Вивчення оптимальних алгоритмів комплексної діагностики назальної ліквореї. Визначення основних критеріїв диференційованого вибору методу втручання та особливостей хірургічного лікування в залежності від локалізації фістули, давності захворювання.
Лікворея виникає в наслідок черепномозкової травми (травматична), хірургічних втручань на мозковому чи лицьовому черепі (ятрогенна), внаслідок вад розвитку, або новоутворень, що приводять до деструкції кістки і порушення цілості оболонок мозку (симптоматична), неясної етіології (спонтанна). Застосування нових методів хірургічного лікування з використанням малоінвазивних технологій дозволило проводити диференційоване хірургічне лікування назальної ліквореї, зменшити кількість рецидивів та небажаних наслідків оперативних втручань. Все вищезазначене свідчить про актуальність проблеми диференційованого хірургічного лікування назальної ліквореї з урахуванням сучасних методів діагностики та лікування, необхідність визначення чітких показів та протипоказів до проведення втручання, визначення ефективності різних методик, найближчих та віддалених наслідків лікування. Підвищити ефективність лікування хворих з назальною ліквореєю шляхом визначення та обґрунтування показів до різних методів втручання, впровадження диференційованого хірургічного лікування на основі удосконалення діагностичного алгоритму. Вивчити та оцінити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування хворих з назальною ліквореєю в залежності від клінічного перебігу, локалізації лікворної фістули, вибраного методу її лікування.Серед хворих з травматичною ліквореєю переважали чоловіки молодшого та зрілого вікових періодів (55,8%), а серед хворих зі спонтанною ліквореєю - жінки середнього та зрілого вікових періодів (22,5%). До проведення оперативного втручання всі хворі проходили консервативне лікування, при неефективності якого деяким хворим встановлювали тривалий люмбальний дренаж (група аналізована окремо), іншим визначались покази до оперативного втручання. У більшості хворих, що мали рецидив, лікворея була значною (21,1%), тоді як у хворих, де мав місце позитивний результат, переважала помірна лікворея (80,8%). Більшість лікворей (71,7%) супроводжувалась значним витіканням рідини (більше 50 мл на добу), помірним - у 25,8%, а незначною лікворея була у 3,4% хворих. У переважної більшості хворих 53,3% тривалість ліквореї становила до 1 року Серед них на менінгіт хворіли 21,3%, тоді як у хворих, що мали тривалість ліквореї більше 10 років, на менінгіт хворіли 91,7%, в тому числі багаторазово - 66,7%.Назальна лікворея є життєво небезпечним захворюванням, що характеризується значною частотою (46,7%) виникнення менінгіту, незадовільними результатами хірургічного лікування (34,2% від загальної кількості випадків), значною питомою вагою (25%) повторних хірургічних втручань. Алгоритм діагностики назальної ліквореї повинен передбачати якісне та кількісне визначення глюкози в витікаючій рідині, проведення краніографії, компютерної томографії з реконструкцією, компютерної цистернографії . Зовнішній тривалий люмбальний дренаж є ефективним методом хірургічного лікування хворих з помірною травматичною (ятрогенною) ліквореєю, термін існування якої не перевищує 3-х місяців, та спонтанною ліквореєю, термін існування якої не перевищує 1 рік. Операцією вибору при лікуванні назальної ліквореї лишається транскраніальний метод, екстрадуральна модифікація якого ефективна при локалізації фістули в ділянці лобної пазухи, а інтрадуральна-при локалізації фістули в передніх відділах решітчастого лабіринту.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
1. Назальна лікворея є життєво небезпечним захворюванням, що характеризується значною частотою (46,7%) виникнення менінгіту, незадовільними результатами хірургічного лікування (34,2% від загальної кількості випадків), значною питомою вагою (25%) повторних хірургічних втручань.
2. Діагностичні побудови при назальній ліквореї повинні бути спрямованими на підтвердження наявності ліквореї, визначення її причини (характеру процесу) та локалізації фістули.
3. Алгоритм діагностики назальної ліквореї повинен передбачати якісне та кількісне визначення глюкози в витікаючій рідині, проведення краніографії, компютерної томографії з реконструкцією, компютерної цистернографії .
4. Вирішальним фактором, що обумовлює успіх хірургічного втручання, є точне визначення локалізації лікворної фістули. Найбільш інформативним діагностичним методом (93,3% позитивних результатів) є компютерно-томографічна цистернографія з використанням неіонних контрастних речовин.
5. Зовнішній тривалий люмбальний дренаж є ефективним методом хірургічного лікування хворих з помірною травматичною (ятрогенною) ліквореєю, термін існування якої не перевищує 3-х місяців, та спонтанною ліквореєю, термін існування якої не перевищує 1 рік.
6. Операцією вибору при лікуванні назальної ліквореї лишається транскраніальний метод, екстрадуральна модифікація якого ефективна при локалізації фістули в ділянці лобної пазухи, а інтрадуральна- при локалізації фістули в передніх відділах решітчастого лабіринту.
7. Ендоназальний метод лікування ліквореї найбільш ефективний при локалізації фістули в клиноподібній пазусі та задніх відділах решітчастого лабіринту.
8. При наявності супутніх ознак компенсаторної, або первинної лікворної гіпертензії при назальній ліквореї обґрунтовано застосування лікворошунтуючих систем. Ефективною в лікуванні значної і помірної назальної ліквореї виявилась комбінація транскраніальних та ендоназальних методів з лікворошунтуючими втручаннями, особливо при наявності супутньої лікворної гіпертензії.
9. Факторами, що суттєво впливають на розвиток рецидиву ліквореї є - неточне визначення локалізації лікворної фістули, наявність неврахованих гіпертензивних проявів, що приводять до неадекватного вибору методу хірургічного втручання.
10. Диференційоване застосування методів хірургічного лікування ліквореї на основі сучасних методів нейровізуалізації локалізації лікворної фістули суттєво (з 21,7 до 4,9%) знижує кількість рецидивів, дозволяє досягти позитивних найближчих та віддалених результатів лікування.
Список литературы
1. Дядечко А.А. Ликворошунтирующие операции в лечении поздних травматических базальных ликворей // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 1999. - Додаток до №3. - С. - 314.
2. Дядечко А.А. Малоинвазивные хирургические методы лечения назальных ликворей // Укр. нейрохірургічний журн. - 2001. - №2. - С. 20-21.
4. Педаченко Е.Г., Дунаевский А.Е., Каджая Н.В., Билошицкий В.В., Дядечко А.А., Болюх А.С. Современные принципы диагностики и лечения ликвореи // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 1999. - Додаток до №3. - С. 427-430.
5. Рогожин В.А., Терницкая Ю.П., Дядечко А.А. КТ-цистернография в диагностике назальной ликвореи // Зб.наук.робіт Асоціації Радіологів України "Променева діагностика, променева терапія". - К., 2001. - Вип. 9. - С. 10-11.
6. Дядечко А.А. Малоинвазивные хирургические методы лечения назальних ликворей // Современные минимально-инвазивные технологии (нейрохирургия, вертебрология, неврология, нейрофизиология): VI междунар.симпозиум (19-21 мая 2001, Санкт-Петербург): Материалы симпозиума. - СПБ., 2001. - С. 403-404.
7. Дядечко А.А. Ликворошунтирующие операции в комплексном лечении назальной ликвореи // III съезд нейрохирургов России (4-8 июня 2002 г., Санкт-Петербург): Материалы съезда. - СПБ., 2002. - С. 716.
8. Терницкая Ю.П., Дядечко А.А. Возможности спиральной КТ-цистернографии в диагностике назальной ликвореи // Невский радиологический форум "Из будущего в настоящее" (9-12 апреля 2003 г., Санкт-Петербург): Материалы форума. - СПБ., 2003. - С. 70-71.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
