Аналіз категорій "способи" та "засоби". Забезпечення захисту цивільних прав і свобод громадянина в Україні. Відповідальність за порушення умов договору про надання медичних послуг. Відновлення порушеного права пацієнта. Альтернативне вирішення спорів.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СПОСОБІВ І ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ПАЦІЄНТА Дроздова О.В., аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Вступ Постановка проблеми. Проблема забезпечення ефективного захисту цивільних прав, свобод та інтересів особи є однією з головних серед проблем реального впровадження у суспільні відносини принципу верховенства права, закріпленого у частині першій ст. 8 Конституції України. Незважаючи на інтерес до вказаної проблематики, залишається малорозробленим питання відмежування категорій «засоби захисту» і «способи захисту» цивільних прав пацієнтів. У суворому розумінні категорії «способи» та «засоби» означають різні дії, спрямовані на захист прав, тобто різні елементи (види або частини) діяльності із захисту суб’єктивних прав [4, с. Цікавою є позиція дослідниці Н.Д. Гетьман- цевої, яка визначає, що спосіб захисту - сукупність дій, за допомогою яких відновлюються, визнаються, встановлюються права та законні інтереси особи. 13] та В. Галай [10, с. Отже, на думку І. Паращич, перспективними судовими способами щодо захисту прав пацієнтів визначено: звернення до Конституційного Суду, адміністративне судочинство, звернення до Європейського суду з прав людини та використання механізму третейського судочинства у захисті пацієнтів [9, с. Схожу точку зору має і В. Галай, яка пропонує таку класифікацію способів захисту прав пацієнтів: система оскарження порушених прав у сфері охорони здоров’я; звернення до інститутів судочинства; застосування примирювальних процедур; звернення до недержавних організацій [10, с. Кількість позовів пацієнтів до Європейського суду з прав людини «проти України» свідчить про те, що інститут захисту прав пацієнтів в Україні потребує оновлення. Виходячи з проведеного аналізу точок зору різних дослідників, визначимо свою класифікацію засобів захисту прав пацієнта: 1) звернення до Управління захисту прав споживачів; 2) звернення пацієнта до омбудсмана; 3) звернення до недержавних організацій; 4) звернення до медіатора як третьої сторони; 5) звернення до третейського суду; 6) подання скарги до відповідного органу в адміністративному порядку; 7) позов до суду загальної юрисдикції; 8) звернення до Європейського суду з прав людини. Третя група вчених вважає, що альтернативне вирішення спорів відображає процес, тобто являє собою систему взаємопов’язаних дій сторін та інших осіб із розгляду існуючого спору, спрямованих на його позасудове врегулювання або вирішення з використанням примирних чи інших незаборонених процедур, що здійснюється, як правило, на підставі сумлінного волевиявлення сторін [15, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
