Диференційований підхід у процесі фізичного виховання студентів - Автореферат

Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами зміцнюють здоровя, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність, сприяють підвищенню успішності студентів (Л.І. Великі можливості в цьому має диференційований підхід, який дає змогу кожному студентові працювати в оптимальному режимі і забезпечує найліпший оздоровчий ефект. В роботах В.Г.Арефєва (1981), Л.К.Дворецького (1995), Т.Ю.Круцевич (1981), Т.В.Петровської (1981), І.Унт (1990), А.В.Фурмана (1997), Р.П.Шологона (1996) диференційований підхід розглядається як компонент управління навчанням, в якому під час розподілу студентів на групи пропонується враховувати не лише рівень фізичного розвитку, а й психологічні особливості, функціональні можливості, вид спортивної спеціалізації. Таким чином, велике соціальне значення диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів і недостатнє його науково-методичне обґрунтування й зумовили тему дисертаційного дослідження. Гіпотеза - використання у процесі фізичного виховання диференційованого підходу до організації та змісту навчальних занять, побудованого з урахуванням фізичного стану студентів, підвищить ефективність навчального процесу, сприятиме поліпшенню фізичної працездатності і зміцненню здоровя молоді.У першому розділі “Науково-методичні основи диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів” подається теоретичний аналіз та узагальнення наукових праць з проблеми дослідження, розкриваються основні поняття й терміни, що використовуються у дисертації. На першому етапі (1993-1994 рр.) вивчались науково-теоретичні і методичні аспекти диференційованого підходу до навчання, були визначені мета, завдання, обєкт, предмет і програма досліджень, відібрані тести для визначення фізичного стану студентів. Ефективність запропонованої методики диференційованого підходу до навчання визначалася шляхом порівняння фізичного стану студентів контрольної та експериментальної груп в кінці експерименту. Так, у 27,5 % студентів відмічається підвищення систоличного тиску до 5 % від норми; у 8,75 % студентів - до 10 % і 2,5 % студентів - більше 10 %. Підвищення діастоличного тиску до 5 % від норми спостерігається у 10,0 % студентів; до 10 % - у 2,5 % студентів, більше 10 % - у 6,25 % студентів.На основі аналізу літературних джерел встановлено, що диференційований підхід у фізичному вихованні студентів є ефективним засобом поліпшення фізичного стану і здоровя студентів. Невивченими лишаються питання пошуку оптимальних критеріїв диференційованого підходу у фізичному вихованні студентів з оздоровчою спрямованістю, співвідношення засобів, методів і форм навчання, дозування навантажень відповідно до рівня фізичного стану молоді. Так, індекс фізичного стану (за О.Я.Піроговою) відповідає низькому рівню, адаптаційний потенціал системи кровообігу до факторів зовнішнього середовища (за Р.М.Баєвським) знаходиться у фазі зриву, фізична працездатність (PWC170) має рівень нижче середнього. Вони складаються із розрахункових показників морфо-функціональних характеристик організму (індекс Кетле, ідеальна маса тіла за Купером, індекс пропорційності, індекс фізичного стану за О.Я.Піроговою, адаптаційний потенціал за Р.М.Баєвським, фізична працездатність PWC170), що комплексно відображають стан організму студентів, а, отже, є більш інформативними. Студенти, які належать до першої групи, мають недостатню вагу стосовно до зросту, знижені обсяги частин тіла, нижчесердні функціональні можливості, високі показники розвитку швидкості та гнучкості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

диференційований студент фізичний циклічний

1. На основі аналізу літературних джерел встановлено, що диференційований підхід у фізичному вихованні студентів є ефективним засобом поліпшення фізичного стану і здоровя студентів. Науковими дослідженнями запропоновані засоби і методи диференційованого підходу, критерії поділу студентів на однорідні групи відповідно до фізичного розвитку, фізичної підготовленості, спортивних досягнень, типу нервової системи. Невивченими лишаються питання пошуку оптимальних критеріїв диференційованого підходу у фізичному вихованні студентів з оздоровчою спрямованістю, співвідношення засобів, методів і форм навчання, дозування навантажень відповідно до рівня фізичного стану молоді.

2. Рівень фізичного стану студентів вузів невисокий, характеризується значною неоднорідністю результатів і має резерви для поліпшення.

Середні величини фізичного розвитку студентів знаходяться в межах норми. Індивідуальні показники фізичного розвитку молоді неоднорідні і мають велику розбіжність. Зокрема, індекс Кетле у 37,66% студентів оптимальний, у 47,05% - нижчий від норми, а у 14,29% - вищий.

Загальний рівень фізичної підготовленості студентів невисокий. Найнижче розвинені сила, витривалість і швидкісно-силові якості. Дещо вищий розвиток мають гнучкість і швидкість. Студенти однієї вікової групи характеризуються неоднорідністю фізичної підготовленості. Загалом, 37% молоді мають низький рівень фізичної підготовленості, 48% - середній і 15% - високий, що обумовлює необхідність диференційованого підходу у фізичному вихованні.

Функціональні можливості студентів невисокі. Так, індекс фізичного стану (за О.Я.Піроговою) відповідає низькому рівню, адаптаційний потенціал системи кровообігу до факторів зовнішнього середовища (за Р.М.Баєвським) знаходиться у фазі зриву, фізична працездатність (PWC170) має рівень нижче середнього.

Стан здоровя студентської молоді має тенденцію до послаблення. У процесі навчання у вузі зменшується кількість студентів основної групи (на 23,15%), а збільшується кількість підготовчої (на 10,3%) і спеціальної (на 10,2%). За останні роки відбулися значні зміни у характері захворюваності. Зменшилась кількість хвороб нервової системи, органів чуття, системи кровообігу, органів травлення, кістково-мязової системи. Проте значно зросла кількість хвороб органів дихання. Це спричинило загальне зростання захворюваності студентів за чотири роки на 55,58%.

3. На основі кластерного аналізу фізичного стану студентів визначені критерії диференційованого підходу у фізичному вихованні студентів з оздоровчою спрямованістю. Вони складаються із розрахункових показників морфо-функціональних характеристик організму (індекс Кетле, ідеальна маса тіла за Купером, індекс пропорційності, індекс фізичного стану за О.Я.Піроговою, адаптаційний потенціал за Р.М.Баєвським, фізична працездатність PWC170), що комплексно відображають стан організму студентів, а, отже, є більш інформативними.

4. Реалізація диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів передбачає на основі визначених критеріїв поділ молоді на три групи.

Студенти, які належать до першої групи, мають недостатню вагу стосовно до зросту, знижені обсяги частин тіла, нижчесердні функціональні можливості, високі показники розвитку швидкості та гнучкості.

Представники другої групи характеризуються оптимальними вагоростовими показниками, середніми обсягами частин тіла та функціональними можливостями, високим розвитком відносної сили і швидкісно-силових якостей. Студенти третьої групи мають надлишкову масу тіла, нерівномірно розвинені обсяги частин тіла, низькі функціональні можливості та високі показники абсолютної сили.

5. У процесі диференційованого підходу рекомендується різне співвідношення засобів оздоровчого тренування відповідно до рівня морфо-функціонального стану студентів. Для студентів першої групи 50% часу від загальної тривалості занять відводиться на виконання вправ для розвитку сили і силової витривалості, 30% - витривалості, 10% - спритності і 10% - швидкості і гнучкості. Студентам, які належать до другої групи, 40% часу рекомендується відводити для розвитку сили, 30% - витривалості, 15% - спритності, 10% - гнучкості і 5% - швидкості. Представники третьої групи 50% часу витрачають на розвиток витривалості, 25% - сили і силової витривалості, 20% - спритності і гнучкості, 5% - швидкості.

6. У процесі фізичного виховання з оздоровчою спрямованістю гранично допустимий пульс студентів неповинен перевищувати 202 уд/хв. Пульсовий режим для відновлюючих навантажень знаходиться в межах 120 уд/хв (для студентів першої і третьої груп) і 130 уд/хв (для студентів другої групи). Пульсовий режим для циклічних навантажень тренувального характеру різний залежно від тривалості виконання фізичних вправ. Так, для 20-хвилинного навантаження пульсовий режим повинен бути у межах 167 уд/хв для студентів першої групи, 172 уд/хв - для студентів другої групи і 152 уд/хв - для студентів третьої групи.

7. Дозування навантажень для розвитку сили і силової витривалості залежить від рівня фізичного стану студентів і спрямованості тренування. Для розвитку сили у студентів першої групи рекомендується виконувати атлетичні вправи у 5-6 підходах. Кожна вправа повторюється 8-12 разів, тривалість відпочинку між серіями 1,5-3 хв. Вправи виконуються у повільному і середньому темпі (режим збільшення мязової маси). Студенти другої групи виконують вправи у 4-5 підходах з величиною обтяжень 8-12 повторень і тривалістю відпочинку 1-2 хв. Темп виконання - середній. Для студентів, які належать до третьої групи, кількість підходів зменшується до 3-4 разів, а кількість повторень збільшується до 15-25. Вправи виконуються у швидкому темпі з тривалістю відпочинку між серіями 40-60 с (режим зменшення жирової тканини). 8. Впровадження розробленої методики диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів значно підвищує їх обсяги грудної клітки, плеча (Р <0,001), масу тіла (Р <0,05), розвиток силових, швидкісно-силових якостей (Р <0,001), швидкості і витривалості (Р <0,05), індекс фізичного стану, адаптаційний потенціал системи кровообігу до факторів зовнішнього середовища (Р <0,001), фізичну працездатність (Р <0,05), а також мотивацію до систематичних занять фізичними вправами та інтерес до фізичної культури.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне вивчення всіх аспектів обраної проблеми. Подальшого дослідження потребує вивчення мотивації студентів з різним рівнем фізичного стану до фізкультурно-оздоровчої діяльності, встановлення взаємозвязку психічного і фізичного здоровя студентів, складання індивідуальних програм оздоровчого тренування з певних видів фізичних вправ.

Малімон О.О. Організація і методика диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів / Методичні рекомендації. - Луцьк: Надстиря, 1998. - 33 с.

Малімон О.О. Необхідність диференційованого підходу в процесі фізичного виховання студентів // Молодіжний науковий вісник ВДУ. - 1997. - № 1. - С.44-48.

Малімон О.О. Стан здоровя студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1998. - № 2. - С.3-5.

Малімон О.О. Взаємозвязки показників фізичного стану студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1998. - № 4. - С.3-5.

Малімон О.О. Особливості фізичної підготовленості студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1999. - № 1. - С.17-18.

Малімон О.О. Функціональні можливості студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1999. - № 1. - С.18-19.

Малімон О.О. Особливості спортивної і навчальної діяльності студентів вузів // Фізична культура, спорт та здоровя нації: Збірник наукових праць. - Ч.1. - Київ-Вінниця, 1998. - С.71-73.

Малімон О.О. Диференційований підхід до фізичного виховання студентів // Матеріали другої Всеукраїнської конференції аспірантів “Молода спортивна наука України”. - Львів: ЛДІФК, 1998. - С.211-217.