Диференційований підхід до фізичного виховання студентів із низькими адаптаційними можливостями організму - Автореферат

На цьому наголошують Закони України «Про освіту», 2002 і «Про фізичну культуру і спорт», 2010; Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), 1994; Державна програма розвитку фізичної культури «Концепція фізичного виховання в системі освіти України», 1997; Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоровя нації», 1998 та Державна програма «Розвиток фізичної культури та спорту на 2007-2011 рік», 2006. Пропонуються нові напрямки наукових досліджень з фізичного виховання та пошук сучасних форм організації навчання студентів (Р.М. У той же час застосування уніфікованих програм з фізичного виховання, що існують у ВНЗ не вповні сприяє зростанню рівня їх адаптаційних можливостей. Тому, навіть при не значному погіршенні стану здоровя студентів існує загроза переходу їх до спеціальної медичної групи, що вимагає розробки диференційованої оздоровчої технології з фізичного виховання, яка буде сприяти підвищенню адаптаційного потенціалу їх організму. Роль автора полягає в розробці змісту програм оздоровчих занять з фізичного виховання, що передбачають підвищення адаптаційних можливостей організму студентів.Серед педагогічних методів досліджень використовувалися: опитування, бесіди, педагогічне спостереження, педагогічне тестування (біг на 100, 2000 і 3000 м, стрибок у довжину з місця, підтягування на поперечині, згинання й розгинання рук в упорі лежачи від підлоги підйомі тулуба у положення сидячи за 1 хв., човниковий біг 4?9 м, нахил тулуба вперед з положення сидячи). Другий етап дослідження (2007-2008 рр.) передбачав визначення мотиваційних засад занять фізичною культурою студентів, в яких брали участь 400 респондентів (284 дівчини та 116 юнаків); проведення порівняльного аналізу морфо-функціональних показників технічних (юнаки) й економічних (дівчини) спеціальностей, що складають адаптаційний потенціал організму студентів; виявлення впливу фізичного розвитку та функціонального стану систем організму студентів на їх адаптаційний потенціал та визначення його у студентів 1-го курсу УДАЗТ та УІПА. Для цього було сформовано експериментальні групи: із загальної фізичної підготовки (21 юнак), зі спортивних ігор (28 юнаків, 20 дівчат), ракеточні види спорту (15 дівчат), силові види спорту (16 юнаків), фітнес програми (47 дівчат). Подальші наші дослідження були спрямовані на визначення показників рухових якостей у різних тестах, які відповідають другому рівню адаптації організму, оскільки отримання їх результатів потребує прояву визначеного рівня функціонування систем організму людини, а підвищення їх результатів дає змогу переходу до 1-го адаптаційного рівня організму студентів. Визначений рівень адаптаційних можливостей для кожного студента й показані результати дали нам змогу встановити відповідність показників різних рухових якостей другому рівню адаптаційних можливостей організму студентів, що дає можливість простежити зміни покращення (тобто відповідності до першого рівня), або погіршення (до третього рівня) стану організму юнаків і дівчат протягом занять фізичним вихованням.У той же час не розглядаються питання щодо уніфікованих програм з підвищення адаптаційних можливостей студентів, організм яких знаходиться в донозологічному стані, у звязку з чим існує загроза переходу їх до спеціальної медичної групи, що потребує розробки спеціальних експериментальних методик фізичного виховання. Показники функціонального стану організму характеризують рівень соматичного здоровя студентів із низьким рівнем адаптаційних можливостей як такий, що знаходиться на нижній межі оптимуму та має прямий звязок з низьким рівнем фізичної підготовленості, який супроводжується напруженим адаптаційним потенціалом серцево-судинної системи, погіршенням якості відновлювальних процесів після дозованого навантаження і зниженням працездатності за показниками індексів Руфє (10,94±0,83 ум.од.), соматичного здоровя (10,14±0,22 ум.од.), Робінсона (92,42±0,55 ум.од.) та рівня фізичного стану (0,62±0,04 ум.од.), що визначають рівень здоровя більшості з них як не задовільний. Результати тестування складають: біг на 3000 м - 869,2±4,21 с (юнаки); біг на 2000 м - 684,5±2,16 с (дівчата); підтягування на поперечині 8,7±0,26 разів (юнаки); згинання й розгинання рук в упорі лежачи від підлоги - 15,3±0,36 разів (дівчата); стрибок у довжину з місця - 229,7±2,21 м (юнаки), 171,3±0,58 м (дівчата); біг на 100 м - 14,2±0,14 с (юнаки), 17,5±0,09 с (дівчата); кількість підйомів тулуба у положення сидячи за 1 хв. відповідно 43,2±0,31 і 36,4±0,33 разів; човниковий біг - 10,2±0,08 с і 11,3±0,08 с; нахил тулуба вперед з положення сидячи - 4,4±0,22 см і 12,6±0,26 с. Секційні заняття студентів із використанням спортивних ігор дозволили залишити на вихідному рівні рухові якості, з тенденцією їх зменшення в окремих вправах (підтягування на поперечині, нахил тулуба вперед із положення сидячи, біг на 2000 м у дівчат і 3000 м у юнаків; (p>0,05), в той же час, статистично значимо покращились результати в човниковому бігу 4х9 м (юнаки t=2,50; p<0,05; і дівча

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ