Диференціальна діагностика гострого апендициту та апоплексії яєчника - Автореферат

Актуальною проблемою ургентної хірургії є діагностика та лікування гострого апендициту (ГА), який у структурі гострих захворювань органів черевної порожнини займає провідне місце (Нишанов Х.Т., 2003). Існуючі в наш час клінічні і лабораторні методи діагностики не дозволяють провести адекватну диференційну діагностику та чітко розмежувати ГА і ГГЗ тому не можуть слугувати достатнім підґрунтям для встановлення показів до операційного лікування (Ліпатов В.А., 2005; Сопко О.І., 2006). Опрацювання доказових методів диференційної діагностики ГА та ГГЗ і стали метою нашої роботи. Підвищити якість лікування хворих на ГА шляхом опрацювання ефективних, доказових методів диференціальної діагностики ГА і апоплексії яєчника (АЯ). Внесок автора в отримання результатів є основним і полягає у виборі обсягу та методів дослідження, у встановленні мети та формулюванні завдань, у пошуку та аналізі джерел літератури; опрацюванні основних теоретичних і практичних положень досліджень, в аналізі актуальності та ступеня вивчення проблеми; у самостійному ретроспективному вивченні характеру та причин діагностичних помилок; виявленні клінічно-анамнестичних особливостей АЯ, які спричиняють помилки у діагностиці ГА, розрахунку показників загального аналізу крові, лейкоцитарних індексів інтоксикації та співвідношень клітин лейкоцитарної формули в диференціальній діагностиці ГА та АЯ.За характером випоту в черевній порожнині превалювала серозна форма перитоніту, яку діагностовано у 77 (71,3%) хворих (у 29 - з ГКА, у 46 - з ГФА та у 2 - з ГГА), серозно-фібринозний перитоніт ускладнював перебіг ГА у 21 (19,4%) хворого (у 1 - з ГКА, у 16 - з ГФА та у 4 - з ГГА), фібринозно-гнійний перитоніт діагностовано у 4 (3,7%) хворих на ГГА, а у 6 (5,6%) хворих із цією формою ГА діагностовано гнійний перитоніт. За розповсюдженістю випоту в черевній порожнині у хворих на АЯ переважає дифузний пельвіоперитоніт, який діагностовано у 38 осіб, а у 17 - це захворювання перебігало з розвитком місцевого необмеженого перитоніту. Для оцінки впливу діагностики та лікування на якість життя пацієнтів, проводили їх анкетування через 2 тижні, та через 1 рік після лікування, з допомогою адаптованої версії «опитувача пацієнта MOS SF-36» (The Medical Outcomes Study 36-Item Short-Form Health Survey). Проте, у пацієнток з АЯ у 94 1,8% випадках біль виникав у другій половині менструального циклу, тоді як у пацієнтів з ГА чіткого звязку початку болю з фазою менструального циклу не прослідковувалось. Проте, у хворих на флегмонозну та гангренозну форми ГА стверджено істотне зростання (р0,05), від показника контрольної групи хворих (34,25 4,34) та хворих на АЯ (23,19 1,46).Найбільшу кількість діагностичних помилок у хворих, оперованих з підозрою на ГА, виявлено у жінок, у 21,1% яких діагностовано ГГЗ, в структурі яких провідне місце належить АЯ (61,4%). До основних клінічних проявів, які дозволяють диференціювати ГА від АЯ належать: поява болю в другій половині менструального циклу у 94% хворих на АЯ; у 76% - відсутній дефанс при 100% наявності локальної болючості у цієї категорії пацієнток. Серед показників, які демонструють зміни популяційного дисбалансу лейкоцитів у пацієнтів з ГА та АЯ, інформаційними є використання НЛС та НМЛС, оскільки відзначено істотне зростання цих показників у хворих на ГФА (4,26 0,31, 4, 0,54) та ГГА (4,8 0,9, 3,53 0,41) у порівнянні з показниками у хворих на АЯ (2,95 0,19, 2,58 0,15). Проте, у хворих на ГКА (6,92 0,6) істотно (р<0,001) знижується тільки показник ЛМС, в порівнянні з показником контрольної групи (11,78 1,24), тоді як, у хворих на АЯ (8,83 0,81) цей показник істотно не відрізняється.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні клінічних, лабораторних та інструментальних диференціально-діагностичних особливостей ГА та АЯ. На цій підставі запропоновано діагностичні та лікувально-тактичні підходи.

1. Найбільшу кількість діагностичних помилок у хворих, оперованих з підозрою на ГА, виявлено у жінок, у 21,1% яких діагностовано ГГЗ, в структурі яких провідне місце належить АЯ (61,4%).

2. До основних клінічних проявів, які дозволяють диференціювати ГА від АЯ належать: поява болю в другій половині менструального циклу у 94% хворих на АЯ; у 76% ? відсутній дефанс при 100% наявності локальної болючості у цієї категорії пацієнток.

3. Рівень лейкоцитів у периферичній крові є достовірно вищим у пацієнтів з деструктивними формами ГА (ГФА ? 10,98 0,43 х109/л і ГГА ? 11 0,55 х109/л) у порівнянні з хворими на АЯ (8,57 0,4 х109/л). ДЧ та ДЕ зростання відсотку паличкоядерних нейтрофілів є високою тільки в діагностиці деструктивних форм ГА і становить 82,19% і 84,47% у хворих з ГФА та 94,12% і 91,49% ? з ГГА.

4. Серед показників, які демонструють зміни популяційного дисбалансу лейкоцитів у пацієнтів з ГА та АЯ, інформаційними є використання НЛС та НМЛС, оскільки відзначено істотне зростання цих показників у хворих на ГФА (4,26 0,31, 4, 0,54) та ГГА (4,8 0,9, 3,53 0,41) у порівнянні з показниками у хворих на АЯ (2,95 0,19, 2,58 0,15). Проте, у хворих на ГКА (6,92 0,6) істотно (р<0,001) знижується тільки показник ЛМС, в порівнянні з показником контрольної групи (11,78 1,24), тоді як, у хворих на АЯ (8,83 0,81) цей показник істотно не відрізняється.

5. Ефективним методом диференціальної діагностики ГА та АЯ, є визначення рівня ендогенної інтоксикації методом СЗЕ, оскільки у групі пацієнтів з ГА (41,02 0,66% з ГКА, 52,12 1,56% ? з ГФА, 71,56 2,34% ? з ГГА) відзначено істотне зростання цього показника, тоді, як у пацієнток з АЯ (37,12 1,43%) цей показник залишається в межах норми.

6. Опрацьований алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА дозволив збільшити рівень діагностичної чутливості до 87%, специфічність - 74%, а ефективність - 82%. Проте ні одна із ультразвукових ознак не дозволяє зі 100% точністю поставити діагноз ГА.

7. Застосування ДЛ у пацієнтів з підозрою на ГА обєднує в собі високу інформаційність, мінімальну травматичність, та радикалізм. ДЧ цього методу у хворих з підозрою на ГА складає 99,5%, специфічність методу - 95,8%, та ДЕ - 98,1%.

8. Опрацьований ДДА у хворих з підозрою на ГА дозволив зменшити кількість діагностичних помилок до 2%, покращити безпосередні та віддалені наслідки лікування хворих: фізична активність (89,23 3,26) пацієнтів основної групи через 1 рік після операційного лікування істотно не відрізнявся від показника здорових осіб, тоді як у хворих контрольної групи цей показник був істотно нижчий (78,61 2,04).

1. Ретроспективний аналіз діагностики гострого апендициту у жінок. / М. Г. Гончар, Я. М. Кучірка, О. Ю. Атаманюк, В. Д. Скрипко // Буковинський медичний вісник. - Т. 10., № 1. - 2006. - С. 131 - 133.

2. Атаманюк О. Ю. Ультразвукова діагностика гострого апендициту. / О. Ю. Атаманюк, М. Г. Гончар, О. М. Герасимчук // Архів клінічної медицини. - № 1 (13). - 2008. - С. 19-21.

3. Атаманюк О. Ю. Значення гематологічних індексів інтоксикації в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. / О. Ю. Атаманюк // Галицький лікарський вісник. - Т. 15, № 2. - 2008. - С. 9 - 11.

4. Атаманюк О. Ю. Значення сорбційної здатності еритроцитів в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. / О.?Ю.?Атаманюк // Лабораторна діагностика. - № 2 (44). - 2008. - С. 32 - 33.

5. Гончар М. Г. Роль діагностичної лапароскопії у диференціальній діагностиці гострого апендициту. / М. Г. Гончар, О. Ю. Атаманюк, Я.?М.?Кучірка // Львівський медичний часопис. - Т.14, № 1 - 2. - 2008. - С. 34-37.

6. Гончар М. Г. Диференціальна діагностика гострого апендициту та гінекологічних захворювань. / М. Г. Гончар, О. Ю. Атаманюк, І. К. Чурпій // Матеріали ХІІ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Івано-Франківськ - Київ - Чікаго. - 2008. - С. 344.

7. Патент на корисну модель 30166 Україна, МПК А61В 19/00. Спосіб диференціальної діагностики гострого апендициту і апоплексії яйника / Атаманюк О. Ю., Гончар?М.?Г. - № 30166; Заявл.15. 11. 2007; Опубл.?11. 02. 2008; Бюл. № 3, 2008 р.