Диференціально-топічна діагностика інтракохлеарної хронічної сенсоневральної приглухуватості у дітей - Автореферат

На сьогоднішній день проблема ефективного лікування дітей з хронічною сенсоневральною приглухуватістю (ХСНП) з використанням дезінтоксикаційної, дегідратаційної, антибактеріальної, оксигенної та вітамінної терапії, нейротропних і судинних препаратів, антидотів та інших засобів, у тому числі фізіотерапевтичних методів, залишається актуальною, але далекою від оптимального вирішення. Використовуючи традиційні психофізіологічні і електрофізіологічні методи дослідження слухової функції, можна досить точно оцінити пороги слуху (ступінь приглухуватості), розмежувати кондуктивну і сенсоневральну природу приглухуватості, диференціювати інтракохлеарну та ретрокохлеарну патологію (З.Ш. Ми вважаємо, що відносно низька ефективність лікування дітей з хронічною сенсоневральною приглухуватістю значною мірою повязана з відсутністю обєктивних функціональних діагностичних тестів, що дозволяють виявити внутрішньозавиткову мішень для терапевтичного впливу. В звязку з цим безсумнівний інтерес у вивченні механізмів функціонування периферичної ланки слухового аналізатора викликають дослідження швидкої слухової адаптації (ШСА) (С.А. Коломійченка АМН України “Розробити нові способи діагностики та лікування нейросенсорної приглухуватості у дітей” (№ державної реєстрації 0193U039485) та “Удосконалення адаптаційних електрофізіологічних тестів для диференціально-топічої діагностики у хворих з сенсоневральною приглухуватістю різного ступеня та вибору тактики їх лікування” (№ державної реєстрації 0196U010090).Під наглядом знаходилось 110 дітей віком від 3 до 16 років, з яких 30 дітей з нормальним слухом, 60 - з хронічною сенсоневральною приглухуватістю ІІ-ІІІ ступеня, розподілених на чотири групи в залежності від типу адаптаційних реакцій при використанні широкосмугових клацань та 20 дітей з сенсоневральною приглухуватістю ІІІ ступеня при використанні фільтрованих клацань при проведенні адаптаційного тесту. Критерії оцінки результатів психофізіологічних досліджень виявлялися таким чином: оцінювалася середня втрата слуху на мовних частотах 500 Гц, 1000 Гц, 2000 Гц до лікування, та зміни порогів чутності відразу після лікування, через 1 міс. і 4-6 міс. після лікування. При проведенні адаптаційного тесту у 30 дітей з нормальним слухом при підвищенні частоти послідовності клацання від 21 до 99 Гц у всіх нормальночуючих спостерігалось збільшення латентного періоду хвиль КСВП та зменшення їх амплітуд без маскуючого шуму та відсутність таких змін в умовах маскування На основі проведеного обстеження і його аналізу у хворих з хронічною сенсоневральною приглухуватістю нами були виділені чотири основних варіанти адаптаційних реакцій, згідно з якими: 1) L1=0 і L2=0; 2) L1>0 і L2>0; 3) L1=0 і L2>0; 4) L1>0 і L2=0 (за 0 приймалася зміна латентного періоду V хвилі КСВП менше ніж 150 мкс, де L1 - збільшення латентного періоду V хвилі КСВП з підвищенням частоти послідовності клацань до 99 Гц без маскуючого шуму, L2 - збільшення латентного періоду V хвилі КСВП з підвищенням частоти послідовності клацань до 99 Гц в умовах маскування). Поляков, 1985), яка базується на тому, що при підвищенні послідовності клацань без маскування адаптація обумовлюється відповіддю переважно волоскових клітин, а при наявності шуму ця відповідь маскується і адаптація відображає головним чином функцію волокон слухового нерва, розглянемо отримані варіанти: 1) L1=0; L2=0 - немає подовження латентного періоду V хвилі КСВП із збільшенням частоти послідовності клацань з 21 Гц до 99 Гц як без шуму, так і в умовах маскування, що може свідчити про переважні порушення адаптаційних реакцій волоскових клітин;Розроблено диференціально-топічну діагностику внутрішньозавиткової хронічної сенсоневральної приглухуватості на основі тесту швидкої слухової адаптації. Подовження латентного періоду V хвилі коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) із збільшенням частоти послідовності клацання з 21 до 99 Гц без маскування та в умовах широкосмугового маскуючого шуму при співвідношенні сигнал/шум 0 ДБ дає можливість диференціювати різні варіанти внутрішньозавиткових уражень. Визначено чотири основні комбінації змін латентних періодів V хвилі КСВП: 1) L1=0 і L2=0; 2) L1>0 і L2>0; 3) L1=0 і L2>0; 4) L1>0 і L2=0 (зміну латентного періоду V хвилі КСВП менше 150 мкс не враховували і прирівнювали до 0), при цьому L1>0 - подовження латентного періоду V хвилі КСВП із збільшенням частоти послідовності клацань з 21 до 99 Гц понад 150 мкс у відсутності маскуючого шуму; L2>0 - подовження латентного періоду V хвилі КСВП із збільшенням частоти послідовності клацань з 21 до 99 Гц понад 150 мкс в умовах маскування при співвідношенні сигнал/шум 0 ДБ. Отримані на основі швидкої слухової адаптації дані дозволяють диференціювати чотири форми внутрішньозавиткової патології: 1) L1=0 і L2=0 - як рецепторну форму (переважне ураження волоскових клітин); 2) L1>0 і L2>0 - як невральну форму (переважне ураження спірального ганглію); 3) L1=0 і L2>0 - як рецепторно-невральну форму

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ