Диференційовані підходи до лікування функціональної стресіндукованої галактореї у збереженні репродуктивного здоров’я жінки - Автореферат

Ураження фертильної функції жіночого організму дією хронічного психоемоційного стресу становить важливу проблему сучасної медичної науки та практики (Іванова П.І., 1994; Камілова Д.П., 1993; Шевчик Н.В., Зуев В.М., Леонова А.Б., Чубаровский В. В., 2002). Одним із способів зниження частоти розвитку стресіндукованих захворювань, що можуть призвести до безпліддя, є рання діагностика цих хвороб та ефективні методи їх лікування (Сергеева Н.І., Дзеранова Л.К., 2005; Ader R., 1995). Погіршення соціально-економічних умов життя в Україні та негативний вплив факторів навколишнього середовища спричиняють зростання кількості стресіндукованих захворювань (від 54 до 88%), що здатні ушкоджувати репродуктивну функцію жіночого організму (Михайлова А.А., 1992; Судаков К.В., 1996). На сучасному етапі розвитку медичної науки наші уявлення про нейроендокриноімуногенез ФГС не мають достатнього наукового підґрунтя, оскільки не беруться до уваги особливості впливу на організм такого потужного дисрегуляторного фактора, як стрес, що активно розбалансовує нейроендокринно-імунні механізми з можливою, насамперед, втратою імунологічної толерантності організму. Вивчення нових етіологічних факторів та патогенетичних механізмів ФГС дає змогу виявити нові підходи до розроблення обгрунтованої тактики комплексного та диференційованого лікування жінок, хворих на ФГС, з перспективою підвищення ефективності їх клінічної реабілітації.Таким чином були сформовані дві групи: основна група - 84 жінки, хворі на ФГС, контрольна група - 22 здорові жінки. На другому етапі згідно з вищезазначеними обстеженнями (аналіз анамнестичних факторів стресіндукції, гормональні дослідження, виведення індексів стресу) були сформовані три підгрупи хворих на ФГС жінок відповідно до запропонованої бальної системи поділу за трьома стадіями розвитку хвороби. Для групи хворих на ФГС1 характерні анамнестично-соціальні прояви стресіндукції, які тривали від 1 до 3 років, через дію факторів стресу сімейного характеру, пізнє становлення менархе (48,9% жінок); галакторея середньої інтенсивності (1 бал); альгоменорея; передменструальний синдром в усіх хворих на ФГС1 виявлявся в симптомах (порушення зосередження, вибагливість до їжі); синдромом втоми - в усіх жінок. Передменструальний синдром у хворих на ФГС2 виявлявся в симптомах погіршення настрою (втрата лібідо - в усіх жінок), симптомів пізнавального характеру (порушення зосередження - в усіх жінок, відсутність оргазму - 57,1%), симптомів зміни поведінки (вибагливість до їжі - 57,1%, спалахи плачу, інсомія - в усіх жінок), симптоми соматичного характеру (метеоризм, біль у грудних залозах, набряки - в усіх жінок). У хворих на ФГС2 спостерігалося зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,02) і підвищення відносної (Р<0,001) та абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у крові порівняно із здоровими жінками та зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,05), відносної (Р<0,001) й абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у сироватці крові порівняно з хворими на ФГС1.У дисертаційній роботі розроблені нові шляхи покращення репродуктивного здоровя жінок за умов функціональної стресіндукованої галактореї на основі створення інтегральної системи аналізу анамнестично-клінічних, гормонально-імунних та біохімічних (циклічних нуклеотидів, аніону оксиду азоту) досліджень та виявлено асоціації нейрогормональних та імунологічних процесів у цих хворих. У всіх хворих на ФГС виявлено анамнестичну стрес-індукцію, що супроводжувалась порушенням фертильної функції (самовільні викидні-21,43%, вторинне безпліддя - 23,8%), пізнє становлення менархе (57,1%), порушенням менструальної та овуляторної функції, проявами передменструального синдрому. Результати комплексного аналізу індексів стресу засвідчили, що за умов функціональної стресіндукованої галактореї спостерігається зменшення функціонального, клітинного та гормонального індексів стресу в III стадії розвитку ФГС, в той час, як в I та II стадії розвитку ФГС збільшений пролактиновий індекс стресу за рахунок підвищення стимульованого пролактину в сироватці крові. Виявлені клінічні прояви імунопатологічних синдромів (у всіх хворих спостерігався синдром втоми, у 21,43% хворих - синдром імунодефіциту та у 33,33% хворих - автоімунний синдром), що підтверджувались певними змінами імунологічних показників: зменшення показника захоплювальної здатності фагоцитів, збільшення кількості CD16 /CD56 -лімфоцитів, зменшення CD4 -лімфоцитів, зменшення імунорегуляторного індексу, тоді як автоімунному синдрому відповідало підвищення концентрації прозапальних цитокінів: TNF-альфа, IL-1?, IL-2 на тлі зростання кількості CD25 -лімфоцитів та гіпергамма-глобулінемії. Ефективність запропонованого лікування хворих на ФГС (при I стадії - деприм, при II - деприм, поліоксидоній, при III - деприм, бромкриптин) оцінювалась зменшенням симптому галактореї та проявів передменструального синдрому у 43 (79,63%) жінок, зменшенням імунопатологічних си

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ