із збільшенням віку кількість нещеплених збільшувалася. Розповсюджені й комбіновані форми в нещеплених хворих розвивалися у 1.8 рази частіше, а локалізовані в 2.6 рази рідше, ніж у щеплених. Антитоксичні антитіла не забезпечували захист від захворювання на дифтерію, але визначали його форму і перебіг, характер і тяжкість ускладнень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Захворюваність на дифтерію у м. Запоріжжя, під час епідемії, перевищила в Україні у 2 рази. Найвищою вона відзначалась у найбільш екологічно забрудненому районі міста Заводському-85 хворих на 100 тис. населення (у 8 разів більше, ніж в Україні, і 4 рази, ніж у місті). Серед хворих переважали особи старших вікових груп: зрілого (40 %) і середнього (35 %) віку. Бактеріоносійство C.diphtheriae переважно формувалось у осіб молодого віку (50 %). Серед хворих переважали щеплені, але із збільшенням віку кількість нещеплених збільшувалася.

2. Легкий перебіг захворювання в нещеплених хворих зустрічався вдвічі рідше, ніж у щеплених, а тяжкий - у 2.5 рази частіше. Розповсюджені й комбіновані форми в нещеплених хворих розвивалися у 1.8 рази частіше, а локалізовані в 2.6 рази рідше, ніж у щеплених. Із збільшенням віку відзначалось зростання кількості розповсюджених й комбінованих форм дифтерії. На осіб середнього віку прийшлось 84 % цих форм. Ускладнення в нещеплених хворих розвивались у 2.5 рази частіше, ніж у щеплених. Найбільша кількість ускладнень (66.7 %) розвивалося в хворих середнього віку. Більшість всіх ускладнень розвилося на першому тижні захворювання - 63.5 % і були переважно представлені ураженням нирок і серця - 40 % і 35 %, відповідно. На другому тижні переважало ураження нервової системи (95.7 %).

3. На перебіг і форму дифтерії впливала різноманітна супутня патологія, якою страждала більшість хворих (61.6 %). Із збільшенням віку її кількість значно збільшувалася, особливо серед хворих середнього віку (84.6 %). Змінювався з віком її характер і тяжкість. Хворі юного і молодого віку страждали переважно патологією ЛОР-органів. Хворі зрілого віку - хронічним тонзилітом (30.7 %), серцево-судинною патологією (26.9 %) й алкоголізмом (20 %). Серед хворих середнього віку переважала серцево - судинна патологія (64.1 %), рідше ЛОР-органів (21.2 %), алкоголізм та ендокринна патологія (18.2 %).Розвитку бактеріоносійства C. diphtheriae сприяла хронічна патологія ЛОР-органів (57.7 %).

4. Антитоксичні антитіла не забезпечували захист від захворювання на дифтерію, але визначали його форму і перебіг, характер і тяжкість ускладнень. Із зменшенням титру антитоксичного імунітету збільшувалась кількість розповсюджених і комбінованих форм. Ураження нервової системи у вигляді парезу мякого піднебіння й полінейропатії, розвивалося при нульовому титрі. Ранній міокардит і нефрозонефрит розвивалися при умовно-захисному ( МО/мл) і захисному ( МО/мл) титрах антитоксичного імунітету.

5. Розпал захворювання на дифтерію характеризувався моноцито-, еозино- і лімфопенією, ступінь виразності яких відбивав перебіг захворювання. У щеплених хворих зміни у лейкограмі були більш виражені. За три дні до появи клінічних проявів ускладнень, характерних для дифтерії, відзначалось зниження абсолютного вмісту лімфоцитів при парезі мякого піднебіння до значень - , ранньому міокардиті - , полінейропатії - , пневмонії - .

6. Ступінь зниження ТФР Е-РУЛ, АЕРУЛ визначала перебіг захворювання, розвиток ускладнень, їх тяжкість.Найбільш низький рівень субпопуляцій Т-лімфоцитів відзначався в хворих середнього віку.

7. Із збільшенням тяжкості перебігу захворювання й ускладнень, віку хворих ступінь підвищення IGG, IGM зменшувалась. У нещеплених хворих середнього віку визначався самий низький рівень IGG, IGM - у 1.3 і 3 рази, відповідно. В хворих промислового району міста, на відміну від непромислового, рівень IGM, IGG був знижений, підвищувалися тільки відносний вміст ЕАС-РУЛ, рівень IGA, ЦІК

8. Відсутність антитоксичних антитіл у хворих на дифтерію з тяжким і ускладненим перебігом сприяло залученню в імунний захист усіх компонентів уродженого й адаптивного імунітету. У формуванні систем імунного захисту в хворих на дифтерію спостерігається перехід від пристосувальних реакцій до розпаду системи взагалі при тяжких і ускладнених формах захворювання

9. Рівнозначний характер імунологічних змін у хворих на дифтерію й бактеріоносіїв C. diphtheriae свідчив про наявність у останніх інфекційного процесу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Проводити моніторінг рівня антитоксичного імунітету у осіб старших вікових груп з метою проведення щеплень проти дифтерії за індивідуальними схемами.

2. Хворих старших вікових груп з низьким, або нульовим титром антитоксичного імунітету виділяти в групу підвищеного ризику можливого формування ускладнень.

3. З метою прогнозування перебігу дифтерії і рівня активації Т- системи визначати рівеь ТФР-Е-РУЛ, АЕРУЛ.

4. Використовувати визначення абсолютного вмісту лімфоцитів для прогнозування появи ускладнень у хворих на дифтерію.

5. Зниження Ig M у 3 рази, Ig G у 1.5 рази у хворих на дифтерію середнього віку вважати несприятливим чинником для тяжкого перебігу захворювання.

6. Осіб з патологією ЛОР - органів вважати групою ризику по бактеріоносійству дифтерійної палички, проводити санацію вогнищ інфекції.

7. Хворим на дифтерію проводити імунокоригуючу терапію з урахуванням залучених в імунний захист систем і підсистем.

1. Онищенко Т.Є., Мирошниченко В.П. Показники специфічного і природного імунітету у хворих на дифтерію // Інфекційні хвороби. - 2002. - №1.- С.25-28.

2. Здобувач самостійно проводила літературний пошук, обстеження і лікування хворих, набір матеріалу для визначення імунологічних показників, статистичну обробку отриманих результатів, підготувала статтю до друку.

3. Онищенко Т.Є. Особливості клінічного перебігу дифтерії у щеплених і нещеплених хворих // Сучасні інфекції.- 2002.- №1.- С.18-22.

4. Онищенко Т.Є. Стан імунної системи у імунізованих та неімунізованих хворих на дифтерію у розпал захворювання // Сучасні інфекції.- 2001.- №4.- С.20-25.

5. Мирошниченко В.П, Онищенко Т.Е., Скорняков И.Г. Иммунологические показатели у больных дифтерией // Сб.науч.трудов мол. ученых и медспециалистов.- ЗГИУВ.- 1996.- С.84.

6. Мирошниченко В.П, Онищенко Т.Є., Скорняков І.Г. Епідеміологічна характеристика та імунний статус бактеріоносіїв дифтерії // 5-й зїзд інфекціоністів України "Актуальні питання клінічної інфектології". - Тернопіль.- 1998.- С.253-255.

7. Онищенко Т.Є. Вивчення імунологічних показників у хворих дифтерією з різноманітним перебігом // Зб.наук.праць.- ЗДІУЛ по матеріалам 60-ї підсумкової науково-практичної конференції. - 1999.- С.68.

8. Онищенко Т.Є. Важкі форми дифтерії в умовах промислового міста // Наук.-практ.конф. "Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани".- Дніпропетровськ.- 2002.- С.167-168.

9. Онищенко Т.Є. Клінічні особливості дифтерії в умовах промислового міста // 6-й зїзд інфекціоністів України "Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами".- Одеса.- 2002.- С.171-172.

10. Онищенко Т.Є., Шуляк В.І. Імунний статус у хворих з ускладненим перебігом дифтерії // Наук.-практ.конф.” Керовані інфекції ”. - Івано-Франківськ. - 2003.- С.159 - 161.

11. Онищенко Т.Є., Мірошниченко В.П., Вараксіна Г.Ф., Живиця Л.В., Пономоренко Г.Ф., Шуляк В.І.Клініко-імунологічні особливості дифтерії у щеплених і нещеплених хворих // Наук.-практ.конф.” Керовані інфекції ”. - Івано-Франківськ. - 2003. - С.158 - 159.

12. Вараксіна Г., Мірошниченко В., Живиця Л., Шуляк В., Пономоренко Г.,Онищенко Т. Показники імунного статусу у хворих на дифтерію та бактеріоносіїв коринебактерій дифтерії // Зб.наук.праць.- ЗДІУЛ по матеріалам 63-ої науково-практичної конференції. - 2002.- С.43 - 46.

13. Мирошниченко В.П., Вараксина Г.Ф., Пономоренко Г.Ф., Живица Л.В., Онищенко Т.Е. Иммунологические показатели у больных дифтерией и носителей коринебактерий дифтерии // Лабораторная диагностика. - 2002. - № 3.- С.11-14.

Здобувач самостійно проводила літературний пошук, обстеження і лікування хворих, набір матеріалу для визначення імунологічних показників.