Ідейно-політична діяльність В. Липинського в контексті формування політичної культури сучасного українського суспільства - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою переосмислення в сучасних суспільно-історичних умовах політологічної, ідейно-теоретичної та політико-культурної спадщини Вячеслава Липинського - видатного українського політолога початку ХХ століття, який вважав себе „українцем польського походження” і був, як свідчить його писемна та діяльнісна спадщина, дійсно, патріотом і гарячим симпатиком української державності. В.Липинський (1882 - 1931) - неординарний мислитель і політичний діяч - був одним з перших українських політологів, що мав класичну політологічну та філософську освіту та фундаментальні знання в галузі соціології, історії, етики, релігієзнавства, психології та права. Звернення до інтелектуальної спадщини В.Липинського дає можливість переконатися, що Україна дала світові політичного мислителя європейського рівня не тільки за формальними ознаками (елітарне походження та освіта), а, насамперед, за глибиною осмислення політичних процесів і мотиваційних джерел українського державотворчого руху. Окреслена тема ґрунтується на вивченні та аналізі проблеми державності у світовій політичній думці, оскільки потребує фундаментальної основи, що визначає закономірності та процедури налагодження роботи механізмів державного управління та місцевого самоврядування. У цьому звязку проблеми сучасного українського державотворення, досліджені через призму ідейно-теоретичної та політико-культурної спадщини В.Липинського, науково-прогностичний потенціал якої свідчить про актуальність вибору теми дослідження та її цінність для становлення політичної культури та політичної свідомості сучасного українського суспільства, „озброєння” його новими аспектами розуміння української національної ідеї та ідеології.У першому розділі - „Теоретико-методологічна генеза проблем державності, політичних еліт, політичної культури та ідеології у світовій та вітчизняній політичній науці” - досліджується держава та форми державного устрою, громадянське суспільство, партії, суспільно-політичні організації та рухи з точки зору політичного управління суспільством та оцінки ролі еліт в політичній думці світу, які були у фокусі уваги Аристотеля, Платона, індо-арійських та давньокитайських мислителів, Г.Гегеля, Т.Гоббса, Ш.Монтескє, Ж.Ж.Руссо, А.Токвілля, М.Вебера та ін. Політична наука визначає, що найважливішим компонентом будь-якої політичної системи є держава, під якою розуміють основне знаряддя або спосіб організації публічної політичної влади у суспільстві. Держава, на думку багатьох вчених (Г.Алмонд, С.Верба, В.Андрущенко, В.Бебик, А.Кудряченко, Ж.Бодуен, Т.Парсонс та ін.), є похідною від громадянського суспільства та суспільних відносин, котра має забезпечувати реалізацію законів, гарантувати права і свободи громадян та їх обєднань. Виокремлюють такі принципи правової держави: загальна зверхність правових законів; розподіл влади між її гілками; пріоритет прав і свобод людини; взаємна відповідальність держави та особистості на основі тез: а) громадянин може робити не заборонене законом; б) держава може робити дозволене законом; в) правосуддя ґрунтується на презумпції невинності. Н.Макіавеллі продовжив ідейно-теоретичну лінію Демокрита, Платона і Аристотеля в обґрунтуванні необхідності служіння державі, ролі приватної власності та інтересу в суспільному житті, сформулював необхідність захисту їх з боку держави, виписав механізми дії влади та її еліти, вперше показав, що держава є організаційним стрижнем суспільства.У висновках підкреслюється, що ідейно-теоретична та політико-культурулогічна спадщина В.Липинського посідає вагоме місце не тільки в українській, а й у світові політичній думці. Будучи одним з перших фахових українських політологів, хто займався ще й політичною практикою (партійною, дипломатичною і, меншою мірою, державною), він зробив вагомий внесок в теорію політичних еліт (з власним баченням місця, ролі і характеристик аристократії як такої), глибоко дослідив проблеми співвідношення таких важливих політологічних категорій як держава, нація, патріотизм, націоналізм, шовінізм, форма державного правління і т. ін. Особлива роль В.Липинського як українця польської культури розкривається й у тому, що він був одним із перших, хто поставив питання побудови незалежної України, без орієнтації чи то на Російську, чи то Австро-Угорську імперію. Маючи незаперечні заслуги в ідейно-теоретичній сфері, розробці політико-культурних концепцій, В.Липинський зробив вагомий внесок і в становлення вітчизняної школи дипломатії. На підставі вивчення тривалої дискусії між ним та його теоретичними і політичними опонентами щодо шляху творення нації - держави в Україні, визнано, що практичне життя підтверджує і виправдовує позиції В.Липинського, який писав, що нація в етнічно строкатій Україні формується через створення держави, а не навпаки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках підкреслюється, що ідейно-теоретична та політико-культурулогічна спадщина В.Липинського посідає вагоме місце не тільки в українській, а й у світові політичній думці. Будучи одним з перших фахових українських політологів, хто займався ще й політичною практикою (партійною, дипломатичною і, меншою мірою, державною), він зробив вагомий внесок в теорію політичних еліт (з власним баченням місця, ролі і характеристик аристократії як такої), глибоко дослідив проблеми співвідношення таких важливих політологічних категорій як держава, нація, патріотизм, націоналізм, шовінізм, форма державного правління і т. ін.

Надзвичайно важливими є висновки В.Липинського щодо вагомої ролі в розбудові національної держави таких чинників як ідейно-політичні, морально-етичні та релігійні цінності, територіальний патріотизм. З точки зору системного підходу вагомими є також його висновки щодо встановлення балансу між різними гілками влади.

Особлива роль В.Липинського як українця польської культури розкривається й у тому, що він був одним із перших, хто поставив питання побудови незалежної України, без орієнтації чи то на Російську, чи то Австро-Угорську імперію. Водночас він намагався вирішити питання українського націєтворення через зняття суперечок національного будівництва в рамках монархічного політичного режиму на засадах консервативної ідеологічної моделі розвитку. Зрозуміло, що не все він міг передбачити. В практичній політиці він був достатньо безкомпромісним ідеалістом, котрий мав інтелектуальну перевагу, але, зрештою, поступався в реаліях тим, хто переважав у політичній конкретиці і ресурсах влади (військових, фінансових, організаційних).

Маючи незаперечні заслуги в ідейно-теоретичній сфері, розробці політико-культурних концепцій, В.Липинський зробив вагомий внесок і в становлення вітчизняної школи дипломатії. Незважаючи на нетривале очолювання українського посольства у Відні, результатів його активної діяльності в умовах того часу вистачає на кілька дипломатичних біографій - з огляду на результативність та ефективність проведеної ним політико-дипломатичної роботи.

На підставі вивчення тривалої дискусії між ним та його теоретичними і політичними опонентами щодо шляху творення нації - держави в Україні, визнано, що практичне життя підтверджує і виправдовує позиції В.Липинського, який писав, що нація в етнічно строкатій Україні формується через створення держави, а не навпаки.

На основі емпіричних матеріалів дослідження сучасних українських реалій в контексті ідей В.Липинського визначено, що монархічна ідея, незважаючи на наявність певних схильностей до авторитаризму, не підтримується достатньо активно широкими колами сучасного українського суспільства. Водночас, як свідчать соціально-психологічні дослідження, певне несприйняття політологом демократичних процедур формування влади, навпаки, не корелюється із домінуючою схильністю сучасного українського суспільства до демократичних технологій формування владних інституцій.

Концепція націєтворення В.Липинського фактично реалізується в суспільному житті українства. А сучасна політична еліта поволі, але набуває більшої цілеспрямованості, впевненості, врівноваженості і рішучості, що створює позитивний політико-психологічний фон для її становлення. Відчувається і потреба в духовному оздоровлені української нації на засадах консерватизму та розвитку традиційних українських цінностей, про які ґрунтовно і переконливо писав цей неординарний політолог і політик. І все це разом свідчить про потужний інтелектуальний потенціал ідейно-теоретичної та політико-культурної спадщини В.Липинського, яка є актуальною і в сучасних умовах українського державного будівництва.

1. Самойленко О. П. Політологічна спадщина В.Липинського: деякі актуальні уроки для сьогодення / О. П. Самойленко // Освіта регіону. - 2006. - № 2. - С. 137 - 140.

2. Самойленко О. П. Політико-дипломатична діяльність Вячеслава Липинського: уроки для сьогодення / В. М. Бебик, О. П. Самойленко // Політика і час. - 2007. - № 4. - С.32-35.

3. Самойленко О.П. Третя республіка: державний устрій та ідеологія / В. М. Бебик, О. П. Самойленко, Н. О. Трач // Політичний менеджмент. - 2007. - №4. - С. 3-13.

4. Самойленко О. П. Територіальний патріотизм - передумова державотворення / В. М. Бебик, О. П. Самойленко // Віче. - 2007. - № 7-8. - С.65-67.

5. Самойленко О. П. Про еліту та інтелігенцію (за В. Липинським) / О. П. Самойленко // Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку: Збірник наукових праць східноукраїнського університету ім. В. Даля. - Луганськ, 2007. - С. 169-173.

6. Вячеслав Липинський - представник української та польської еліти: матеріали конференції [„Europa bez granic: wyzwanie dla oswiaty wielokulturowej”] - Ryki, 2004. - 291 с.

7. Політичні погляди Вячеслава Липинського і сучасність: матеріали доповідей учасників ІІ Міжнародної науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття (Сьомі читання памяті Вячеслава Липинського)”], (Луцьк, 15 квітня 2004р.) / Міжрегіональна академія управління персоналом, Волинський інститут імені В.Липинського. - Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2004. - 148 с.

8. Особливості становлення національної політичної еліти (за Вячеславом Липинським): матеріали доповідей учасників V Міжнародної науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття (Десяті читання памяті Вячеслава Липинського)”], (Луцьк, 18 квітня 2007р.) / Міжрегіональна академія управління персоналом, Волинський інститут імені В.Липинського. - Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2007. - 208 с.

9. Значення ідейно-теоретичної спадщини В. Липинського та її вплив на сьогодення: матеріали доповідей учасників VI Міжнародної науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття (Одинадцяті читання памяті Вячеслава Липинського)”], (Луцьк, 17 квітня 2008р.) / Міжрегіональна академія управління персоналом, Волинський інститут імені В.Липинського. - Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2008. - 193 с.

Размещено на .ru