Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності - Контрольная работа

бесплатно 0
4.5 122
Поняття кримінальної відповідальності. Зміст регулятивної, превентивної, каральної, відновлювальної та виховної функції відповідальності. Диференціація та індивідуалізація: правова характеристика, загальне поняття, принципи, взаємозв"язок двох категорій.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
44 говорить, що кримінальна відповідальність виявляється у засудженні від імені Республіки Білорусь по вироком суду особи, яка вчинила злочин, та застосування на основі засудження покарання або інших заходів кримінальної відповідальності). Кримінальна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, основним змістом якого виступають заходи, що застосовуються державними органами до особі у звязку із вчиненням ним злочину. Кримінальна відповідальність є формою негативної реакції суспільства на протиправну поведінку і полягає у застосуванні до особи, яка вчинила злочин, фізичних, майнових і моральних позбавлень, покликаних запобігти вчиненню нових злочинів. На думку прихильників теорії позитивної відповідальності, вона проявляється, наприклад, в тому, що виключається кримінальна відповідальність за злочин, який особа не вчиняла; в звільнення від відповідальності особи, добровільно відмовився від вчинення злочину і т. д. Були запропоновані наступні концепції кримінальної відповідальності: Кримінальна відповідальність є тотожною кримінальному покаранню або іншим заходам державно-примусового впливу.Під кримінальною відповідальністю ж прийнято розуміти один із видів юридичної відповідальності, змістом якої є реакція держави і суспільства на такий юридичний факт, як вчинення злочину, або інакше - правовий наслідок вчинення злочину, що полягає в осуді особи від імені держави, як правило, поєднаному із застосуванням до неї за вироком суду специфічного державного примусу у формі покарання, яке особа зобовязана перетерпіти (відбути). Погоджуюсь з думкою, що «навряд чи є підстави визнавати звільнення від кримінальної відповідальності формою реалізації кримінальної відповідальності. У разі звільнення від кримінальної відповідальності держава з різних міркувань відмовляється від свого права піддати особу, яка вчинила злочин, осуду і, тим більше, примусу, що передбачені кримінальним законом... звільнення від кримінальної відповідальності - це форма реалізації кримінально-правових норм поза інститутом кримінальної відповідальності». Так, якщо метою особи є заволодіння чужим майном, вона діє у спосіб крадіжки, грабежу чи шахрайства тощо, а якщо не віддавати належне кому-небудь майно - у спосіб незаконного привласнення скарбу чи ухилення від сплати податків; якщо злочин особі не під силу вчинити одинаком, то вона залучає до нього інших осіб (чи сама долучається до інших), якщо особа не може розраховувати на успіх, не використавши зброю, то вона застосовує зброю, якщо особа розуміє, що додатковим наслідком вчиненого нею злочину може стати загибель людей чи інші тяжкі наслідки і незважаючи на це продовжує свою злочинну поведінку, - це також її свідомий вибір. злочин одного і того ж характеру та ступеня тяжкості, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, вчинено особами з різними особистісними характеристиками (один і той самий злочин може бути вчинено, скажімо, неповнолітнім чи дорослим, жінкою у стані вагітності чи чоловіком, інвалідом, пенсіонером чи працездатним, безробітним чи працівником, військовослужбовцем чи цивільною особою тощо).Зокрема, кримінальна відповідальність, це сукупність кримінальних, кримінально-процесуальних і виправно-трудових правовідносин, в яких одна сторона - держава в особі повноважних органів, - здійснюючи своє право, накладає на особу, що скоїла злочин, обмеження морального, матеріального та фізичного характеру, які становлять кримінальне покарання, а інша сторона - правопорушник, виконує обовязок, терпить ці несприятливі наслідки. Однак, найбільш поширеним є погляд на кримінальну відповідальність як на урегульований нормами кримінального права обовязок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та терпіти передбачені законом обмеження. Зокрема, ознаки кримінальної відповідальності: 1) це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин; 2) офіційна оцінка поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця може здійснюватись лише судом в обвинувальному вироку; 3) кримінальна відповідальність тягне несприятливі наслідки для злочинця, іноді вони зводяться лише до визнання судом особи винною у вчинені злочину і тим самим її осуду з боку держави, але у більшості таких випадків такий осуд поєднується із застосування конкретного заходу кримінально-правового впливу, передбаченому кримінальним законом. Досліджуючи другий розділ було встановлено, що поняття диференціації кримінальної відповідальності означає розділення відповідальності, розчленування, розшарування на різноманітні й різні форми і ступені. Досліджуючи питання взаємозвязку індивідуалізації з диференціацією кримінальної відповідальності, було встановлено, що вони взаємоповязані й становлять «дві сторони» кримінальної відповідальності.

Вывод
кримінальний відповідальність диференціація індивідуалізація

Підводячи підсумок проведеного дослідження на тему: «Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності», зазначимо його головні результати.

Під час дослідження першого розділу було встановлено, що поняття кримінальної відповідальності трактується по різному. Зокрема, кримінальна відповідальність, це сукупність кримінальних, кримінально-процесуальних і виправно-трудових правовідносин, в яких одна сторона - держава в особі повноважних органів, - здійснюючи своє право, накладає на особу, що скоїла злочин, обмеження морального, матеріального та фізичного характеру, які становлять кримінальне покарання, а інша сторона - правопорушник, виконує обовязок, терпить ці несприятливі наслідки. Однак, найбільш поширеним є погляд на кримінальну відповідальність як на урегульований нормами кримінального права обовязок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та терпіти передбачені законом обмеження. Також було встановлено, що кримінальна відповідальність наділена рядом ознак. Зокрема, ознаки кримінальної відповідальності: 1) це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин; 2) офіційна оцінка поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця може здійснюватись лише судом в обвинувальному вироку; 3) кримінальна відповідальність тягне несприятливі наслідки для злочинця, іноді вони зводяться лише до визнання судом особи винною у вчинені злочину і тим самим її осуду з боку держави, але у більшості таких випадків такий осуд поєднується із застосування конкретного заходу кримінально-правового впливу, передбаченому кримінальним законом.

Досліджуючи другий розділ було встановлено, що поняття диференціації кримінальної відповідальності означає розділення відповідальності, розчленування, розшарування на різноманітні й різні форми і ступені. У праві, коли говорять про диференціацію відповідальності, мають на увазі встановлення різних форм і видів відповідальності за правопорушення залежно від його родових і видових ознак, її посилення або помякшення у самому законі. Окрім цього було встановлено, що диференціації кримінальної відповідальності притаманні такі ознаки: 1) вона здійснюється лише законодавцем і тільки в кримінальному законі;

2) проводиться щодо різних видів одного й того ж злочину - посягань, які характеризуються спільними визначальними ознаками;

3) полягає у встановленні більш суворої або менш суворої відповідальності за окремі види одного і того ж злочину;

4) виражається у наявності кількох статей або частин статті, в яких передбачається відповідальність за один злочин;

5) її змістом є врахування і відображення в кримінальному законі ознак, які підвищують чи зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину;

6) передумовою диференціації кримінальної відповідальності є криміналізація діяння - встановлення кримінальної відповідальності;

7) є обовязковою для органів, які здійснюють правозастосування.

Досліджуючи питання взаємозвязку індивідуалізації з диференціацією кримінальної відповідальності, було встановлено, що вони взаємоповязані й становлять «дві сторони» кримінальної відповідальності. Вони логічно йдуть одна за одною, однак мають різну правову природу. При диференціації законодавець окреслює загальний контур, рамки караності, ураховує таку, що піддається типізації, ступінь суспільної небезпеки діяння. Тут судовий погляд обмежується суворими рамками закону. При індивідуалізації ж відповідальності суддя у визначених йому рамках обирає міру покарання, керуючись уже врахованими законодавцем в санкції характером і типовим ступенем небезпеки та самостійно оцінюючи індивідуальний ступінь суспільної небезпеки скоєного.

В цілому зазначимо, що дана курсова робота звичайно не претендує на вичерпний аналіз питань повязаних з «Диференціацією кримінальної відповідальності та індивідуалізацією», а лише досліджує основні моменти.

Перелік використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 10.02.1995 // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст. 56.

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

4. Александров Ю.В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП, 2008. - 328с.

5. Беккариа Ч.О преступлениях и наказаниях / Сост. и предисл. B.C. Овчинского. - М.: ИНФРА-М. 2009. - 184 с.

6. Берзін П.С. Київська школа кримінального права (1834-1960 рр.): історико-правове дослідження: Монографія / П.С. Берлін. - К.: КНТ, 2008. - 436 с.

7. Войно-Данчишина О.Л. Вища школа України перед вимогами ХХІ століття / О.Л. Войно-Данчишина // Вища освіта України. - 2006. - № 3. - С. 109-112.

8. Гамбула І.А. Особливості реформування системи вищої військової освіти відповідно до вимог болонського процесу / І.А. Гамбула // Вища освіта України. - 2006. - № 3. - С. 60-64.

9. Герцензон А.А. Уголовное право и социология (Проблемы социологии уголовного права и уголовной политики) / А.А. Герцензон. - М.: Юрид. лит., 1970. - 286 с.

10. Гончар Т.В., Стрельцов Є.Л., Чуваков О.А. Кримінальне право України. Навчальний посібник для підготовки до іспиту / Т.В. Гончар, Є.Л. Стрельцов, О.А. Чуваков Харків.: «Одісей». - 2010. - 245 с.

11. Євтушевський В.А. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В.А. Євтушевський, Л.А. Шаповалова // Вища освіта України. - 2006. - № 2. - С. 62-66.

12. Жалинский А.Э. Практикум по уголовному праву / А.Э. Жалинский, А.А. Энгельгардт ; под ред. А.Э. Жалинского. - М.: Городец, 2008. - 496с.

13. Исаев М.М. Социологическая школа в уголовном праве как защитница интересов господствующих классов / М.М. Исаев // Проблемы преступности. - Харьков, 1984. - С. 107-123.

14. Кримінальне право (Особлива частина): інтерактивні методи навчання: навчально-методичний посібник / [В.В. Лень, Г.Є. Болдарь, Є.О. Письменський, Ю.О. Старук, А.О. Данилевський]; відп. ред. докт. юрид. наук, проф. О.О. Дудоров. - Луганськ: РВВ ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, 2009. - 160с.

15. Кримінальне право України / [П.П. Михайленко, В.В. Кузнєцов, В.П. Михайленко, Ю.В. Опалинський]. - К.: СПД Карпук С.В., 2006. - 440с.

16. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник. - За редакцією О.М. Омельчука. - К.: Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. - 208 с.

17. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - 456 с.

18. Кримінальне право України: навчально-методичний посібник для студентів Інституту прокуратури та слідства / Під ред. В.О. Тулякова. - Одеса. - Фенікс. - 2010. - 450 с.

19. Кудрявцев В.Н. Науку уголовного права пора модернизировать / В.Н. Кудрявцев // Уголовное право. - 2006. - № 5. - С. 130-131.

20. Кузнецов Н. Нужна ли модернизация уголовного права / Н.Кузнецов // Уголовное право. - 2007. - № 2. - С. 15-16.

21. Курс уголовного права. Общая часть: учебник для вузов / под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: Зерцало, 1999. - Т. 1: Учение о преступлении. - 592с.

22. Уголовное право Украины. Общая часть: учебник / [М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.]; под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. - К.: Юринком Интер, 2003. - 512с.

23. Уголовное право. Общая часть: учебник / [А.И. Бойцов, И.В. Волгарева, Б.В. Волженкин]; под ред. Н.М. Кропачева, Б.В. Волженкина, В.В. Орехова. - СПБ.: Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. - 1064 с.

24. Фесенко Є.В. Деякі актуальні проблеми кримінально-правової науки (загальна частина) / Є.В. Фесенко // Часопис Академії адвокатури України. - 2010. - № 7. - С. 1-6.

Размещено на

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?