Диференцiйований пiдхiд до виховання школярiв на уроках музики - Курсовая работа

Актуальність теми дослідження: Особистісно-орієнтований фронтальний навчально-виховний процес передбачає реалізацію диференційованого підходу до школярів. Диференційований підхід базується на технологічному комплексі педагогічних дій, повязанихз: а) висуненням педагогічно доцільних типообразуючих критеріїв; Ставлення до музики, що представляє собою особистісно-смислове структурне утворення, є педагогічно доцільною типообразуючою властивістю в музичному вихованні. Аналіз структурно-змістових компонентів, ставлення до музичного мистецтва уточнює магістральні напрямки в музичному вихованні школярів. Характерні особливості ставлення школярів до музичного мистецтва (формуються в результаті навчально-виховних впливів школи, сімї, різних культурних і суспільних інститутів тощо) можуть бути зафіксовані обєктивно засобами педагогічної діагностики.Проблеми індивідуалізації та організації диференційованих форм роботи з учнями присвячено багато досліджень у педагогіці і педагогічній психології. Поняття «диференціація» все частіше зустрічається в словосполученнях «принцип диференціації навчання», «диференціація навчання», «диференційований підхід до навчання». Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. Диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності. Враховуючи індивідуальні відмінності учнів у процесах мислення, сприймання, запамятовування, дану проблему, не можна розвязати повністю без диференційованого навчання, (ускладнення основного завдання для учнів з високим рівнем активності у навчанні та наданні допомоги для учнів з низьким і середнім рівнем активності).Ось чому, незважаючи на те, що багато вчених визнають важливість диференційованого підходу і описують найбільш загальні механізми його реалізації, доводиться погодитися з оцінкою І.З. Науковці, які працювали над проблемою реалізації диференційованого підходу, одностайно підкреслюють той факт, що зазначений підхід, а відповідно, і диференціація навчання, дозволяє оптимізувати засвоєння знань учнями, формування у них практичних навичок та вмінь, активізувати дітей у процесі навчання, підвищити їх мотивацію[7,с.190]. Крім того, диференційований підхід є зручним для використання вчителями, оскільки, на відміну від індивідуального підходу, передбачає врахування типологічних особливостей учнівського контингенту, що є актуальним з огляду на велику кількість дітей в групах та загальну завантаженість педагогів. Серед науковців не існує єдиної точки зору, які саме особливості учнів варто враховувати вчителям у контексті реалізації ними диференційованого підходу. Практика реалізації кожного виду диференціації може бути різною та здійснюватись, як із виділенням типологічних груп учнів (за певним критерієм), так і без виділення груп шляхом інтеграції різноманітних форм, методів, прийомів, засобів навчання, адаптованих до індивідуально-психологічних особливостей учнів у процес навчання.Вченими було зясовано, що деякі знання про музику допомагають дітям усвідомити засоби музичної виразності, відчути загальний характер твору, поглиблюють сприйняття, сприяють мотивованій оцінці. Виявлено, що у дитини дошкільного віку під час сприйняття музики переважають емоції, які зовнішньо виражені яскравіше, ніж у дорослих. Науковці рекомендують використовувати різноманітну за емоційним змістом музику, володіти художніми цінностями, знайомити дітей з творами різних епох і стилів[25,с.15]. Діти із задоволенням співають, грають, рухаються під музику. Ученими виявлено засоби педагогічної дії, які сприяють формуванню інтересу дітей до музики в різноманітній музичній діяльності.Повноцінний розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують цілісну, гармонійно розвинену особистість, моральне вдосконалення якої багато в чому залежить не тільки від естетичного виховання, але й від диференційованого підходу в навчанні школярів. Різні умови, різний життєвий досвід, різний ступінь успіху навчання на попередніх етапах навчання, характер викладання і зараз обумовлює відмінність між учнями. Тому щоб навчальний процес в максимально можливій мірі розвивав всіх учнів, треба при виборі форм, методів, засобів навчання здійснювати диференційований підхід. "Диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроках, при якій одному учневі або групі учитель пропонує в системі розвязку завдання різної складності і тим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного". Проаналізувавши погляди щодо проблеми диференційованого підходу до навчання та виховання школярів, ми можемо зазначити, що диференційований підхід до навчання - один із головних способів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ШКОЛЯРІВ: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1 Диференційований підхід як засіб підвищення ефективності навчально-виховного процесу

1.2 Наукові погляди щодо проблеми диференційованого підходу до навчання та виховання школярів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ У ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

2.1 Індивідуально-диференційований підхід на уроках музики

2.2 Методи музичного виховання та типи уроків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ