Дидактичні основи вивчення української мови у шкільництві Галичини (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.) - Автореферат

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується істотними зрушеннями в усіх його сферах, радикальними змінами в мовно-культурному житті нашої держави, що детермінують запит на фахівців з фундаментальними знаннями, сформованими мовними вміннями й навичками, які забезпечують вільне продукування мовлення в різних життєвих ситуаціях; спричиняють появу нових ідей і підходів у теорії і практиці навчання української мови. Низка документів (Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр., Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст.) декларує положення про оновлення змісту освіти й організації навчально-виховного процесу, орієнтує на розвиток комунікативних умінь і навичок школярів. Упровадження зазначених документів у практику, поступовий перехід шкіл на 12-річне навчання зумовили подальшу перебудову змісту, форм і технологій проведення занять, що спирається на Концепції навчання державної мови в середніх навчальних закладах України (1996, 2002), Державний стандарт освітніх галузей - українська мова (1997), мова і література (2003), критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-12-х класів, нові підручники з рідної мови тощо. Підтвердженням цього є і результати цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання: лише 56,6% учасників продемонстрували високий і достатній рівень знань з української мови. Необхідність підвищення рівня володіння українською мовою кожного учня, що вимагає інтенсифікації процесу її навчання з урахуванням історико-педагогічних напрацювань попередників, а також недостатня дослідженість проблеми зумовили вибір теми наукового пошуку “Дидактичні основи вивчення української мови у шкільництві Галичини (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.)”.Між сучасною лінгводидактичною наукою і дидактичними напрацюваннями досліджуваного періоду простежуються значні відмінності, тому складність аналізу питання вивчення української мови в другій половині ХІХ - в першій третині ХХ ст. вбачаємо в тому, що необхідно зважати на рівень педагогічної науки означеної доби і водночас характеризувати дидактичні основи навчання мови із сучасних наукових позицій. Вивчену й проаналізовану наукову літературу з обраної тематики нами умовно поділено на три групи: перша - історико-педагогічні дослідження, в яких розкриваються дидактичні засади вивчення української мови в контексті розвитку шкільництва Галичини, поширення реформаторських ідей, боротьби українців за рідну мову викладання; друга - навчальна, методична, педагогічна література, а також звіти з діяльності навчальних закладів досліджуваного періоду; третя - сучасні наукові праці з теорії й методики навчання української мови. Опрацювання джерельної бази дозволило зробити висновок, що за досліджуваного періоду навчання рідної мови в початкових школах Галичини складалося з трьох ступенів: читання, письма, мови й граматики, які в навчальних планах подавалися під назвою “рідна (українська) мова”. В розділі проаналізовано нову програму з української мови для гімназій та реальних гімназій (1913), яка була реалізована лише після Першої світової війни, та програму навчання української мови, видану 1935 р. Як показав аналіз джерельної бази, впродовж досліджуваного періоду в навчанні української мови домінували принципи науковості, систематичності, концентричності, наочності, доступності, послідовності, природовідповідності, гуманізму; звязку навчання з житям, теорії з практикою, навчання з вихованням; свідомості й активності в навчанні, індивідуального підходу до учнів, міцності засвоєння знань, умінь і навичок, емоційності, регіоналізму, а також бесіда, розповідь, пояснення, робота з підручником тощо як методи навчання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ