Диференційна діагностика гіперпролактинемічних станів у жінок з порушеннями репродуктивного здоров’я та методи їх корекції - Автореферат

Посилення агресивності середовища існування людини, умовою виживання в якому стає здатність адаптуватися до підвищених фізіологічних та психологічних навантажень, погіршення екологічної ситуації в останні роки висунули на передній план проблему нейроендокринних порушень в патогенезі захворювань репродуктивної системи (Н.В.Зеленина і співавт., 2002). ГП у жінок, які знаходяться в розквіті репродуктивного періоду, займає вагоме місце в структурі ендокринної безплідності, порушень менструального циклу, розвитку передменструального синдрому, виникненні перинатальних ускладнень, що надає цій проблемі значної медико-соціальної актуальності (Т.Ф.Татарчук і співавт., 2004; А.В.Бойчук і співавт., 2005; Н.В.Занина, 2007; F.Arredondo et al., 2006; P.G.Crosignani, 2006; Відсутність визначених підходів до диференціації гіперпролактинемічних станів, ігнорування необхідності виключення пухлинних процесів у гіпофізі спричиняє труднощі у виборі як лікувальної тактики, так і найбільш ефективних лікувальних середників, що зумовлює часту неефективність відновлення репродуктивного здоровя і реалізації генеративної функції (И.Б.Венцковская і співавт., 2003; T. Розробка і впровадження у клінічну практику диференційованих діагностично-лікувальних заходів при гіперпролактинемічних станах у жінок із порушеннями репродуктивного здоровя може дозволити своєчасно прогнозувати перебіг захворювання та обирати оптимальну тактику лікування. Мета дослідження: підвищити ефективність реабілітації репродуктивного здоровя жінок з гіперпролактинемією шляхом удосконалення і впровадження патогенетично обґрунтованих диференційних методів діагностики та лікування на основі вивчення клініко-функціональних і гормональних параметрів статевої системи.Для досягнення мети та вирішення задач дослідження на першому етапі проведено скринінгове обстеження 600 жінок репродуктивного віку з різними проявами порушення репродуктивного здоровя (порушення менструального циклу - 208 жінок, безплідність - 392 хворих, з них 186 пацієнток із переважаючим трубним фактором внаслідок перенесених запальних захворювань органів малого тазу). При подальшій реалізації алгоритму обстеження у 10 (6,1 %) хворих з повторно підвищеним рівнем ПРЛ діагностовано порушення функції ЩЗ (гіпотиреоз), у звязку з чим пацієнтки у дослідження не включались і були скеровані для подальшого обстеження та лікування до ендокринолога. У 5 (3,1 %) випадках у пацієнток із порушенням МЦ (первинна аменорея - 2, вторинна аменорея - 3) було діагностовано макропролактиноми гіпофіза, розміри яких коливались від 16 до 22 мм (в середньому 19,3 ± 2,8 мм), в одному випадку з екстраселярним ростом і початком атрофії зорових нервів. У хворих першої і третьої груп тривалість безплідності коливалась від 2 до 10 років, однак середня її тривалість була більшою у пацієнток третьої групи, де концентрувались хворі з перенесеними ЗЗОМТ (відповідно 4,0 ± 2,2 років і 6,9 ± 3,5 років). У хворих 1 А підгрупи рівень ПРЛ складав в середньому 36,8 ± 16,8 мкг/л, у 1В підгрупі - 32,8 ± 8,9 мкг/л, тоді як у хворих ІІ групи в середньому становив 35,96 ± 16,92 мкг/л і у хворих ІІІ групи - 30,9 ± 10,3 мкг/л при показниках контрольної групи 10,8 ± 1,8 мкг/л (Р<0,001 у всіх групах порівняно із контролем).У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі - диференційованої діагностики гіперпролактинемічних станів та методів їх корекції у жінок із порушеннями репродуктивного здоровя, що виявляється у підвищенні ефективності діагностики та відновленні репродуктивного здоровя жінок із гіперпролактинемією. Встановлено, що у жінок із різними етіологічними чинниками порушення репродуктивного здоровя (безплідність, порушення менструального циклу, перенесені ЗЗОМТ) частота гіперпролактинемії складає 27,3 %. У 12,8 % випадків функціональна проба з метоклопрамідом є неінформативною, у 65,5 % у диференціації функціонального і пухлинного ґенезу ГП можливе отримання хибнопозитивних результатів щодо пухлинних процесів, що свідчить про обмежену можливість використання функціональних проб для диференціації характеру ГП і необхідність співставлення їх результатів із клінічними даними та даними МРТ або КТ. Встановлено, що у пацієнток із ГП і різними проявами порушення репродуктивного здоровя при збереженому МЦ має місце зниження рівня П у другу фазу (від 8,5 ± 0,8 нмоль/л до 15,4 ± 1,7 нмоль/л при 18,4 ± 1,2 нмоль/л у здорових жінок (р<0,05), що є свідченням недостатності лютеїнової фази і вимагає дослідження стану ендометрію. Реалізація лікувальних заходів, розроблених на основі діагностичного алгоритму, із диференційованим використанням фітонірингових препаратів і синтетичних дофаміноміметиків засвідчила, що за наявності вмісту ВМПРЛ від 50 до 80 % і рівнях ПРЛ вищих за 30 мкг/л (при відсутності пролактином) лікування препаратами дофамінергічної дії не призводить до нормалізації рівня ПРЛ, однак виявляє позитивний клінічний ефект, при цьому ефективність лікування каберголіном не перевищує ефективності фітот

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ