Дидактико-методична система формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти - Автореферат

Так, лише протягом останніх десятиріч зі змістом цієї категорії повязувалися: система музичних знань, умінь і навичок; емоційне, свідоме та дієво-практичне ставлення до музики; музичний досвід, музична грамотність і музично-творчий розвиток; музичні розвиненість і освіченість тощо. 2) нове розуміння сутності й структури музичної культури школяра передбачає зміну дидактико-методичних підходів до її формування, що актуалізує проблему наукового обґрунтування та створення програм і підручників з музики як чинників становлення музичної культури дитини; Актуальність і недостатня розробленість означеної проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження - „Дидактико-методична система формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти”. Методологічну основу дослідження становлять: філософські основи функціонування та розвитку освіти (В.Андрущенко, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, В.Огневюк та ін.); положення про сутність і рушійні сили розвитку особистості (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); системний підхід до експериментальної системи як складного, відкритого утворення (В.Афанасьєв, І.Блауберг, Є.Юдін та ін.); концепції гуманізації, гуманітаризації освіти, особистісно орієнтованого навчання (Ш.Амонашвілі, І.Бех, Г.Балл, В.Кремень, О.Савченко, І.Якіманська та ін.); дослідження з філософії, теорії та історії культури (М.Бахтін, М.Каган, О.Лосєв, Ю.Лотман, М.Мамардашвілі, М.Хайдеггер та ін.); теоретичні основи культуротворчої освіти (Г.Балл, В.Бутенко, О.Жорнова, І.Зязюн, Л.Кондрацька, М.Лещенко, В.Моляко, О.Хижна та ін.); дидактичні та методичні засади педагогіки мистецтва (Л.Масол, Н.Миропольська, О.Олексюк, О.Отич, Г.Падалка, О.Рудницька, В.Сухомлинський, О.Хижна, О.Щолокова), музичного навчання школярів (Е.Абдуллін, Д.Кабалевський, Л.Куненко, О.Ростовський та ін.); положення Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Державних стандартів початкової та основної загальної освіти, навчальні програми з музики тощо. Практичне значення дослідження полягає в розробленні: дидактико-методичної системи формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти, що впроваджена в роботу загальноосвітніх закладів України; навчальної програми „Музика, 1-4 класи”, спрямованої на формування музичної культури молодших школярів в умовах загальноосвітніх закладів; комплекту підручників із музики та музичного мистецтва для 1-8 класів, які створюють передумови для реалізації культуротворчих функцій музичного навчання та забезпечення наступності формування музичної культури школярів протягом повного курсу загальної музичної освіти; навчально-методичних матеріалів для вчителів щодо вдосконалення процесу формування музичної культури школярів, використання програми та підручників у навчально-виховному процесі сучасної школи.Зясовано, що спостерігалися різні підходи до розуміння ролі музики у вихованні особистості: від ідеалу музично освіченої людини у Стародавній Греції - до заперечення загальної музичної освіти окремими представниками експериментальної педагогіки на початку ХХ ст. У третьому розділі „Зміст і структура основ музичної культури молодшого школяра” висвітлено особливості музично-психологічного портрета молодшого школяра як субєкта загальної музичної освіти, сутність і специфіку музично-особистісних складових (діяльності, спрямованості, обізнаності, вихованості, розвиненості) у структурі музичної культури дитини. Процесуальний компонент розглядається як сфера практичного втілення змісту загальної музичної освіти через систему методів і прийомів навчальної взаємодії вчителя та учнів, а також через зміст шкільного підручника з музики. Враховуючи це, особливостями розроблених підручників є: особистісна орієнтованість реалізації навчального змісту (опора на потреби, інтереси, досвід школярів); моделювання в змісті підручника основних складових навчальної діяльності з підпорядкуванням усіх елементів уроку навчальній темі; різноманітність методів і прийомів навчання для забезпечення гармонійного поєднання основних видів музично-творчої діяльності; емоційна домінанта; перевага евристичних, діалогічних методів, активних видів діяльності зі сприймання та „творення” музики; надання можливості опрацювання навчального матеріалу на різному рівні складності з урахуванням індивідуальності учня; наявність матеріалу підвищеної складності для використання за вибором учителя; естетизація підручника, наявність у ньому різноманітної наочності, а також текстів і нотних записів пісень для виконання; придатність для самостійної роботи з метою економії урочного часу та більш ефективного використання його для слухання музики, співу, творчих видів діяльності; інтеграція мистецтв і міжпредметні звязки, що виявляються у взаємному збагаченні й усвідомленні органічних звязків між суміжними видами мистецтва та різними навчальними предметами. Виявлено, що підручник із музики має перспективні резерви щодо

Основний зміст дисертації