Дидактична гра як засіб активізації навчальної діяльності студентів університету - Автореферат

Психолого-педагогічні особливості та навчальні можливості дидактичної гри, інтерес студентів до них зумовлюють необхідність включити ігри у навчальний процес у вищому закладі освіти у поєднанні з іншими методами навчання. Дослідження в галузі використання гри у процесі навчання іноземній мові (Л.Ф.Грицюк, А.А.Деркач, Т.І.Олійник, С.Ф.Щербак, П.М.Щербань) дозволяють зробити висновок про їх позитивний вплив на результат. Однак, аналіз навчальних занять у вищому навчальному закладі з точки зору використання методів навчання дозволяє зробити висновок про те, що дидактична гра на сьогодні ще не стала реалією сучасного вищого закладу освіти. Таким чином, потреби суспільства до сучасного рівня володіння іноземною мовою, велике значення гри у навчанні, її ефективність, з одного боку, та недостатній рівень дослідження проблеми, з іншого, зумовили вибір теми дослідження "Дидактична гра як засіб активізації навчальної діяльності студентів університету". Теоретико-методологічною основою дослідження виступають діалектичний метод аналізу педагогічних явищ (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський та ін.), основні положення теорії пізнання про активну діяльність субєктів пізнання (М.О.Данилов, О.В.Киричук, та ін.), основні філософські положення системного підходу як методологічного пізнання фактів, процесів (П.Ф.Каптерев, А.П.Піткевич та ін.), основні психологічні положення про гру (Л.С.Виготський, С.П.Рубінштейн, Д.Б.Єльконін), Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 століття), "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1 столітті".Проведено аналіз багатозначного поняття “гра” і різних підходів до нього та підтверджено факт, що гра є предметом дослідження різних наук (філософії, етнографії, біології, фізіології, психології, педагогіки). Зясовано, що гра - явище досить різнобічне, звідси й розбіжності у підходах до цього поняття, оскільки вчені розглядали його з різних позицій: гра - філософське поняття (І.Кант); стан вищої гармонії пізнавальних здатностей людини (Ф.Шиллер); символічне повторення ситуації, яка в минулому завдала дитині психологічної травми (З.Фрейд); підготовка до справи (К.Гроос); звільнення від надлишку енергії (Г.Спенсер); холоста робота механізму, котрий ще не знадобився для справи (Д.Н.Узнадзе); своєрідний, але необхідний підрозділ “справи” (Г.О.Нодія); відтворення людської діяльності (Д.Б.Ельконін); діяльність “ніби непотрібна і разом з тим необхідна” (С.П.Рубінштейн); провідний вид діяльності дошкільнят (Г.Леве); діяльність, не повязана з життєвими інтересами (А.А.Смірнов); єдність ігрової діяльності та ігрової форми (А.А.Тюков); інструментально даний фрагмент реальності соціуму (Є.М.Смірнов); особливим чином організована діяльність групи людей (Є.М.Смірнов); широке коло діяльності тварин та людей (“Філософський енциклопедичний словник”); засіб навчання та виховання (“Енциклопедія ігор”); генетична та функціональна основа мистецтва (“Енциклопедія ігор”); форма проведення людиною вільного часу (“Енциклопедичний збірник”). Визначення “гра - це прийом” можливе, на наш погляд, якщо гра використовується як разова дія, якщо використовуються певні елементи гри. Запропонована загальна класифікація ігор стала основою для створення класифікації дидактичних ігор, показаний її звязок з моделлю гри (Табл.1), що надало нам чітку систему дидактичних ігор, яка, в свою чергу, допомогла глибше зрозуміти її сутність, функції та значення в навчальному процесі. Проведене дослідження свідчить про необхідність підвищити інтерес студентів до навчання, рівень сформованості пізнавального інтересу, рівень мовної компетентності, що, за нашим припущенням, можливо засобами реалізації стимулюючої функції дидактичних ігор, оскільки, студенти вважають методи викладання одним з основних чинників ставлення до навчальної дисципліни та позитивно ставляться до дидактичних ігор, відзначають їх позитивний вплив на навчальний процес, на стосунки у групі та на настрій і вважають, що ігри використовуються дуже рідко або не використовуються взагалі.В дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми ігор у навчальному процесі, яке полягає у визначенні сутності гри, в обґрунтуванні місця та ролі дидактичної гри та її значення у навчальному процесі для розвитку пізнавального інтересу студентів, в активізації їх навчальної діяльності, у розробці та впровадженні педагогічної технології застосування дидактичної гри при вивченні іноземної мови. Дидактична гра належить одночасно до двох сфер людської діяльності - гри та навчання, і є засобом організації діяльності, під час якої відбувається пізнання предметів та явищ дійсності, розвитку мислення, памяті, уяви, уваги, здібностей, формування вольових якостей, важливим чинником виникнення позитивних емоцій. Дидактична гра впливає на особистість, її діяльність та особистісні стосунки. З урахуванням складності такого педагогічного явища, як дидактична гра, при її класифікації враховано такі аспекти: мета, засіб пров

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ